4.Мелічна лірика. Творчість Алкея, Сафо, Анакреота.

Визначення лірика – не належить епосі Алкея, Сафо і Анекреота. Він створювався пізніше, в часи александрійських філологів, замінив собою визначення меліка (від melos – пісня), і застосовується до тих видів пісень, які виконувались під акомпанемент струнного інструменту. В наш час, коли говорять по грецьку лірику , використовують це значення у більш широкому розумінні, що охоплює і такі жанри, які у древніх греків не визнавалися ліричними, наприклад, елегію, що супроводжувалась звуками флейти. Однак античні розрізняння пісенних жанрів за характером їх музичного виконання, не дивлячись на свій чисто зовнішній характер, мають історичне обгрунтування, тому що в грецькій поезії жанри і їх стилі дійсно були пов’язані з визначеними розмірами віршів і визначеним матеріальним супроводженням. Виникаючи із культової і обрядової фольклорної пісні, грецька лірика на протязі тривалого часу зберігала тісний зв’язок пісенного змісту з традиційним рітміко-мелодійним типом пісні і характером її виконання. Дотримуючись античної класифікації, необхідно розрізняти :

1. Елегію, 2. Ямб и 3. Меліку, або лірику у власному розумінні цього слова. Остання, в свою чергу має багаточисельні підрозділи в залежності від змісту або культового завдання пісні, але основним є поділ на дві категорії – монодичну лірику, що виконувалась окремим співаком, і хорову лірику.найвидатнишими представниками монодичної лірики є в першу половину VI ст. лесбосці Алкей і Сафо. В віршах Алкея часто зустрічаються мотиви грецької громадянської війни, зовнішньополітичної політики. Він захищає права єолійцев на захоплену ними Трою; низка його віршів пов’язана з міфами по героїв Троянської війни. Межи творчості Алкея досить бмежені: захист інтересів родової знаті, війна, вино, любов. Його почуття і мислі елементарні, в трактовці відгалужених тем він уступає своїм іонійським сучасникам. Коли Алкей складає гімни богам або вірші на міфологічну тему, він не виходить за межи традиційного трактування міфів. Вірші Алкея відрізняються своєю мелодійністю, багатством розмірів і способів строфічного побудування. До початку ХХ ст. Алкей був відомий лише з випадкових цитат. Але за останні десятиріччя було знайдено багато папірусних залишків творів Алкея і коментарів до них.

Сучасниця Алкея – Сафо, жінка-поетеса являє собою явище характерне лише для дорійсько-єолінських частин Греції, де положення жінки було більш вільним. сафо стояла на чолі замкнутої жіночої співдружності. Коло інтересів співдружності визначає і основну тематику поезії Сафо: це жіночі культи з їх святами, весілля, спілкування між подругами, кохання, розлука, тощо. Дідактичний елемент, притаманний древньогрецькій літературі, не відсутен і у Сафо. Вона думає по красоту та кохання, іліструючи свої думки міфологічними прикладами і особистими турбуваннями. Крім любовної лірики Сафо була відома своїми епіталаміями, весільними піснями. За рітміко-методичними типом поезія Сафо близька до лірики Алкея і відрізняється великою різноманітністю.

Близькість до народної пісні, що надає характеру і безпосередності ліриці лесбійцев, в значній ступені втрачена у видатного представника монодичної лірики, іонійця Анакреонта, творчість якого відноситься до другої половини Vi ст. в ліриці Анакреота е досить незначні сліди того, що вона настроїна лише на веселий лад. Так, наприклад, трапляються войовничі мотиви, а також мотиви соціальної сатири. За сутністю його теми, почті виключено – вино та кохання; але ці теми трактуються не досить серйозно, а в плані смішливої гри. Поет, що дожив до глибокої старості, полюбляв зображувати себе життєрадісним дідусем, мисливцем на жінок і вино. Вірші Анакреота невеликі за розмірами; вони не відображають складних переживань , а дають фіксацію окремого моменту в простих, але оригінальних і рельєфних образах, досить часто з неочикуванною кінцівкою. Ясність і простота – основні якості поезії Анакреота; навіть гімни богам перетворюються у нього у легкі та вишукані вірші.