
- •Античність
- •Давньогрецька міфологія: космогонія, теогонія, антропогонія.
- •2.Міфологічна основа та різні тлумачення “Іліади” Гомера (культурно-історичне, юнгіанське, екзистенціалістське).
- •3. Часопростір та художній всесвіт “Одіссеї”. Герой та конфлікт поеми.
- •4.Мелічна лірика. Творчість Алкея, Сафо, Анакреота.
- •5. Давньогрецька драма: генеза та різновид. Творчість Есхіла. Інтертекстуальність трагедії “Прометей закутий”.
- •6. Софокл – співець віку Перікла. Трагедії “Цар Едіп”, “Едіп в Колоні”, “Антигона”. Ідеальний герой, змістовно-художньої імплікації, фройдівське та неофройдійське тлумачення.
- •7. Різні тлумачення “Медеї” Еврепіда (художньо-полімічне, психологічне (а.Маслоу), містичне.)
- •8. Давньогрецька комедія: генеза та характер. “Жаби” Арістофана – порівняння творчості Есхіла і Евріпіда.
- •9. Діалоги Платона “Федон” та “Федр”. Ідея душі.
- •10. Діалог Платона “Пір”: Ерос, його походження, різновид та природа.
- •11. “Поетіка” Арістотеля. Меміз і теорія трагедій.
- •12. Новоаттична комедія. Менадр: роль Випадку у художньому світі його комедій. Концепція людини та художній характер у прочитаній комедії.
- •13. Олександрійска поезія. Філософія та художня своєрідність (Каллімах, Аполлоній Родоський. Феокрит).
- •14. Порівняльна характеристика давньогрецького та давньоримського роману.
- •15. Самобутність сатири Плавта. Драма Теренція. Спеціфіка композиції, художнього характеру та стилю.
- •16. Філософія та стилі поеми Лукреція “Про природу речей”.
- •15. Самобутність сатири Плавта (на прикладі прочитаного твору). Драма Теренція. Специфіка композиції художнього характеру та стилю (на прикладі прочитаного твору).
- •16. Філософія та стиль поеми Лукреція “Про природу речей”
- •17. Інтертестуальність “Едеїди” Вергілія.
- •18. Поезія Горація. “Послання до Пісонів” теорія античного класицизму.
- •19. Творчість Овідія. “Метаморфози”: художньо-культурні та філософські аспекти поеми.
- •20. “Моральні листи до Луцілія”. Філософія та стиль Сенеки.
- •Середні віка
- •21. Система германської міфології та її відображення в епічній творчості германських народів. “Старша Едда”.
- •22. “Поема про Беовульфа” як зразок ранньої епіки. Історичне та фантастичне в поемі. Переплетення в ній язичницьких та християнських мотивів. Художній світ поеми.
- •24. Естетизація лицарського ідеалу в хіі ст. Культ прекрасної дами як ідейне підгрунтя куртуазної літератури.
- •25. Розвиток лицарської поезії. Лірика провансальських трубадурів. Тематика та поетика. Мінезанг як різновид куртуазної лірики.
- •26. Генеза та еволюція лицарського роману Середньовіччя. Основні цикли романів.
- •27. Зовнішній та внутрішній конфлікт в романах про Трістана та Ізольду. Фольклорно-казкові мотиви в романах.
- •29. Основні жанри міської літератури. Змістовно-формальні особливості фабльо та шванка.
- •30. “Роман про лиса” як зразок тваринного епосу. Джерела та структура роману.
- •31. Основні жанри середньовічної драматургії. Еволюція від церковної до світської драми.
- •32. Жанр видіння в середньовічній літературі. Спільне та відмінне у “Романі про Троянду” та “Видінні про Петра-орача”.
- •33. Поезія вагантів та голіардів.
- •34. Народна лірика Середньовіччя. Жанрова специфіка балади. Типи балад.
- •35. “Божественна комедія” Данте: джерела, композиція, символіка.
- •36. Данте як останній поет Середньовіччя і перший поет Відродження. Суперечливість його світовідчуття та відбиття у “Божественній комедії”.
- •37. Загальна характеристика творчості Дж. Чосера.
