Тема 7 правове регулювання банкрутства

Банкрутство – це визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедур санації та мирової угоди і погасити грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури [8, 15]. Додаток Е.

Підставами для застосування на підприємстві – бази практики правових механізмів регулювання відносин власності є: відносини, які виникають щодо власності підприємства, укладання угод та договорів, умови яких стосуються об’єкта власності підприємства та обставини, які прямо чи опосередковано стосуються власності МКП «АКОРД» та інші підстави.

Санація – це процес відновлення платоспроможності боржника, що включає такі заходи як: реструктуризація підприємства, перепрофілювання виробництва, закриття нерентабельних виробництв, продаж частини майна боржника, ліквідація дебіторської заборгованості.

Наслідки визнання боржника банкрутом:

1. Підприємницька діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі неможливості її продажу.

2. Строк виконання всіх грошових зобов’язань банкрута та зобов’язання щодо сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне страхування, податків і зборів, повернення коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності вважається таким, що настав.

3. Припиняється нарахування неустойки, процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута.

4. Відомості про фінансове становище банкрута перестають бути конфіденційними чи становити комерційну таємницю.

5. Скасовується арешт, накладений на майно банкрута та інші обмеження щодо розпорядження майном боржника. Накладання нових арештів чи інших обмежень щодо розпорядженням майном банкрута не допускається.

6. Вимоги за зобов’язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред’являтися тільки в межах ліквідаційної процедури [8, 26].

Черговість задоволення вимог кредиторів:

1. у першу чергу задовольняються:

- вимоги, забезпечені заставою;

- виплата вихідної допомоги звільненим працівникам банкрута, у тому числі відшкодування кредиту, отриманого на ці цілі;

- витрати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що пов’язані з набуттям ним прав кредитора щодо банку, - у розмірі всієї суми відшкодування за вкладами фізичних осіб;

- витрати, пов’язані з провадженням у справі про банкрутство і господарському суді та роботою ліквідаційної комісії;

2. у другу чергу задовольняються вимоги, що виникли із зобов’язань банкрута перед працівниками підприємства-банкрута (за винятком повернення внесків членів трудового колективу до статутного фонду підприємства), зобов’язань, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров’ю громадян, шляхом капіталізації відповідних платежів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а також вимог вкладників довірчих товариств або інших суб’єктів підприємницької діяльності, які залучали майно (кошти) довірителів (вкладників);

3. у третю чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів);

4. у четверту чергу задовольняються вимоги кредиторів, не забезпечені заставою, у тому числі і вимоги кредиторів, що виникли із зобов’язань у процедурі розпорядження майном боржника чи в процедурі санації боржника;

5. у п’яту чергу задовольняються вимоги щодо повернення внесків членів трудового колективу до статутного фонду підприємства;

6. у шосту чергу задовольняються інші вимоги.

Отже, з даної теми можна зробити висновок, що банкрутство – це неспроможнiсть юридичної особи – суб’єкта пiдприємницької дiяльностi у встановлений строк задовольнити вимоги кредиторiв, повернути кредити банку та забезпечити обов’язковi платежi до бюджету.

Виділяють види банкрутства, як: реальне банкрутство, технічне банкрутство, навмисне банкрутство, фіктивне банкрутство.

З метою оздоровлення та покращення фінансового становища боржника, а також із метою задоволення вимог кредиторів проводиться процедура санації.

Санація боржника – це система заходів, що здійснюється під час провадження у справі про банкрутство, спрямована на оздоровлення фінансово-господарського становища боржника та задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів. Вона може включати: кредитування, реорганізацію, в тому числі зміну організаційно-правової форми боржника, зміну форми власності, системи управління боржника та інші дії.

Процедура санації вводиться ухвалою господарського суду за клопотанням комітету кредиторів у строк, що не перевищує строку дії процедури розпорядження майном, терміном до дванадцяти місяців, який може бути продовжений ще до шести місяців або скорочений за клопотанням комітету кредиторів, керуючого санацією або інвесторів (осіб, що беруть участь у санації, приймаючи зобов’язання про погашення (повністю чи частково) боргу, боржника на певних умовах, в тому числі – набуття права власності на його майно).

Існує шість черг задоволення вимог кредиторів. Вимоги кожної наступної черги задовольняються після повного задоволення вимог попередньої. За недостатністю майна для повного задоволення всіх вимого однієї черги претензії задовольняються пропорційно належній кожному кредиторові сумі. Претензії не задоволені за браком майна вважаються погашеними. Майно, що залишилось після задоволення претензій кредиторів і членів трудового колективу, використовується відповідно до рішення його власника.