Середні віка

21. Система германської міфології та її відображення в епічній творчості германських народів. “Старша Едда”.

На початку нашої ери у германців панував ще первіснообщинний лад. Германці займались скотарством, мисливством, знали вони і землеробство. Жили вони родовими общинами , верховна влада належала народному зібранню. З часом родовий лад перетворився в лад військової демократії. Ватажком племені був вождь, який спирався на військову дружину.

Германці мали свою міфологію – пісні про походження богів та людей, бойові пісні, присвячені богу війни, подвигам героїв та ін. Відомо також, що германці знали рунічну писемність. Рунами, які нагадували грецькі та латинські літери, вони робили короткі записи на камінні, деревах, зброї тощо.

Виділяють два періоди Народно-героїчного епосу германців. Перший період пов’язаний з добою великого переселення народів, з розпадом у германців патріархально-родового ладу і широкою переселенською і військово-колоніальную експансією. ”Це був своєрідний “героїчний вік”, який став “епічним часом” в епосі германських народів”. Другий період представлений німецьким героїчним епосом епохи розквіту феодалізму.

Давньогерманська епічна традиція збереглася також і набула самостійного розвитку в скандінавських країнах, особливо в Ісландії (збірник “Старша Едда” та ін.).

Усі пам’ятки германського епосу, які збереглися, тією чи іншою мірою пов’язані з подіями епохи великого переселення народів. В усній пісенній творчості історичні події, факти, особи поетично переосмислювалися і героїзувалися. Спираючись на історичні події, епос створював свою поетичну історію. Слід також брати до уваги, що пам’ятки ці виникли в добу язичництва, а письмову форму набули вже після прийняття християнства, а отже, при запису підлягали обробці вже в дусі християнської ідеології.

Збірка “Старша Едда” складена у другій половині XIII ст., але це, мабуть, список з дещо старішого рукопису, про який нічого невідомо. Знайдено збірку у 1643 р., коли в Данії, Швеції пробудився інтерес до забутої старовини. Тоді ж вона одержала назву “Едда”.

До збірки входять 19 анонімних пісень. За змістом їх поділяють на міфологічні та героїчні. Є тут і проза, яка зв’язує, роз’яснює і доповнює зміст пісень.

Міфологічні пісні тематично різноманітні . В них відбито уявлення скандінавів про походження богів світу, людей. Вони складались під впливом особливостей буття народів скандінавської півночі, які протягом століть жили в умовах суворої природи, знаходячи притулок у відокремлених садибах. Певно, тому в їхній міфології світ, де живуть люди, називається Мідгард (дослівно – “садиба, яка стоїть посередині”). Мідгард оточений Утгардом. Це світ велетнів, чудовиськ, котрі уособлюють руйнівні сили природи, хаос, ворожий і богам, і людям. Над світом людей височить Асгард, пристановище богів-асів. З’єднує ці два світи міст-веселка. Після смерті і боги і люди потрапляють до підземного царства мертвих – Ніфльхейм, де править богатирка – невблаганна Хьоль. Землю оточує океан, в якому звивається кільцем світовий змій. У надрах землі ховаються карлики – альби – вправні ковалі, володарі незліченних скарбів.

Світ богів нагадує патріархальний рід з рисами групового шлюбу і матріархату. Боги- це ідеалізовані люди. Вони народжуються і вмирають, не не позбавлені людських пристрастей і вад, але показані більш могутніми, спритними, обізнаними з магією.

Родоначальником богів і людей, творцем землі є верховний бог Одін (Водан – у західних германців). Одін, бог війни, робить своїх улюбленців сильними і непереможними. Він – бог мудрості, покровитель поетів і сам поет, сила його слова підкорює всіх. Мужній і стійкий, він здобув “мед поезії”, віддав у заклад око, щоб стати мудрим.

Дружина Одіна – богиня Фрігд – вважалася покровителькою шлюбів, втіленням родючості.

Великою пошаною у скандинавів, як і Одін , користувався бог блискавки і грому рудобородий богатир Тор. Тор наділений рисами простого селянина-скандинава завжди готовий вступити у двобій зі злом.

Найвизначнішою пам’яткою язичницької міфології є пісня “Віщування Вьольви”(чаклунки), в якій відбилися ідеї боротьби між добром і злом.

Вьольва розгортає грандіозну картину створення світу, його загибелі та відродження . Спочатку із безодні народився Імір, потім з’явились боги. Вони вбили Іміра і з його тіла утворили світ: м’ясо стало землею, кров - морями і ріками, кістки – горами… Люди були створені з ясеня і верби.Але в світі поширюється зло, боги порушують свої клятви, вбивають світлого бога Бальдра. На землі настають страшні часи. Починається всесвітня катастрофа. Вовк-чудовисько Фенрір пожирає Одіна, змій перемагає Тора. Уполум’ї пожежі гине все живе. Грандіозна картина загибелі світу унікальна в світовій літературі. “Пісня” відбиває відчуття краху дофеодального патріархального суспільства.

Пророцтво Вьольви звершується прозрінням, що знову постане “з моря земля зелена” , “заколосяться хліби без посіву”, запанує мир, добро, щастя.

Більшість вчених вважають, що “Віщування Вьольви” виникло в Ісландії у другій половині Х ст.

Суворий драматизм, властивий більшості міфологічних пісень пояснюють фактори:

1. скандинави століттями вели боротьбу з північною природою

2. скандинавська міфологія створювалась на вищому ступені розпаду родового ладу, це зумовило трагічне відчуття – руйнування

3. богів і людей пов’язеє спільна доля – вони смертні.

Тому в міфологічних піснях “Едди” нема світло-оптимістичної атмосфери, властивої міфам Стародавньої Греції.

З ім’ям Бальдра (”Сни Бальдра”) поєднані добро, мудрість, краса. Бальдру Доброму почали снитися “погані сни” , що сповіщало йому загибель. Його мати взяла клятву у вогню і води, заліза й інших металів, каміння, хвороб, рослин, тварин, птахів і змій, що вони не чинитимуть зла її синові. Повіривши у безпеку боги вирішили влаштувати забаву. Вони поставтли Бальдра на полі тінга (де не можна було вбивати) й почали кидати в нього списи, каміння, стріли, рубати його мечем, але він залишався невразливим. Ці веселощі не сподобились Локі , і він вирішив згубити Бульдра. Він з’явився до Фрігг і вивідав, що всі речі дали “клятву”, тільки пігінець омели тепер небезпечний для Бальдра. Локі знайшов омелу і вручив її братові Бальдра, запевнивши його, що той образить Бальдра, коли не кине у брата цей прутик. Брат метнув пагінець, і Бальдр упав мертвим. Так сталося найбільше нещастя для богів і людей.

Героїчні пісні “Старшої Едди” відтворюють давній ступінь розвитку епічної поезії. Більшість цих пісень виникло на матеріалі героїчних сюжетів, що склалися у континентальних германців. Ці пісні проникли в Норвегію, а пізніше – в Ісландію, де зазнали місцевої поетичної обробки. У зміст старих переказів введені нові персонажі. Імена були скандинавського звучання.

Головна тема героїчних пісень – мужність людини перед лицем невблаганної долі.