- •38. “Кентерберійські оповідання” Дж. Чосера як енциклопедія літературних жанрів середньовіччя.
36. Данте як останній поет Середньовіччя і перший поет Відродження. Суперечливість його світовідчуття та відбиття у “Божественній комедії”.
Свій творчий шлях Данте (1265-1321) почав як прихильник поетичної школи “солодкісного стиля”, але незабаром вже почає долати абстрактну схоластичну манеру своїх попередників. Усупереч середньовічній традиції він пише не вченою латинською, а живою італійською мовою. Рух думки Данте у напрямі оволодіння усією сумою знань його часу не йшов усупереч традиціям середньовічного мислення, але вже тоді вимальовувалася непоекірна і вишукана особистість. У трактаті “Пир” Данте Данте слідує середньовічним традиціям думки, але у другому з цих праць він виступає як один з перших патріотів національної держави. Його найвеличне творіння “Божествена комедія” була написана на злобу дня, відобразила об”єктивне життя, історичні легенди, політичну боротьбу сучасності і культурних традицій і виразила усю глибину духовного життя того часу у притаманних тому часу формах. Хоча у “Божественій комедії” ще проступають типово середньовічні погляди теологічні схоластичні образи і уявлення, але разом з цим вже відчувається гостре почуття життя і сила критичної думки, які роблять його першим великим поетом нового часу. Данте не зупиняється на на наївному схоластичному описанні загробних явищ, у центрі він поставив свій власний образ, душу і її почуття, що лежало за межами середньовічних уяв. Він дуже поважає античну культуру, цінує в людей бажання пізнавати світ, яке у середньовіччя вважалося тяжким гріхом. Його приваблює світ земних людських почуттів та пристрастей. Він ненавидить вади свого часу, та тих, через кого, як він вважає, страждає Італія. Він безжалісний критик вад папської курії.
37. Загальна характеристика творчості Дж. Чосера.
Джеффрі Чосер (біля 1340-1400 рр.) – видатний англійський письменник 14 ст., т.зв. “батько англійської поезії. Народився у Лондоні у родини виноторговця. Ділові зв”язки батька відкрили його дорогу до двору. Був королівським кур”єром, митрим контролером, наглядав за державними будівлями.
Чосер для Англії як Данте для Італії – “останній поет середніх віків і перший поет нового часу. Чосер – перший великий поет англійської буржуазії, яка народжувалась за часів його творчості. Він задовольняв куртуазні смаки. Був поетом для освічених вельмож та їх оточення. Перший етап творчості – французський період. Відпрацьовував мову. Чосер – родоначальник англійської літературної мови, яка базувалась на лондонському діалекті. Перекладає з французської “Роман про Троянду”, він є поборником світської літератури. Пише самостійний твір першого періоду творчості “Книга Герцогині”. Другий період – італійський. Чосер подорожує до Італії та знайомиться з творчістю Данте, Петрарки, Бокаччо. Він пише “Пташиний Парламент, “дидактичну поему “Будинок Слави”, віршований роман “Троіл і Кресіда” Його приваблює усе людське, земне, головна увага на розкриття характерів. Особливо близький йому Бокаччо, “Троїл та Кресіда” яляється обробкою його творів. Але головним джерелом його творчості завжди залишалось життя сучасної Англії. У своєму найкращому творі “Кентерберійські оповідання”, який уявляє собою третій, заключний етап його творчості (останні 15 років), він створив яскраву панораму цього життя. “Кентерберійські оповідання” – це синтез усієї середньовічної літератури Англії. З огляду на реалізм, іронію, вільний погляд на речі цей твір не має собі рівних у англійській літературі до 16 ст. Хоча у цьому творі ще спостерігаються середньовічні забобони, тут вже є й ознаки життерадісного вільнодумства, яке притаманне епосі Відродження. Він відрікається від середньовічного схематизма, приставляє його новий естетичний принцип. Він вірить у право людини на земне щастя, людина не має бути рабом своєї долі. Побудова твору нагадує побудову “Декамерона” Бокаччо. Твір починається прологом, у якому описуються оповідачі, далі іде викладення історій.