Перелік питань до іспиту з дисципліни “Ціноутворення”

1. Ціна як інструмент ринкового механізму.

Ціна – економ категорія, від якої залежить діяльність фірми та її ефективність. Відповідно до діючої економ системи виокремлюють ринкове і командно адміністративне ціноутворення. Ціна стосується утворення, розподілу та використання грошових нагромаджень. (ціна фонд споживання фонд накопичення ). Ціна як важлива складова ринк економіки є еквівалентом обміну товарів. У загальному вигляді ціна – це кількість грошей, за яку продавець бажає продати а покупець бажає купити товар. Ціна кожного товару може відхилятися від вартості.( спож вартість – скільки готові заплатити, вартість – скільки коштує товар)

Ціна є єкономічною категорією від якої залежить ефективність діяльності підприємства, що зумовлено її роллю при формуванні його прибутку. В умовах переходу економіки України до ринкових відносин ціна як економічний елемент у системі ринкового механізму набуває все більшого значення.

У загальному виразі ціна – це кількість грошей, за яку продавець бажає продати товар, а покупець – купити його. Ціна – це грошовий вираз вартості товару.

Процес встановлення і розробки ціни називається ціноутворенням. Ринкове ціноутворення базується на загальних об’єктивних і суб’єктивних законах, що діють у суспільстві. Головними з них є закони вартості, попиту і пропозиції, товарно-грошового обігу, корисності благ.

Правильно встановленя ціна в умовах ринку забеспечує:

1. Збільшення номенклатури продукції та підвищення ії якості.

2. Визначення ефективної структури виробництва та повсякденних методів роботи.

3. Сегментацію ринку та формування взаємовигідних відносин зі споживачами продукції.

4. Економічну стійкість у конкурентній боротьбі на ринку

5. Фінансову стабільність підприємства та її здатність іти на фінансовий ризик.

Для ринкового ціноутворення характерні такі особливі риси:

1. Децентралізоване вільне встановлення рівнів цін на продукцію зумовлене домінуючим місцем приватної власності на засоби та результати виробництва.

2. Врахування дії об’єктивних економічних законів.

3. Формування цін у сфері товарного обміну.

4. Присутність елементів державного регулювання цін.

5. Конкурентні основи встановлення ринкових цін і диктат споживача над виробником.

6. Розгалуженя мережа каналів реалізації продукції та послуг, яка породжує різноманітні види цін.

2. Основні теорії ціноутворення та їх модифікації.

В тлумаченні питання вартості як основної категорії політич­ної економії історично склалися дві течії. Перша виходила з об'єктивності вартості і того, що її джерелом є праця на вироб­ництво товару. Сюди можна віднести теорії трудової вартості, витрат виробництва, трьох чинників виробництва. Представники другої течії вважали вартість суб'єктивною категорією, що ви­пливає з корисності товару в порівнянні з корисністю інших благ. Ці підходи втілені в теорії граничної корисності; теорії визначен­ня ціни, виходячи з коливання попиту і пропозиції, тощо.

Однією з найбільш значних теорій вартості і ціни є теорія тру­дової вартості, В. Петті, А. Смітом і Д. Рікардо та завершена К. Марксом у середині XIX ст.

Товар як продукт праці, що готовий для продажу, має дві вла­стивості: перша -- задовольняти певну потребу, друга - обмі­нюватись на інші товари в певних пропорціях. Здатність товару задовольняти певну людську потребу називається споживною вар­тістю товару. Усі товари мають споживну вартість, але як спожив­ні вартості товари не можна порівняти.

За визначенням К. Маркса, ціна є грошовим виразом вартості товару. При цьому ціна окремого товару може відхилятися від його вартості під впливом випадко­вих ринкових чинників.

Таким чином, теорія трудової вартості вбачає у вартості об'єк­тивну основу ціни, а головною сферою її утворення виступає су­спільне виробництво. Кількісна сторона ціни повністю залежить від вартості, тобто від зміни витрат на виробництво товару, а ри­нок, ринковий попит відіграють не основну, а допоміжну роль.

Приблизно одночасно з теорією трудової вартості виникла тео­рія витрат виробництва, яку розробив Ф. Кене. За цією теорією в основі мінової вартості лежать витрати виробництва, тобто вра­ховується уречевлена праця. У свою чергу витрати виробництва залежать від цін на окремі їхні елементи (пальне, сировина, робо­ча сила). Звідси, використання витрат виробництва як основи ці­ни пояснює ціни на продукцію цінами на окремі елементи витрат. Недоліком такого пояснення є те, що виконанню витратами ви­робництва ролі основи мінової вартості перешкоджає відсутність У їхній вартості додаткового продукту.

Теорія трьох чинників виробництва трактує формування вар­тості в процесі виробництва як додавання витрат його трьох ос­новних чинників: праці, капіталу (засобів виробництва) і землі. При цьому земля вважалася головним природним чинником. Ця теорія була викладена в працях французьких економістів XIX ст. Сея і Бастіа. Вони стверджували, що в утворенні вартості бере участь не тільки праця, а й капітал, який надає виробничу послу­гу при використанні засобів виробництва.

В умовах ринку при формуванні цін важливу роль відіграє ко­рисність товару. Справа в тому, що покупця цікавить не просто товар, а те, у якій мірі він задовольняє його потреби, тобто корис­ність товару. Економісти вже давно звернули увагу на існуючий зв'язок між корисністю товару та його ціною. Якщо річ некорис­на для споживача, то вона не має і ціни. Але, з іншого боку, чим корисніший товар, тим, як правило, вища його ціна. Покупець, маючи на ринку багато варіантів задоволення своїх потреб, виби­рає для себе найкращий. Головним чинником, що обмежує вибір покупця є його грошові доходи. Тому покупець прагне отримати максимальну корисність при обмеженому рівні своїх доходів.

Такі міркування покладені в основу граничної корисності, яка виникла в 70-ті роки XIX ст. її основними представниками були економісти австрійської школи К. Менгер, Ф. Візер, Е. Бем-Ба-верк та економісти-математики У. Джевонс (Англія) і Л. Вальрас (Швейцарія).

Згідно з цією теорією ціна товару визначається не затратами праці на виробництво товару, а його граничною корисністю для споживача. Гранична корисність товару — це прирощена корис­ність, яку забезпечує споживання додаткової одиниці блага. Загаль­на корисність — це сума граничних корисностей, що досягається при споживанні певної кількості одиниць наявного блага. Зі збіль­шенням загальної кількості товарів, гранична корисність змен­шується, а загальна — зростає.

З теорією граничної корисності межує теорія визначення ціни, виходячи з коливання попиту і пропозиції. Вона виникла напри­кінці XIX - - на початку XX ст.. а її основним представником є В. Парето. Згідно з цією теорією на ринку в умовах досконалої конкуренції залежність ціни від інтенсивності останньої потреби дає змогу встановити рівновагу між попитом і пропозицією. Співвідношення попиту і пропозиції визначає мінову вартість без участі вартості та виробничих витрат, що означає вилучення вар­тості з процесу формування цін.

Слабкість цієї теорії в тому, що вона не дає відповіді на пи­тання, чим же буде визначатися ціна у випадку збігу попиту і пропозиції, а також не враховується той факт, що як попит, так і пропозиція, у свою чергу, залежать від рівня цін на товари.