3. Часопростір та художній всесвіт “Одіссеї”. Герой та конфлікт поеми.

У поемі викладені події після закінчення Троянської війни, зокрема повернення Одіссея до рідної Ітаки на десятий рік його блукань. Про долю інших героїв Гомер згадує лише побіжно, оскільки їм була присвячена окрема поема. “Одіссея” охоплює сорок днів. На своїй нараді боги вирішують дозволити Одіссею повернутися на батьківщину – острів Ітаку. Ціллих сім років його затримує німфа острова Огігія Каліпсо, яка покохала героя і пообіцяла вічну молодість і безсмертя. Афіна після ради богів під виглядом друга Одіссея Ментора відвідала острів Ітаку і наказала синові Одіссея Телемаху виїхати на розшуки батька. Вона побачила, як женихи настирливо сватаються до вірної дружини Одіссея Пенелопи, пожирають його худобу і розкрадають майно. За наказом Зевса Каліпсо відпускає Одісея і він на збудованому плоту рушає в путь. Але Посейдон переслідує героя, не міг він забути його вчинку – отже той осліпив його сина кіклопа Поліфема. Бог морів надсилає страшну бурю і плот гине . довго носять хвилі Одіссея, але врешті викидає на беріг острова де мешкають гостинні феаки-мореплавці. Першою Одіссея бачить царська дочка Навсікая, яка і показує героєві шлях до палацу царя Алкіноя. На честь троянського героя той влаштовує бенкет, на якому Одіссей розповідає про всі свої пригоди: побачення з богом вітрів Еолом, зустріч з лихими лістригонами, які знищують одинадцять кораблів, річне перебування на острові Ея у чаклунки Кірки; подорож до похмурого царства Аїда, пророкування там фіванця Тіресія і розмова з тінню матері; врятування від підступних сірен і жахливі Скілли та Харібди, довге перебування у німфи Каліпсо. Обдарований Алкіноєм, Одіссей врешті прибуває до берега рідної Ітаки. Афіна допомогає герою – розповідає про безчинства, що коять у будинку женихи і перетворює героя, щоб врятувати від їхньої помсти, на дряхлого старця. Одіссей прямує до свого раба Евмея. До нього ж приходить і син Одіссея Телемах. Одіссей розкриває себе і вони обмірковують план розплати з женихами. Женихи вимагають від Пенелопи обрати когось з них у чоловіки. Вона пропонує їм останнє випробування – натягнути лук Одіссея і випустити з нього стрілу. Всі виявляються неспроможними зробити це, лише сам герой пускає стрілу через дванадцять кілець. А після цого за допомогою сина та слуг розправляється з женихами, карає служниць, які зрадили його домівку. Пенелопа не вірячи своєму щастю і боячись обману, перевіряє чоловіка таємницею відомою лише їм. Звістка про смерть багатьох юнаків розноситься по Ітаці. Розлюченні родичі приходять до оселі Одіссея, щоб розправитись з ним. Проте на Олімпі доля героя вже вирішена. З’являється Афіна яка виголошує рішення Зевса – між Одіссеєм і родинами вбитих повинен бути встановлений вічний мир.

Безпосередньою “антитезою” головним нероям поеми стає Одіссей (“хитромудрий”, “незламний”, “невпинний в трудах і лукавстві”). Проте слід зауважити, що сили і бойової майстерності йому не бракує. Після Ахілла і Діомеда він третій за доблестю у війську ахейців. Образ Одіссей надзвичайно складний, тому однозначно тільки як хитруна, обманщика і прагматика , його кваліфікувати не можна. У багатьох випадках він схожий на інших героїв. І це не випадково. Значною мірою, Одіссей був породжений новим періодом, у який вступило общинно-родове суспільство. Безперечно, за традицією, Гомер залишив йому певні якості від варварської епохи. Наприклад, він також надзвичайно жорстокий. Та коли у інших героїв це риса характеру пояснюється запалом бою, ненавистю до суперника, загалом довгою війною, то Одіссей виявляє жорстокість і у мирних умовах життя. Обачливий розум Одіссея завжди спрямований на досягнення практичної мети. У повсякденному житті він ніколи не забуває про свою вигоду. Мабуть вона штовхає його до нових пригод, бажання побачити щось нове і невідоме, розширити свій кругозір.але до практицизму героя примішується і щось інше, що змушує його забувати про природну обережність, навіть не слухати “віщого сердця”, яке попереджує його про небезпеку.

Резумуючи сказане, можна зробити висновок, що образ Одіссей є один з найскладніших в поемах Гомера. Носій головної риси – пристрасно-фанатичної вірності вітчизні і дружині, - він разом з тим має і ряд інших якостей, властивих вже новій епосі самого Гомера.

“Одіссею” слід назвати казково-пригодницькою і родинно-побутовою поемою. Сюжет поеми пов’язаний з колонізаційним рухом на захід. Воно почалося після того, як були освоєні східні області -– острови Егейського моря і береги Малої Азії. При поглибленому вивчені поеми, можливо зосередити увагу на тому, що вона побудована по досить досконалому плану і їх художня техніка знаходиться далеко від примитивності, яка притаманна творам первісної народої творчості. Зміст “Одіссей” відрізняється цілісністю. Твори Гомера можливо назвати великою енциклопедією древнього світу.