7. Різні тлумачення “Медеї” Еврепіда (художньо-полімічне, психологічне (а.Маслоу), містичне.)

тріаду визначних трагічних поетів Еллади замикає Евріпід, творчість якого припадає на період глибокої кризи афінської полісної системи. Тому його визначають, як поета розкладу афінської рабовласницької демократії, оскільки ознаки цього процесу чітко відбилися на його творах. Політичні, релегійні переконання Евріпіда можливо зясувати лише за тими творами, які дійшли до нашого часу. Евріпід був палким прихильником демократичного устрою і патріотом. Зразком класичної трагедії в творчості Евріпіда безперечно стала найвідоміша, одна з кращих його п’єс “Медея”. Її сюжетом послужив один з останніх епізодів міфу про аргонавтів та їх подорожи за золотим руном. За наказом свого дядька Пелія, Язон з групою друзів поплив на кораблі “Арго” до Колхіди, щоб здобути руно. З допомогою дочки колхидського царя Медеї, яка закохалася в Язона він виконав усі умови царя Еета. Медея приспала Дракона, що охороняв руно і Язон разом з нею та товаришами відплив на “Арго” додому. Пелій не дивлячись на те, що аргонавти привезли золоте руно, відмовився передати владу Язону, Медея помстилася за це Пелію, але Язон і Медея були вимушені втекти разом до Корінфу. Трагедія відкривається Прологом, в якому глядач дізнається про те, що Язон вирішив залишити Медею і одружитися з дочкою Корінфського царя Креонта. Медея дізнається про це і обіцяє помститися Креонту. Корінфський цар, дізнавшись про це наказує Медеї залишити Корінф. Медея виявляється надзвичайно сильною натурою. Вона розмовляє з Язоном, про те, що заради нього вона зрадила батька, вбила молодшого брата, покинула батьківщину, але Язон зостається невблаганний. Медея вирішує знищити дом Язона, вбити і його нову дружину і своїх дітей. Медея направляє до царя Корінфа своїх дітей, які дарують йому та його дочці отруєний розкішний убір. Цар та його дочка одягнувши на себе подарунки Медеї гинуть, а сама Медея в цей час знаходиться в смятінні між бажанням помститися і любов’ю до власних дітей. Але Медея таки вбиває дітей. В цей час з’являється вісник смерті царя та його дочки. Заключний сценічний ефект трагедії: божественний дід Медеї Геліос посилає за нею колісницю з крилатими драконами і вона улітає з трупами своїх дітей, між тим як принижений та подавлений Язон молить про можливість хоча б доторкнутися до своїх дітей. У фіналі Язон залишається самотнім, нікому непотрібним, позбавленим майбутнього. Евріпід робить Медею дітовбивцею, для драматизації її образу, для гостроти внутрішнього конфлікту. Композиція трагедії складена так, що вже з самого початку вводить у цент подій, напруження безперервно зростає. Зовсім інакше зображений Язон. Крайній егоїст і прагматик, він уособив найгірші риси евріпідової епохи. Жадібність, честолюбність, брехливість, уміння використовувати засоби красномовства для досягнення негідної мети характеризують Язона, як героя негативного. Бажання влади, прагнення будь-що збагатитися штовхають його на ліцимірні вчинки, що їх виправдовує він фальшиво-ліцимірними словами.