38. “Кентерберійські оповідання” Дж. Чосера як енциклопедія літературних жанрів середньовіччя.

У пролозі “Кентерберійських оповідань” Чосер розказує як один раз у середині квітня до харчевні “Табард” прибуває компанія паломників (29), які ідуть до Кентербері, щоб поклонитися мощам Св. Фоми Бекета: Лицарь – достойна людина, чесний, вільний, скромний, чемний, багато воював. Сквайр – син лицаря, молодий, веселий, красиво вдягнутий. Слуга лицаря – йомен, ловкач. Аббатіса, мати Єглантина – дуже чемна, вихована, спокійна, сердобольна з нею черниця. Троє капланів. Монах – монастирський ревізор, любив полювання, пирушки, дам, смачно поїсти, красиво вдягнутися. Кармелін Губерт – збірщик, відпускав гріхи у знатних сім”ях, був веселим, швидко закохувався, любив гроші та жінок. Купець – вмів заробляти гроші та вести свої справи. Бідний студент – гроші заробляти не вмів, але дуже цінував знання. Юрист – важний, чопорний, удачливий. Франклін – заможний земельний власник, веселий, гостинний у дорогому вбранні, з ним фарбувальщик, плотник, капелюлник та ткач, шпалерщик – усі вони заможні, везли з собою кухаря, який вмів смачно готувати. Шкіпер – капітан “Мадєлени”, досвідчений моряк та торговець. Лікар – не мав рівних, був ще й астрологом. Батська ткачиха – розбещена, мала 5 чоловіків, бажала ще й шостого, мала купу прихильників. Приходський священник – добрий, бідний, скромний, чиста душа, допомагав бідним з ним брат-орач – не дуже багатий, працелюбний, терпіння, допомагав іншим людям. Мельник – переможець кулачних боїв, гуляка, брехун, крадій. Економ судійського подвір”я – ловкач, вмів дурити людей та своїх господ. Мажордом – управитель великого маєтку, вмів керувати панським майном, але й про себе не забував. Пристав церковного суду – товстий, неохайний, багато їх та пив, розбещенний, наживався на бідних та грішниках. Продавець папських індульгенцій – схожий на вівцю, вмів отримати пожертвування навіть від бідних, які віддавали йому останнє, прагнув до прибутку замість того, щоб допомагати грішним. Власник харчевні пропонує розповісти кожному по дві історії на шляху до Кентербері та по дві історії на зворотньому шляху, щоб було веселіше. Кращий оповідач буде вечеряти за рахунок решти компаньйонів по поверненню до харчевні – це мотивація твору.

Усі люди – представники різних каст суспільства та професій, віку та культурного рівня, і це робить твір більш різноманітним ніж “Декамерон” Бокаччо. Дуже важливий гумор Чосера. Кожне оповідання викликає живий обмін думками та забавну палеміку. Пролог має не тільки композиційне значення, але й малює картину соціального життя Англії 14 століття.

“Кентерберійські оповідання” вібрали у себе усі жанри середньовічної літератури: Лицарський роман, церковна легенда, фабльо, бестиарії, моральні проповіді, аллегорії. Майже кожний жанр представлений у двух різновидах: звичайному та пародійному. Наприклад: типово лицарському роману (розповідь лицаря та зброєносця) протиставляється пародія (розповідь ткачихи з Бата і історія сера Топаза). Алегоричний жанр пародується у оповіданнях купця та священника.