16. Філософія та стиль поеми Лукреція “Про природу речей”

Тіт Лукрецій Кар (95-55 р. до н.е.) – видатний римський поет і філософ-матеріаліст. Його поема “Про природу речей” залишилась незакінченою (Л. покінчив життя самогубством). В шести книгах поеми викладається навчання грецького філософа-матеріаліста Епікура про атомістичну (атомістическом) побудові та вічність матерії, безмежність всесвіту, його постійний рух та зміни, а також теорію пізнання Епікура про виникнення світу у власному баченні, історію людської цивілізації та культури на землі. Л. спростовує уяву про загробне життя, безсмертя душі, намагаючись звільнити людей від страху смерті. Л. боровся з релігією, яка духовно поневолювала людей. Зміст: Книга Перша: Звернення-хвала Венері як життєнаповнюючій силі. Далі звернення до Гая Мемнія – римського державного діяча та поета, де Л. розповідає про суть небес та богів, висміює принесення жертв, стверджує, що багато явищ відбувається не по волі небес. “…из ничего не творится ничто по божественной воле”, “не гибнет ничто, как-будто совсем погибая” – вічність матерії; “что ж должны мы признать, что нет ничего за вселенной” – безмежність всесвіту. Книга друга: “…что б одном лишь природа вопит и что требует только, что б не ведало тело страданий, а мысль наслаждалась” говорить про безглузність скарбів та війн, постійний рух частиць, тобто матерії, розмірковує про падіння предметів у відповідності з власною вагою. Книга третя: звернення до Епікура, послідовником якого вважає себе Л., міркування про відсутність загробного життя, щоб побороти страх людей перед смертю. Книга п”ята: розмірковує про пробудження природи навесні, про флору; про сімейні стосунки, Книга шоста: описує дивну хворобу, від якої померло багато людей, піддає критиці тіх, хто бросав і біг від захворівших близьких та вихваляє тих, хто допомагав людям, ризикуючи захворіті та померти, Л. описує моторошні картини, де люди помирали прямо на вулицях, купи тіл – дітей та їх батьків, яких ховали аби-як без обряду.

17. Інтертестуальність “Едеїди” Вергілія.

Публій Вергілій Марон (70-19 р. до н.е.) великий поет Стародавнього Рима, вивчав риторику і філософію, вчився у відомого філософа Епікурської школи Сірона.

“Енеїда” героїчна поема, яка стала головною роботою його життя. Він змалював сюжет про міфічного пращюра римлям – троянця Енея, сина Венери, сюжет слугує цілям утвердження величчя Рима. В дусі ідеології цезаризма В. прославляє стародавні римські доблесті і благочестя в образі головного героя, нагадуючи, що Август – нащадок Енея, В. говорить про “божественність” принципата. Поема залишилась незакінченою. “Е” Класичний твір вже для саиих римлян, її вивчали, їй наслідували; для европейців – це зразок епоса. Зміст: Книга перша: Троянці довгий час блукали по далеким морям через злопам”ятний гнів та гоніння, яке завдавала жорстока Юнона (дружина Юпітера), яка ненавидить трояянців за їх перемоги над греками і подвиги. Юнона чула пророкування, що троянці мають зруйнувати царство, яка вона мріє створити у Карфагені, а помім принести загибель Лівії (Африка). Юнона просить Еола (бог вітра) створити бурю та знищити троянців. Багато троянців загинуло, але розсердився Нептун (бо море – його володіння) та врядував Енея, Венера приходить до свого батька Юпітера просить за Енея, вона нагадує йому про обіцянку зробити троянців пращурами великого роду переможців-римлян.У відповідь Юпітер заспокоює Венеру, передбачаючи величність Енея. За порадою Венери Еней прибуває у Карфаген. Тут він зустрічає усіх троянських вождів, кораблі яких були прибиті вітром до цього берегу. Еней називає себе і Дідона (цариця, донька Тирського царя Бела) запрошує його із спутниками на бенкет (пир). Дідона зачарована Юлою, сином Енея, який насправді є Амуром, якого послала Венера, щоб викликати любов до Енея. Дідона просить Енея розповісти про його мандри. Книга друга. Е. Розповідає про те, як грекі у відчаї побудували велетенського коня, усередені якого знаходилось багато воїнів, вони залишили коня, а самі утекли з острова, троянці здивувалися такому подарунку. Воїн Сімон, який здався у полон, розповідає історію про те, що грекі немовби-то вирішили зупинити облоку трої і кінь – це жертва богіні Мінерви (Афіне Паладе). Сімон умовляє ввести коня у місто. Троянці потрапляють у пастку. Раптом з моря з”являються дві велетенські змії і вбивають Лаоконта, воїна який стреляв у коня. Троянці бачать у цьому знамення. Уночі Сімон випускає греків з велетенськрнр коня, до яких приєднуються їх соратники з моря. Греки руйнують палац Пріама. Пріам та його син гинуть від руки Пірра – сина Ахіла. Тут і Еней збирається на битву і бере з собою свою сім”ю: батька на плеці, сина Юлу за руку (у дорозі гине дружина Е. – Креуса). Книга четверта: Тим часом любов цариці до Енея усе зростаєю і Юнона, щоб не допустити від”їзд Е. до Італії просить Венеру влаштувати шлюб Дідони з Енеєм і обіцяє влаштувати для цього зручний нагоду, і ось вони їдуть на палювання. Чутки про союз Енея і Дідони досягли Ярба (африканськиц цар, від шлюбу з яким відмовилась Дідона). Еней по волі богів повинен покинути Дідону, але не наважується сказати їй про це. Дідона намагається вмовити Е. залишитися, але не зважаючи на це троянці продовжують готуватися до відбуття, щоб завоювати Італію. Дідона проклинає Е. передбачаючи ворожду між Карфагеном і Римом. Дідона вбиває себе клинком, подарованим Енеєм. Книга шоста: Е. просить провісницю Сівілу допомогти йому спуститися у підземне царств, щоб зустріти там свого батька Анхіза. Щоб потрапити у загробне царство Е. знаходить та зриває золоту гілку для Дольної Юнони (цариця підземного царства) і спускається туди разом із Сівілою. Там Е. зустрічає різних чудовиськ-тіней. Е. бачить як човняв перевозить через річку мертвих (тільки тих, яких поховано, інші – блукають берегом). Серед самогубців , які чекають суда, Е. зустрічає Дідону, яка й досі страждає від любові, так і не пробачив Е. Далі Е. бачить тортури душ, які скоїли злодійства та посягали на божества. Далі Е. потрапляє до раю і бачить там своїх пращурів – засновників Трої, воїнів, які прославилися у боях. Е. зустрічає свого батька серед душ, які мають знов вселитися у тіла і повернутися на землю. Далі йде розповідь про плату за грехі земні, а після очищення – повернення на землю. Анхіз розповідає Е. про майбутню величність його роду та про подвиги його нащадка Августра Цезаря (мається на увазі золотий вік). Книга восьма: Венера приносить Е. зброю, яку зробив для нього Вулкан. Там є і дуже красивий щит, на якому виковано майбутні битви римського народу. Далі описується битва Е. і Турна. Турн бросає в Е. великий камень, але він не долітае до Е., який поранив Турна і той просить у Енея про пощаду. Побачивши на Турні прикрасу з вбитого Палланта, Е. вбиває Турна. Інтертекстуальність – багаторівневість (розповідь про богів на небесах, про Енея на землі та про підземне царство).