
- •Античність
- •Давньогрецька міфологія: космогонія, теогонія, антропогонія.
- •2.Міфологічна основа та різні тлумачення “Іліади” Гомера (культурно-історичне, юнгіанське, екзистенціалістське).
- •3. Часопростір та художній всесвіт “Одіссеї”. Герой та конфлікт поеми.
- •4.Мелічна лірика. Творчість Алкея, Сафо, Анакреота.
- •5. Давньогрецька драма: генеза та різновид. Творчість Есхіла. Інтертекстуальність трагедії “Прометей закутий”.
- •6. Софокл – співець віку Перікла. Трагедії “Цар Едіп”, “Едіп в Колоні”, “Антигона”. Ідеальний герой, змістовно-художньої імплікації, фройдівське та неофройдійське тлумачення.
- •7. Різні тлумачення “Медеї” Еврепіда (художньо-полімічне, психологічне (а.Маслоу), містичне.)
- •8. Давньогрецька комедія: генеза та характер. “Жаби” Арістофана – порівняння творчості Есхіла і Евріпіда.
- •9. Діалоги Платона “Федон” та “Федр”. Ідея душі.
- •10. Діалог Платона “Пір”: Ерос, його походження, різновид та природа.
- •11. “Поетіка” Арістотеля. Меміз і теорія трагедій.
- •12. Новоаттична комедія. Менадр: роль Випадку у художньому світі його комедій. Концепція людини та художній характер у прочитаній комедії.
- •13. Олександрійска поезія. Філософія та художня своєрідність (Каллімах, Аполлоній Родоський. Феокрит).
- •14. Порівняльна характеристика давньогрецького та давньоримського роману.
- •15. Самобутність сатири Плавта. Драма Теренція. Спеціфіка композиції, художнього характеру та стилю.
- •16. Філософія та стилі поеми Лукреція “Про природу речей”.
- •15. Самобутність сатири Плавта (на прикладі прочитаного твору). Драма Теренція. Специфіка композиції художнього характеру та стилю (на прикладі прочитаного твору).
- •16. Філософія та стиль поеми Лукреція “Про природу речей”
- •17. Інтертестуальність “Едеїди” Вергілія.
- •18. Поезія Горація. “Послання до Пісонів” теорія античного класицизму.
- •19. Творчість Овідія. “Метаморфози”: художньо-культурні та філософські аспекти поеми.
- •20. “Моральні листи до Луцілія”. Філософія та стиль Сенеки.
- •Середні віка
- •21. Система германської міфології та її відображення в епічній творчості германських народів. “Старша Едда”.
- •22. “Поема про Беовульфа” як зразок ранньої епіки. Історичне та фантастичне в поемі. Переплетення в ній язичницьких та християнських мотивів. Художній світ поеми.
- •24. Естетизація лицарського ідеалу в хіі ст. Культ прекрасної дами як ідейне підгрунтя куртуазної літератури.
- •25. Розвиток лицарської поезії. Лірика провансальських трубадурів. Тематика та поетика. Мінезанг як різновид куртуазної лірики.
- •26. Генеза та еволюція лицарського роману Середньовіччя. Основні цикли романів.
- •27. Зовнішній та внутрішній конфлікт в романах про Трістана та Ізольду. Фольклорно-казкові мотиви в романах.
- •29. Основні жанри міської літератури. Змістовно-формальні особливості фабльо та шванка.
- •30. “Роман про лиса” як зразок тваринного епосу. Джерела та структура роману.
- •31. Основні жанри середньовічної драматургії. Еволюція від церковної до світської драми.
- •32. Жанр видіння в середньовічній літературі. Спільне та відмінне у “Романі про Троянду” та “Видінні про Петра-орача”.
- •33. Поезія вагантів та голіардів.
- •34. Народна лірика Середньовіччя. Жанрова специфіка балади. Типи балад.
- •35. “Божественна комедія” Данте: джерела, композиція, символіка.
- •36. Данте як останній поет Середньовіччя і перший поет Відродження. Суперечливість його світовідчуття та відбиття у “Божественній комедії”.
- •37. Загальна характеристика творчості Дж. Чосера.
- •38. “Кентерберійські оповідання” Дж. Чосера як енциклопедія літературних жанрів середньовіччя.
