
- •Античність
- •Давньогрецька міфологія: космогонія, теогонія, антропогонія.
- •2.Міфологічна основа та різні тлумачення “Іліади” Гомера (культурно-історичне, юнгіанське, екзистенціалістське).
- •3. Часопростір та художній всесвіт “Одіссеї”. Герой та конфлікт поеми.
- •4.Мелічна лірика. Творчість Алкея, Сафо, Анакреота.
- •5. Давньогрецька драма: генеза та різновид. Творчість Есхіла. Інтертекстуальність трагедії “Прометей закутий”.
- •6. Софокл – співець віку Перікла. Трагедії “Цар Едіп”, “Едіп в Колоні”, “Антигона”. Ідеальний герой, змістовно-художньої імплікації, фройдівське та неофройдійське тлумачення.
- •7. Різні тлумачення “Медеї” Еврепіда (художньо-полімічне, психологічне (а.Маслоу), містичне.)
- •8. Давньогрецька комедія: генеза та характер. “Жаби” Арістофана – порівняння творчості Есхіла і Евріпіда.
- •9. Діалоги Платона “Федон” та “Федр”. Ідея душі.
- •10. Діалог Платона “Пір”: Ерос, його походження, різновид та природа.
- •11. “Поетіка” Арістотеля. Меміз і теорія трагедій.
- •12. Новоаттична комедія. Менадр: роль Випадку у художньому світі його комедій. Концепція людини та художній характер у прочитаній комедії.
- •13. Олександрійска поезія. Філософія та художня своєрідність (Каллімах, Аполлоній Родоський. Феокрит).
- •14. Порівняльна характеристика давньогрецького та давньоримського роману.
- •15. Самобутність сатири Плавта. Драма Теренція. Спеціфіка композиції, художнього характеру та стилю.
- •16. Філософія та стилі поеми Лукреція “Про природу речей”.
- •15. Самобутність сатири Плавта (на прикладі прочитаного твору). Драма Теренція. Специфіка композиції художнього характеру та стилю (на прикладі прочитаного твору).
- •16. Філософія та стиль поеми Лукреція “Про природу речей”
- •17. Інтертестуальність “Едеїди” Вергілія.
- •18. Поезія Горація. “Послання до Пісонів” теорія античного класицизму.
- •19. Творчість Овідія. “Метаморфози”: художньо-культурні та філософські аспекти поеми.
- •20. “Моральні листи до Луцілія”. Філософія та стиль Сенеки.
- •Середні віка
- •21. Система германської міфології та її відображення в епічній творчості германських народів. “Старша Едда”.
- •22. “Поема про Беовульфа” як зразок ранньої епіки. Історичне та фантастичне в поемі. Переплетення в ній язичницьких та християнських мотивів. Художній світ поеми.
- •24. Естетизація лицарського ідеалу в хіі ст. Культ прекрасної дами як ідейне підгрунтя куртуазної літератури.
- •25. Розвиток лицарської поезії. Лірика провансальських трубадурів. Тематика та поетика. Мінезанг як різновид куртуазної лірики.
- •26. Генеза та еволюція лицарського роману Середньовіччя. Основні цикли романів.
- •27. Зовнішній та внутрішній конфлікт в романах про Трістана та Ізольду. Фольклорно-казкові мотиви в романах.
- •29. Основні жанри міської літератури. Змістовно-формальні особливості фабльо та шванка.
- •30. “Роман про лиса” як зразок тваринного епосу. Джерела та структура роману.
- •31. Основні жанри середньовічної драматургії. Еволюція від церковної до світської драми.
- •32. Жанр видіння в середньовічній літературі. Спільне та відмінне у “Романі про Троянду” та “Видінні про Петра-орача”.
- •33. Поезія вагантів та голіардів.
- •34. Народна лірика Середньовіччя. Жанрова специфіка балади. Типи балад.
- •35. “Божественна комедія” Данте: джерела, композиція, символіка.
- •36. Данте як останній поет Середньовіччя і перший поет Відродження. Суперечливість його світовідчуття та відбиття у “Божественній комедії”.
- •37. Загальна характеристика творчості Дж. Чосера.
- •38. “Кентерберійські оповідання” Дж. Чосера як енциклопедія літературних жанрів середньовіччя.
34. Народна лірика Середньовіччя. Жанрова специфіка балади. Типи балад.
У 15 столітті в Англії відбувається розквіт поетичної творчості (народні пісні, народні балади). Балада – епічна після, яка оспівує події історичного (народного), легендарного або побутового характеру. Баладі притамане хорове виконання, інколи двума хорами: жіночім та чоловічім. Балади передавались із роду у рід, і тільки з 18 ст. їх почали записувати. За походженням балади діляться на три групи: 1) ті, що оспівують реальні історичні події, наприклад війна між Англією та Шотландією, сімейні традиції, кохання; 2) ті, що відображають міфологію і народні легенди; 3) ті, що запозичили сюжети з літературних творів, як “Король Лір”.
Найпопулярніший герой балад – Робін Гуд, повстав проти феодалів, жив разом із своїм братством у Шервудському лісі.
Балади написані рифмованим віршом інколи з приспівами. Балади довго жили у народному середовищі і були використані Шекспіром.
