Лікувальна фізкультура

Фізична культура може запобігти патологічним змінам, у розвитку яких певну роль відіграє гіподинамія. Застосування засобів фізичної культури з лікувальною метою в лікарнях, санаторно-курортних закладах при захворюваннях опорно-рухового апарату, серцево-судинної і дихальної систем, порушеннях обміну речовин, після хірургічних операцій-тощб підвищує ефективність комплексного лікування, сприяє запобіганню різним ускладненням, прискорює одужання і відновлення працездатності, тобто є одним із компонентів реабілітації хворих.

Основою лікувальної дії фізичних вправ та інших засобів лікувальної фізкультури вважають вплив на нервову систему, функції якої порушуються під час хвороби. Важливим механізмом дії фізичних вправ є також їх загальнотонізуючий вплив на хворого. Фізичні вправи сприяють нормалізації спотворених чи відновленню втрачених функцій, впливають на трофічну функцію нервової системи. Застосування фізичних вправ посилює дію інших лікувальних засобів (медикаментозних, фізіотерапевтичних, бальнеологічних та ін.).

У фізичному оздоровчому тренуванні, так само як і в підготовці спортсмена, застосовують системи фізичних вправ, які розробляють на спеціальних навчально-тренувальних заняттях. Ефективність тренувального процесу багато в чому залежить від правильного застосування тренувальних засобів і методів, від дотримання принципів спортивного і оздоровчого тренування, до яких належать безперервність, поступовість, різнобічність фізичного оздоровчого тренування та індивідуальний підхід до занять.

Безперервність тренувального процесу забезпечується систематичними навчально-тренувальними заняттями, плановим чергуванням навантаження і відпочинку.

Принцип поступовості полягає у змінах тренувального навантаження відповідно до динаміки функціонального стану організму. Допускається збільшення, стабілізація і зниження навантаження. Однак загальна тенденція оздоровчого тренування спрямована на поступове підвищення навантаження до досягнення відповідних вікових характеристик рівня тренованості.

Щоб досягти оптимального оздоровчого ефекту, необхідно дотримуватись принципу різнобічності, поєднувати, наприклад, біг з гімнастичними вправами, спортивними іграми тощо.

Принцип індивідуалізації полягає у відповідності фізичного навантаження функціональним можливостям даного організму. Індивідуальний підхід є основною вимогою до оздоровчого тренування. При цьому слід пам'ятати, що навантаження має відповідати функціональним можливостям організму.

Приступаючи до систематичних занять фізичними вправами, кожна людина повинна вміти визначити свою тренованість. Визначають її за рівнем функціонування серцево-судинної і дихальної систем.

Особам, які мають відхилення в стані здоров'я, необхідно проконсультуватися з лікарями. У першу чергу це стосується людей, які перенесли інфаркт міокарда, хворих на гіпертонічну хворобу, стенокардію у важкій формі та ін.

Організація фізичних занять

Для організації занять фізичними вправами всіх пацієнтів розподіляють на чотири групи залежно від стану їхнього здоров'я і фізичної підготовки.

Попереднє медичне обстеження осіб, які починають займатися фізичною культурою, поряд зі звичайними клініко-фізіологічними методами обстеження, має включати визначення переносності заданого фізичного навантаження і рівень вихідної тренованості. Для цього користуються відповідними пробами.

Проба з присіданнями. Станьте в основну стійку (ноги разом, п'яти зімкнуті, носки розведені). Порахуйте пульс (П₁). У повільному темпі зробіть 30 присідань, випростуючи руки вперед, зберігаючи тулуб прямим і широко розводячи коліна в сторони. Підрахуйте пульс відразу після присідань (П₂) і через 1 хв після присідань (П₃).

Отриманий результат оцінюють таким чином: 0 — відмінна реакція на фізичне навантаження; 0—5 — добра; 6—10 — задовільна; 1—15 — слабка, 15 — незадовільна реакція.

Ортостатична проба. Відпочивши лежачи протягом 5 хв, підрахуйте пульс за 1 хв. Встаньте, відпочиньте стоячи протягом 1 хв, після того підрахуйте пульс за 1 хв. Різницю пульсу в положенні лежачи і стоячи оцінюють таким чином: менше ніж 12 — добра реакція серцево-судинної системи, 12—18 — задовільна, 19—25 — погана, понад 25 — дуже погана реакція.

Пробу з затримкою дихання проводять на вдиху і на видиху. На вдиху: відпочинок сидячи протягом 5 хв, глибокий вдих, видих і затримка дихання. Фіксується час затримки дихання. Критерії оцінки: менше ніж 1 хв — погано, від 1 до 2 хв — задовільно, понад 2 хв — добре (тренованість оцінюється як висока). Нормою затримки дихання на видиху для людей, які не займаються фізкультурою і спортом, вважають 35—40 с.

Ці проби дозволяють визначати не лише підготовленість осіб до занять фізичними вправами, величину необхідного фізичного навантаження, але й динаміку фізичного стану осіб, які займаються фізичною культурою.

