
- •Тема 1 загальна характеристика господарського (підприємницького) права, господарські правовідносини. Господарське законодавство
- •Тема 2 підприємництво як спосіб здійснення господарської діяльності
- •Тема 3 правове становище підприємств
- •Тема 4 правовий статус господарських товариств
- •Тема 5 правове регулювання відносин власності
- •Тема 6 господарсько-договірні зобов’язання. Господарсько-правова відповідальність
- •Тема 7 правове регулювання банкрутства
- •Тема 8 правовий захист прав та законних інтересів суб’єктів господарювання
- •Тема 9 правове регулювання банківської діяльності та кредитно-розрахункових відносин
- •Тема 10 розгляд та вирішення господарських спорів
- •Тема 11 правові основи забезпечення якості продукції та захисту прав споживачів
- •Висновки
- •Список використаних джерел
- •Заява на внесення суб’єкта видавничої справи до Державного реєстру видавців, виготівників і розповсюджувачів видавничої продукції
- •4. Ідентифікаційний номер (єдрпоу):____________________________________________________
- •11. Джерела фінансового та матеріального забезпечення діяльності у видавничій справі:______________________________________________________________________________
- •1.Предмет договору
- •6. Форс-мажор
- •7. Додаткові умови.
- •8. Адреса та р еквізити сторін
- •Претензія n ___ про ___________________________
Тема 8 правовий захист прав та законних інтересів суб’єктів господарювання
Правовий захист прав та законних інтересів суб’єкта господарювання – це сукупність засобів, способів та прийомів, що здійснюються уповноваженими державними органами влади на підставі законодавства з метою забезпечення реалізації прав, свобод та інтересів громадян або захисту у випадку їх порушення.
До основних способів захисту прав та законних інтересів підприємства – бази практики належать:
Визнання права.
Визнання недійсними актів органів державної влади.
Відшкодування заподіяних збитків.
Визнання недійсними господарських угод.
Застосування господарських санкцій.
Припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення.
Представництвом МКП «АКОРД» є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво та захист інтересів юридичної особи. Представництво не є юридичною особою, діють на підставі положення, затвердженого товариством. Керівники представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності. Відомості про представництва юридичної особи включаються до єдиного державного реєстру. Представництва припиняють свою діяльність разом із припиненням діяльності товариства.
Комерційна таємниця підприємства – це відомості, які пов’язані з виробництвом, технологічною інформацією, управлінням, фінансами та іншою діяльністю підприємства, що не є державною таємницею, розголошення (передача, витік) яких може завдати шкоди його інтересам.
Способи розголошення відомостей, що становлять комерційну таємницю, можуть бути різними: повідомлення зазначених відомостей іншим особам, зокрема конкурентам; надання іншим особам для ознайомлення документів, що містять комерційну таємницю; повідомлення інформації, що є комерційною таємницею, в засобах масової інформації тощо. Приклад претензії у додатку Ж.
За незаконні дії щодо розголошення комерційної таємниці підприємства передбачена як адміністративна, так і кримінальна відповідальність.
Відповідальність за розповсюдження відомостей, що становлять комерційну таємницю передбачена Кодексом України про адміністративні правопорушення – отримання, використання, розголошення комерційної таємниці, а також конфіденційної інформації з метою заподіяння шкоди діловій репутації або майну іншого підприємця тягне за собою накладення штрафу від дев’яти до вісімнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Кримінальним кодексом України передбачено незаконне збирання та умисні дії з метою використання та отримання відомостей з метою розголошення цих відомостей, що становлять комерційну або банківську таємницю, а також незаконне використання таких відомостей, якщо це спричинило істотну шкоду суб’єкту господарювання – караються штрафом від двохсот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до п’яти років, або позбавленням волі на строк до трьох років.
Також Кримінальним кодексом України передбачено умисне розголошення комерційної або банківської таємниці без згоди її власника особою, якій ця таємниця відома у зв’язку з професійною або службовою діяльністю, вчинене з корисливих чи інших особистих мотивів та завдало істотної шкоди суб’єкту господарювання – карається штрафом від двохсот до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років [20, 194].
Отже, з даної теми можна зробити висновок, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб’єктів господарювання та споживачів. При цьому такий захист поширюється на всіх суб’єктів господарювання.
Під захистом прав суб’єктів господарювання розуміють введення в дію системи правових і організаційних заходів, що спрямовані на забезпечення реалізації прав цих суб’єктів і недопущення їхніх порушень.
Ознаки правового захисту полягають у наступному:
мета правового захисту – відновлення порушеного права;
зебезпечення правового захисту уповноваженими органами;
визначення способів захисту, за допомогою яких досягається мета.
Однією з форм здійснення суб’єктами господарювання певного виду підприємницької діяльності є представництво.
Представництво – це структурно відокремлена частина юридичної особи. Представництво діє за межами знаходження юридичної особи від її імені. Діяльність представництва обмежується виключно представницькими функціями (укладання угод, здавання-приймання продукції тощо).
Склад та обсяг відомостей, що становлять комерційну таємницю, порядок їх захисту визначаються самостійно її власником або керівником підприємства з дотриманням чинного законодавства. Підприємство має право розпоряджатися такою інформацією на власний розсуд і здійснювати щодо неї будь-які законні дії, не порушуючи при цьому права третіх осіб.
Склад та обсяг відомостей, які становлять комерційну таємницю підприємства, визначаються його керівником з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України «Про перелік відомостей, що не становлять комерційної таємниці» від 9 серпня 1993 р. № 611.
Законодавством України передбачена кримінальна, адміністративна, цивільно-правова та інша відповідальність не лише за розголошення, а й за незаконне збирання з метою використання чи використання відомостей, що становлять комерційну таємницю.