Тема 2 підприємництво як спосіб здійснення господарської діяльності

Підприємницька діяльність (підприємництво) – це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку [2, 117].

Підприємництво здійснюється на основі таких принципів:

1. Вільний вибір підприємцем видів підприємницької діяльності.

2. Самостійне формування підприємцем програми діяльності.

3. Вільний найм підприємцем працівників.

4. Комерційний розрахунок та власний комерційний ризик.

5. Вільне розпорядження прибутком.

6. Самостійне здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності.

Суб’єкти господарської (підприємницької) діяльності – це учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність прав та обов’язків).

Суб’єктами підприємницької діяльності є господарські організації (юридичні особи, державні підприємства, комунальні підприємства, фермерські господарства, державні установи, благодійні організації) та фізичні особи-підприємці [13, 67].

Державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців – це засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, шляхом внесення відповідних записів до

Єдиного державного реєстру (далі – ЄДР).

Державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців проводиться державним реєстратором виключно у Виконавчому комітеті міської ради міста обласного значення або у районній, районній у містах Києві та Севастополі державній адміністрації за місцезнаходженням юридичної особи або за місцем проживання фізичної особи-підприємця.

Для державної реєстрації юридичної особи потрібно подати такі необхідні документи: заповнену реєстраційну картку, примірник оригіналу рішення засновників про створення юридичної особи, два примірники установчих документів, документ, що засвідчує сплату реєстраційного збору, інформацію, яка підтверджує структуру власності засновників. Подані документи перевіряються на достовірність органами реєстрації. Строк державної реєстрації юридичної особи становить не більше трьох робочих днів з дня надходження документів. Реєстраційний збір становить десять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Факт державної реєстрації юридичної особи засвідчується випискою з ЄДР [18, 186]. Додаток А.

Для державної реєстрації фізичної особи-підприємця потрібно подати необхідні документи: заповнену реєстраційну картку, копію документа платника податку, паспортні дані, документ про внесення реєстраційного збору, нотаріально посвідчену згоду батьків, якщо особі від 16 до 18 років. Строк державної реєстрації не може перевищувати два дні з дня надходження документів. Реєстраційний збір становить два неоподатковувані мінімуми доходів громадян. Факт державної реєстрації засвідчується випискою з ЄДР. Додаток Б.

Ліцензування підприємницької діяльності – це надання відповідними державними органами влади дозволу на здійснення певних видів господарської діяльності.

Процедура ліцензування складається з таких етапів:

1. звернення із заявою про видачу ліцензії;

2. прийняття рішення про видачу ліцензії чи відмову у видачі ліцензії органом ліцензування (не пізніше десяти днів з дня подання заяви);

3. внесення плати заявником за видачу ліцензії;

4. оформлення і видача ліцензії органом ліцензування.

Контроль за порядком видачі ліцензії в Україні юридичним особам та фізичним особам-підприємцям здійснює Ліцензійна палата [18, 192].

Існують певні обмеження та заборони щодо здійснення окремих видів підприємницької діяльності. Діяльність, яка пов’язана з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів здійснюється відповідно до Закону України «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів». Діяльність, пов’язана з охороною окремих особливо важливих об’єктів права державної власності, перелік яких визначається у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку, а також діяльність, пов’язана з проведенням криміналістичних, судово-медичних, судово-психіатричних експертиз та розробленням, випробуванням, виробництвом та експлуатацією ракет-носіїв, у тому числі з їх космічними запусками – може здійснюватися тільки державними підприємствами та організаціями. Певні обмеження у здійсненні підприємницької діяльності визначені Законом України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», який визначає види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню.

Взаємовідносини держави і підприємців полягають у тому, що держава гарантує всім підприємцям, незалежно від організаційних форм підприємницької діяльності, рівні права і створює рівні можливості для доступу до матеріально-технічних, фінансових, трудових, інформаційних, природних та інших ресурсів, а також гарантує недоторканність майна і забезпечує захист права власності підприємця. Вилучення державою майна у підприємця не допускається, за винятком випадків, передбачених законодавчими актами України. Здійснюється державна підтримка малого підприємництва Кабінетом Міністрів України. Держава в особі державних органів здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт. Втручання державних органів у господарську діяльність підприємців не допускається, якщо інше не передбачено законодавством України. Державні органи і посадові особи можуть давати вказівки підприємцям тільки відповідно до своїх повноважень. В свою чергу, підприємці повинні дотримуватись законодавчих правових норм і не порушувати їх, сплачувати податки, надавати певну інформацію у разі необхідності.

Припинення діяльності суб’єктів господарювання здійснюється шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації – за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб – засновників суб’єкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках, передбачених законодавством, – за рішенням суду. Суб’єкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності [19, 434].

Правове регулювання підприємницької діяльності здійснюється згідно із Конституцією України, Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, Закону України «Про господарські товариства», Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», указів Президента України, постанов та розпоряджень Кабінету Міністрів України, нормативно-правових актів місцевих органів державної влади, які регулюють господарські правовідносини у сфері здійснення господарської діяльності та інші джерела регулювання.

Отже, з даної теми можна зробити висновок, що підприємництво є основним видом самостійної господарської діяльності, яка здійснюється фізичними та юридичними особами від свого імені і на свій ризик на постійній основі. Ця діяльність спрямована на досягнення запланованого результату, а саме на одержання прибутку або підприємницького доходу.

Підприємництво здійснюється на основі певних принципів – керівних ідей та основних положень, які виражають суть, основні властивості та спрямованість певних засад підприємницької діяльності.

Суб’єктами господарювання є учасники господарських відносин, які мають певні права, обов’язки, повноваження, а також правове становище.

Суб’єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець. Відкриття суб’єктом господарювання філій (відділень), представництв без створення юридичної особи – не потребує їх державної реєстрації. Відомості про відокремлені підрозділи залучаються до реєстраційної справи та включаються до ЄДР.

Законом України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» визначено види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, таким чином регулюючи діяльність суб’єктів господарювання та встановлюючи обмеження щодо підприємницької діяльності.

Ліцензія є єдиним документом дозвільного характеру, який дає право на зайняття певним видом господарської діяльності, що відповідно до законодавства підлягає обмеженню.

Взаємовідносини між державою і підприємцем встановлюються та регулюються на основі законодавчої бази, тобто певних джерел, які покликані врегульовувати відповідну сферу діяльності таких відносин. Сфера дії законів поширюється на всіх суб’єктів господарювання.

Суб’єкт господарювання ліквідується: за ініціативою власника, у зв’язку із закінченням строку, на який він створювався, чи у разі досягнення мети, заради якої його було створено, у разі визнання його в установленому порядку банкрутом, у разі скасування його державної реєстрації.