- •Перелік питань до іспиту з дисципліни “Ціноутворення”
- •Ціна як інструмент ринкового механізму.
- •Основні теорії ціноутворення та їх модифікації.
- •Теорія трудової вартості, теорія трьох факторів, теорія граничної корисності, теорія попиту та пропозиції.
- •Види цін та їх диференціація
- •Функції цін.
- •Попит і пропозиція як ціноутворюючі чинники.
- •Ціна попиту і ціна пропозиції. Цінова рівновага.
- •Еластичність попиту.
- •Фактори, що впливають на еластичність.
- •Конкуренція і монополія як чинники ціноутворення.
- •Типи ринків та їх вплив на формування ціни
- •Природні та штучні монополії.
- •Склад ціни. Елементи ціни.
- •Структура ціни.
- •Види структурної побудови ціни.
- •Витрати та їх роль у формуванні ціни.
- •Визначення ціни на основі повних витрат.
- •Калькуляція.
- •Визначення ціни методом обліку прямих витрат.
- •Змінні та постійні витрати.
- •Нормативний метод розрахунку в ціні величини прибутку.
- •Залишковий метод розрахунку в ціні величини прибутку.
- •Формування в ціні товарних податків.
- •Акцизний збір як елемент ціни.
- •Урахування акцизного збору в ціні на основі твердих та процентних ставок.
- •Податок на додану вартість як елемент ціни та його обчислення.
- •Надбавки посередницько-збутових та торговельних організацій як самостійні елементи ціни.
- •Склад посередницько-збутових і торговельних надбавок.
- •Принципи формування ціни пропозиції.
- •Витратні методи ціноутворення.
- •Методи ціноутворення, що виходять з попиту.
- •Методи, що виходять з витрат та попиту одночасно.
- •Методи встановлення ціни з орієнтацією на конкуренцію.
- •Метод лідера та сфера його застосування.
- •Метод тендерного ціноутворення.
- •Біржова торгівля та її місце в ринковій економіці.
- •Види біржових угод та їх особливості.
- •Залежно від способу укладення угоди:
- •Залежно від способу здійснення угоди:
- •Ціни біржової торгівлі та їх види. Довідкові ціни.
- •Біржове котирування цін та його суть.
- •Правила котирування біржових цін.
- •Чинники, що впливають на ціни біржової торгівлі.
- •Методи біржового котирування.
- •Формування цін на експортно-імпортну продукцію.
- •Контрактна ціна на імпортну продукцію.
- •Мито та його врахування в ціні.
- •Урахування акцизного збору в цінах на імпортну продукцію.
- •Податок на додану вартість у ціні придбання та ціні реалізації.
- •Урахування в цінах умов поставки товарів за правилами “Інкотермс”
- •Індикативні ціни і сфера їх застосування.
- •Порядок установлення індикативних цін.
- •Мінімальна митна вартість та її значення.
- •Мінімальні оптові та роздрібні ціни на імпортну продукцію.
- •Формування світових цін.
- •Цінова політика фірми.
- •Активна та пасивна цінова політика.
- •Цінова стратегія та її види.
- •Стратегія низьких цін.
- •Стратегія високих цін.
- •Стратегія нейтральних цін.
- •Система знижок у цінах.
- •Формування цін на обов’язкові речі та доповнюючі предмети.
- •Необхідність державного регулювання цін.
- •Цінова політика держави за ринкових умов.
- •Форми та методи державного регулювання цін.
- •Регулювання цін монопольних утворень.
- •Методи регулювання цін монопольних утворень.
- •Державна дисципліна цін.
- •Контроль за цінами.
- •Інспекції цін, їх завдання та функції.
Форми та методи державного регулювання цін.
Форма - це спосіб організації та взаємодії елементів і процесів явища як між собою, так і з зовнішніми умовами. Поняття методу дещо вужче - це спосіб досягнення мети, певним чином упорядкована діяльність.
Серед методів прямого регулювання ціноутворення найпоширеніші такі:
1.Встановлення максимальних цін. Це означає, що держава забороняє підвищувати ціни вище певного рівня. Це робиться для захисту інтересів споживачів від надмірного зростання цін. Контроль за цінами може бути запроваджений, наприклад, щоб утримувати темпи інфляційного зростання, запобігати отриманню монопольними об'єднаннями надприбутків у період тимчасової відсутності товарів.
2.Встановлення мінімальних цін. Уряд встановлює мінімальні ціни, вищі за ціни, які б склалися на ринку з об'єктивних причин, що призводить до утворення надлишкової пропозиції, скорочення виробництва і встановлення ціни ринкової рівноваги на мінімальному рівні.
3.Створення резерву товару. Система регулюваннями цін, як правило, запроваджується разом з планами створення резервів товару. Коли на ринку існує надлишок певного виду товару і при цьому ціни на нього падають, урядові органи купують товари. За рахунок цього створюється резервний запас. Якщо на ринку утвориться дефіцит певного виду товару і ціни на нього значно зростуть, споживачам пропонуватимуться товари з резервних запасів, що призведе до цінової стабілізації.
Форми регулювання: 1)ринкова саморегуляція, 2) захист інтересів окремих соціальних груп, 3) суб’єктивне регулювання 4) державне регулювання ціноутворчих факторів
Регулювання цін монопольних утворень.
Особливе значення має анти монопольне регулювання, яке передбачає вжиття різних заходів у разі порушення підприємствами ділових відносин, а саме:
- дискримінації щодо інших підприємств;
- відмові надати знижки окремим клієнтам, особливо посередникам і підприємствам роздрібної торгівлі;
- встановленні будь-яких примусових умов при укладанні договорів на постачання товарів, сировини, що наперед неприйнятні для споживача;
- примушуванні підприємств купувати товари лише у конкретного виробника, неможливості укладати угоди з іншими, тобто обмеженні конкуренції;
- пропонуванні демпінгових цін;
- відмові постачати товари окремим підприємствам -реалізаторам;
- повного контролю за встановленням ціни виробника в роздрібній торговельній мережі на всій території.
Державне регулювання цін (тарифів) поширюється і на тих суб'єктів господарювання, що порушують вимоги антимонопольного законодавства України, встановлюючи монопольні або дискримінаційні ціни. За таких умов лише антимонопольні комітети можуть приймати відповідні рішення та припиняти цю практику.
Визначення монопольного становища підприємців на ринку здійснюється за методикою, затвердженою розпорядженням Антимонопольного комітету України відповідно до Закону України "Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності". Монопольним вважається становище підприємця, частка якого на ринку певного товару перевищує 35 %. Монопольним може бути також визнане становище підприємця, частка якого на ринку певного товару становить менше відсотків, якщо Антимонопольним комітетом України встановлено наявність у нього ринкової влади.