Важливим критерієм правильності вибору навантаження є час відновлення пульсу після занять. При правильній організації занять пульс через 1 хв після припинення фізичних навантажень повинен знизитись на 20 % (за 100 % приймають пульс у перші 10 с після навантаження), через З хв — на 30 %, через 5 хв — на 50 % і через 10 хв — на 70—77 %.

Американець К.Купер розробив очкову систему фізичного тренування, яку використовують для попереднього і наступного контролю тренованості. Вона включає два тести: 12-хвилинний і півторамильний.

12-хвилинний тест. Пробіжіть або пройдіть якомога далі протягом 12 хв. Якщо задихаєтесь, ненадовго сповільніть біг, поки дихання не відновиться. Ступінь підготовленості визначають за спеціальними таблицями.

Таблиця. 12-хвилинний тест для чоловіків, км

Ступінь підготовленості	Вік, роки
	До 30	30-39	40-49	Старше 50
Дуже погано	Менше ніж 1,6	Менше ніж 1,5	Менше ніж 1,3	Менше ніж 1,2
Погано	1,6—1,9	1,5—1,84	1,3—1,6	1,2—1,5
Задовільно	2,0—2,4	1,85—2,24	1,7—2,1	1,6—1,9
Добре	2,5—2,7	2,25—2,64	2,2—2,4	2,0—2,4
Відмінно	2,8 і більше	2,6 і більше	2,5 і більше	2,5 і більше

Для проведення цього дослідження необхідно вимірювати відстань за допомогою спідометра або вираховувати її на біговій доріжці стадіону.

Півторамильний тест (півтори милі — це 2400 м). Треба якомога швидше пройти цю дистанцію і зафіксувати час.

Таблиця. Півторамильний тест для чоловіків, хв, с

Ступінь підготовленості	Вік, роки
	До 30	30—39	40—49	Старше 50
Дуже погано	16.30 і більше	17.30 і більше	18.30 і більше	19.00 і більше
Погано	16.30 — 14.31	17.30 — 15.31	18.30 — 16.31	19.00 — 17.01
Задовільно	14.30 — 12.01	15.30 — 13.31	16.30 — 14.01	17.00 — 14.31
Добре	12.00 — 10.16	13.00 — 11.01	14.00 — 11.31	14.30 — 12.01
Відмінно	10.15 і менше	11.00 і менше	11.30 і менше	12.00 і менше

Однак не можна починати відразу з проведення цього тесту, якщо вам понад 30 років. Спочатку слід 6 тиж тренуватися, потім звернутися до лікаря. І ще одне. Якщо під час проведення тесту відчуєте сильну втому, задишку, нудоту, біль за грудиною, потрібно негайно зупинитися, а краще сісти.

Спостереження за особами, які займаються фізкультурою і спортом, здійснюють лікарі зі спортивної медицини у лікувально-фізкультурних кабінетах і диспансерах. Контролювати свій стан можуть також самі фізкультурники і спортсмени. Таке спостереження за своїм здоров'ям називається самоконтролем. Нижче наводимо орієнтовну форму щоденника самоконтролю.

Для самоконтролю слід завести спеціальний зошит-щоденник і 1— 3 рази на тиждень вранці, відразу після сну, і після занять фізкультурою чи тренування робити в ньому записи. В щоденник записують об'єктивні та суб'єктивні показники стану організму. До об'єктивних належать показники, які можна виміряти і виразити кількісно: антропометричні — довжина тіла і його маса, окружність грудної клітки та ін.; функціональні — ЧСС, глибина дихання і його частота, ЖЄЛ та ін.; силові показники окремих груп м'язів, спортивні результати. Суб'єктивними показниками прийнято вважати самопочуття, настрій, відчуття втоми, бажання чи небажання займатися фізичними вправами, порушення сну й апетиту, самовідчуття працездатності та ін. У щоденник бажано заносити також короткий зміст тренування.

Якщо заняття проводиться методично правильно, то після нього, як правило, з'являється відчуття бадьорості, добре самопочуття. Якщо після занять фізкультурою з'являється в'ялість, загальна слабкість, головний біль, — це свідчить про виражені функціональні зрушення в організмі, які вимагають відповідної корекції фізичного навантаження.

Показником правильно проведених занять є нормальний сон. Перевтома може спричинити безсоння чи, навпаки, підвищену сонливість. Тому в щоденнику слід відмічати тривалість сну і його характер (міцний, переривчастий, неспокійний, безсоння).

Нерідко після перших занять фізкультурою з'являється біль у м'язах. Цього не слід лякатись, проте в щоденнику треба відмітити. У деяких людей під час тренування або після нього може з'явитися біль у правому чи лівому підребер'ї — в ділянці печінки, селезінки. У таких випадках необхідно знизити темп руху і глибоко подихати. Якщо ж біль не проходить, часто повторюється, це слід зафіксувати в щоденнику і довести до відома лікаря та тренера.