25. Розвиток лицарської поезії. Лірика провансальських трубадурів. Тематика та поетика. Мінезанг як різновид куртуазної лірики.
Свого апогею лицарська культура досягла у Франції. Особливості лицарського життя відбилися в придворно-лицарський (або куртуанській) літературі, яка розвивалась у формах лірики, роману і близької до нього романтичної поеми.
Для Зрілого Середньовіччя характерним є розквіт ліричної поезії, передусім – любовної. Європейська лицарська лірика виникла у Провансі, на мережі ХІ-ХІІ ст. У Провансалі здавна існували сприятливі умови для розвитку економіки й культури. Ранній розквит міст, їхня незалежність сприяли розвитку вільнодумства і світської освіти. Багата і розвинена феодальна аристократія жадібно вбирала нові віяння, цінила освіту, мистецтво, витонченість. Знову модним стає меценацтво. Знатні вельможі замовляли придворним поетам вірші, в яких прославляли жіночу красу, кохання, лицарські забави, природу. Саме в Провансі вперше були оспівані нові лицарські морально-етичні цінності любові, культ “Прекрасної Дами”.
Првансальські поети називались трубадурами.Вони цілеспрямовано прагнули досягти професійної майстерності й оригінальності стилю. Змагаючись між собою,поети наполегливо працювали над метрикою, строфікою, римою, мелодією. Найбільш вимогливі з поетів вважали не гідним для себе вживати вже відому метрику чи мелодію, тому вони витончувалися у пошуках оригінальних строфічних форм, нових рим тощо. Трубадури затвердили риму в західноєвропейській ліриці, збагатили її новими жанрами.
Трубадури були люди різного суспільного становищв: від королів, знатних феодалів до купців, ремісників, духовенства. Вони часто служили при дворах, виконуючи обов’язки секретарів та радників, впливали на політичне життя.
Центральною в ліриці трубадурів є тема кохання. Любов сприймається поетами як найвище благо, а здатність кохати – обов’язковий показник душевної досконалості тв куртуазної доблесті. Справжнім коханням вважалась “тонка”, “висока” любов, здатна розбудити в душі прекрасні, величні поривання.
Образ дами та закоханого в неїлицаря позначені рисами традиційності. Це звичайно знатна заміжня жінка, вишукано люб’язна, привітна, вродлива, розумна. Лицар, згідно з куртуазниими засадами, повинен поклонінням переконати даму в щірості своїх почуттів, заслужити її прихільність.
Спочатку закоханий, боязкий і сором’язливий, блідне, червоніє в присутності своєї обранці. Дама не поспішає, часто гордовитістю та неуважністю випробовує глибину його почуття. Лицар проголощує себе її васалом, “служить” дамі. Якщо вірний поклонник визнаний, то дама дарує йому шнурок від одежі або рукавичку, перстень, а як найвищу нагороду – поцілунок.
Куртуазне кохання переважно таємне. Воно часто невіддільне від “страждань”, “недуги”. Поет вдячний дамі за її неприступність: любовні переживання розкривають для нього цілий світ вражень.
Таким чином, кохання, яке прославляли трубадури, визначалось лише особистим вибором. Створено високі поетичні зразки, в яких відкрито й пристрасно утверджувались любов до життя, кохання, повага до жінки.
Лірика Провансу ввібрала в себе кращі традиції попередніх століть. У свою чергу, творчість трубадурів лягла воснову багатьох літературних явищ. Вона спияла виникненню французької, іспанської та португальської поезії; безумовною є її роль у становленні німецького мінезангу.
Мінезанг. У Німеччині лицарська лірика розвивалася наприкінці ХІІ-ХІІІ ст. Мінезанг – любовна пісня. У мінезангу рано виявилися два напрями: “народний” і куртуазний. “Народному” напрямку властиві простота, природність у відтворенні почуттів. Він близький до народної любовної пісні.
Поети куртуазного стилю Фрідріх фон Хузен та Генріх фон Морунген оспівували “високе” кохання зі всім його куртуазним ритуалом: вихвалянням дами, “томлінням”, “стражданням” та стахом здійснення своїх бажань. Видатний майстер куртуазного стилю – Морунген. Його пісням властиві душевна глибина, тонкість і багатогранність у відтворенні любовного почуття.