20. “Моральні листи до Луцілія”. Філософія та стиль Сенеки.

Луцій Анней Сенека (кінець І в. до н.е.- 65 р н.е.) один з найвеличніших римських письменників і філософів епохи імперії, народився в Іспанії в м. Кордубі, у родині відомого ритора, отримав філосовську та риторичну освіту у Римі. С. у 30-х роках стає членом сенату, через 10 років імператор Клавдій засилає його на о. Корсику, звідки він був повернений дружиною імператора, після чого Сенека стає вихователем її сина Нерона. Після смерті Клавдія Сенека править 5 років імперією, потім стає консулом, його вплив слабне і він віддаляється від двору. Після розкриття заколоту Пісона за наказом Нерона Сенека покінчує життя самогубством. Що стосується філософії Сенеки: він – послідовник стоічної (стоической) школи філософії, його цікавили проблеми доброчесності та морального (нравственного) удосконалення, приборкання пристрастей, презирство до смерті та багатства, про що їм написано багато трактатів. Працею, яка підвела підсумок всім його філософськими зайняттями, стали “Моральні листи до Луцілія”. У цих творах Сенека залишається філософом-моралістом, ілюструя положення стоічної моралі, які являються предметом його філософських творів. Що стосується стиля Сенеки: він створив так званий “новий стиль” – яскрава емоційна напруженність, патетика, квітасті метафори, ефектні антитези, короткі відточені фрази – сентенції.

“Моральні листи до Луцілія” знайомлять з філософською прозою, це зразок епістолярного жанру. Зміст: (Луцілій – друг Сенеки). У Першому листі С. філософствує про безцінність часу. С. закликає Луцілія берегти та накопичувати час, щоб він не проходив дарма, але щоб його і не віднімали силою, і не викрадали. С. стверджує, що біда людей у тому, що смерть вони бачуть попереду, коли велика її частина у них за плечима, - бо скільки років життя минуло – все належить смерті. С. закликає не втрачати жодної години. Якщо втримаєшь у руках сьогоднішній день – менше будеш залежати від завтрашнього, а поки будеш відкладати, усе життя промчиться. С. пише, що усе в нас чуже, лише час – наш. Тільки час текучий дала нам у володіння природа. У Дев”ятому листі С. розмірковує про дружбую. Дружба, пише він, заключається у тому, что якщо хочешь, щоб тебе любили, - люби сам. Заводити друга треба не для того, щоб було кому опікуватись про тебе у недузі, але для того, щоб самому було про кого опікуватись у недузі, кого визволяти із ворожого полону. Подружившись, не треба бачити лише себе; хто як почав, той так і закінчить. З ким зійшлись заради користі, милий поки він корисний. Ось чому, у тих, чиї справи процвітають, багато друзів, і навпаки. Дружба заради користі – це не дружба, це угода (сделка). У 47 листі С. розмірковує про ставлення до рабів. С. висловлює свою повагу до Луцілія за його поважне ставлення до рабів, поділяя тим самим його позицію. С. пише, що над усіма однакова влада фортуни, бо кожен міг би бути народженим рабом або навпаки фортуна може принизити шляхетних людей до рабів. Не можна ставитися з презирством до людини тільки за те, що він раб, бо й сам можеш опинитися на його місці. С. пише, що це пагано гидувати посадити раба з собою за стіл, або розмовляти з ним, бо про господарів говорять ті, кому при них розмовляти заборонено; і навпаки ті, кому не затикали рота, готові і життя віддати за господаря. Суть порад Сенеки полягає у тому, що ставитися до тих, хто стоїть нижче, треба так, як хочеш, щоб до тебе ставилися ті, хто стоять вище. Зроби раба свого своїм співбесідником, радником, співтрапезником. С. пише, що не по зайняттю, а по моралі він оцінює людей, тому, що мораль кожен створює собі сам, а зайняття надає доля (предоставляєт случай).