Додатково: У 11-12 ст. Прованс переживав велике економічне та культурне піднесення. Саме там при дворах феодальних сеньйорів виникла куртуазна поезія, яка вимагала вишуканого, вічливого та вихованого ставлення до дам. Культ дам займав центральне місце у творчості провансальських поетів – трубадурів, серед яких були лицарі та представники феодальної знаті. Поет називав себе васалом дами, якою була заміжня жінка, дружина його сеньйора. Поет оспівував своє кохання до неї та своє страждання через те, що його ціль була недосяжна. Це служіння як правило було умовним, та було проявом придворного етикету. Поезія трубадурів виникла з народних провансальських хороводних пісень, які широко використовували теку кохання. На це вказує описання весни, пробудження природи. Однак з часом поезія трубадурів відійшла від простоти та натуралізму народної пісенної лірики. Трубадури хотіли бути віртуозами вірша. Вони помножували строфічні форми та велику увагу приділяли мистецтву рифмування. У 12 ст. поезія трубадурів досягла свого епогея, а у 13 ст. почала занепадати. Серед найважливіших жанрів поезії трубадурів була балада – плясова пісня, яка часто супроводжувалася приспівом.
35. “Божественна комедія” Данте: джерела, композиція, символіка.
Католицька церква переслідувала Данте за його сміли висловлювання про папську курію та сміливі погляди на католицьку церкву. Однак у “Божественій комедії” ще проступають типово середньовічні погляди та поетичні мотиви. Наприклад із середньовікової духовної літератури запозичив жанр “видіння” з його основними композиційними елементами: вступ, який характеризує атмосферу “видіння” з послідовним проходженням через Ад, Чистилище та Рай. Але у Данте традиційне “видіння” вже має зовсім новий сенс і стає знаряддям антипапської сатири, а сам твір перетворюється у грандиозну епічну поему. Данте не був самостійним, композиція, фабула були дані йому релігіно-фантастичними традиціями. Схема католицької теорії про загробне життя обумовила структуру поеми, членування її на три частини: Ад, Чистилище, Рай. Принцип троїчності композиції композиції: три частини по 33 пісні, написані трьохстрочними строфами і схема мироздання відповідає законам середньовічної космографії. Символіка Ад з його жахливими переходами з одного кола порання за злочини у друге – реакція поета-емігранта на соціально-політичну боротьбу його часу. Образи Ада – реакція Данте-вигнанця і основна політична оцінка. Чистилище – флорентійські міжусобиці та ненависть до буржуазного поборництва. Рай – картина щасливої докапіталістичної Флоренції, алегорична утопія і нереальна мрія про ідеальне царство добра та справедливості і гармонія у країні распрій.
Данте підноситься над схематичним містичним розумінням дійсності, яке підпорядкувало собі усі норми середньовікової літератури, Данте малює виразливі портрети, реалізм пристрастей (Франческа і Паоло, повість про зраду Уголіно). Відображається народний говір флорентійських вулиць, що обумовило доступність цього твора.
Короткий зміст: У темному лісі Ада Данте зустрічає клуса (рись) (символ заздрості), лева (владолюбність), вовчичю (користолюбність, розпутство). Данте зустрічає Вергілія, який посланий Беатріче, щоб стати провідником Данте по Аду. Вергілій веде Данте до Аду, який являє собою вирку, яка складається з більш вузьких кіл і упирається у колодязь, на дні якого мучиться Люцифер: чим нижче прошарок тим жахливіші злочини грішників і тим жахливіші їх муки. У першому колі вони зустрічають трусів (багато знайомих Данте – його колишні колегі по партії), а також язичників. Зустрічають вони великих поетів: Гомера, Горація, Овідія, Сократа та бігато інших відомих діячів Античності, усі вони живуть там у великому замку. У другому колі вони зустрічають коханців, які за життя вдавалися у плотських розваг. Слідує розповідь про Паоло і Франческу, яких вбив брат Паоло і законний чоловік Франческі за те, що вони була коханцями. В Аду їх немов листки на дереві тріпає страшений адський вітер. У третьому колі – ненажери. У четвертому колі – скупці та марнотратники. У п”ятому – гнівні та заздрисні. У шостому – ересіархі та еретикі. Тут зустрічають великого полководця Ферінанта, який був відвертим атеїстом. У сьомому колі їх провідник у цьому колі - кентавр показує як тирани та вбивці варяться у крові своїх жертв. Тут вони бачуть багато відомих правителів, в іншій ямі бачуть мукі насильників. У восьмому колі – зводники та лістуни. Тут описується страта симоністів – символ продажу духовних посад та хабарництво у церкві. В інших ямах восьмого кола бачуть покарання волхви та чаклунів, мінял, лицемірів, казнокрадів, а також злих радників. Далі ідуть підбурювачі (подстрекатели) громадянських війн та підробники. У дев”ятому колі – зрадники. Нарешті Данте бачить Люціфера: він має три ліки – червоний (гнів), жовтий (заздрівсть), чорний (гультяйність – праздность). (Тут проводиться паралель – вчення церкви про троїчність божества). Після того, як Данте і Вергілій проходять Ад, вони потрапляють до Чистилища, яке знаходиться на протилежній земній кулі – це острів в океані, на якому гора поділена на сім кіл, у кожному з яких відбувається очищення від одного з семи смертних гріхів (гордість, заздрість, гнів, сум (уныние), користолюбність, ненажерство, блуд). Перед першим колом проходять через переддвір”я, а після сьомого кола потрапляють до земного раю, де Вергілій залишає Данте, який знов зустрічає Беатріче. Вона веде його через дев”ять небесних сфер до емпірею – “троянда світла”, найвищі небеса, місцезнаходження божества. Данте бачить першоджерело світла – три кола – символ християнського вчення про троїчність божества.