12. Новоаттична комедія. Менадр: роль Випадку у художньому світі його комедій. Концепція людини та художній характер у прочитаній комедії.

Після закінчення давньої аттичної комедії з початку Ivст. Її місце на короткий час заступає середня комедія, яка практично зовсім не відома. В наші часи. Завершила процес розвитку драматичного мистецтва в Афінах нова аттична комедія, про яку також до початку ХХ ст. було мало що відомо. Нова аттична комедія майже повністю відмовляється від казково-міфологічних і політичних сюжетів. У нових умовах існування людини єдиною темою, яку можна було розробляти, залишалася нейтральна родинно-побутова тема, тому нову комедію часом так і називають – родинно-побутовою, а давню комедію політичною. В новій комедії зникає уїдліва сатира, що заміняється доброзичливим відкриттям людських недоліків. Відійшовши від гострої критики дійсності , вона заглиблюється у побутові відносини людини, ідеалізує дійсність, тому соціальні чи суспільні суперечності вуалюються, у ній надзвичайно звужувалося коло тем. З тих її зразків, що дійшли, можна визначити дві головних теми: тема визначення дівчини з рук лихваря – звідника; вона з’явилася невипадково, оскільки в цей період інтенсивного розвитку торгівлі з’являється лихварство, що супроводжується продажем “живого товару”, тобто дівчат, які заробляли гроші для свого господаря; часто в одну з них закохується, а потім визволяє юнак-герой. Тема загубленої (або підкинутої), а потім знайденої дитини. Ці теми мали численні варіанти, цілком можливо, що в їх основі значилися певні містичні епізоди. У свою чергу, звуження тематики п’єс привело до появи постійно-сталих комедійних типів, які відразу пізнавалися глядачами за їхніми масками. Традиційною стає маска закоханого юнака, який страждає від неможливості звільнити дівчину. Йому протистоїть суперник, обмежений, брехливий і самозакоханий воїн. Однією з особливостей нової комедії було те, що глядачів цікавили не знайомі вже маски і сюжет, а схема і розвиток інтриги, початок якої також слід шукати в Евріпіда. До нас дійшли імена більш ніж 160 авторів нової комедії. Серед них частіше фігурує ім’я Менандра. Менандром було написано понад 100 комедій. Зміст усіх комедій був відомий з переказів античних учених серед найбільших відома комедія Менандра “Відлюдник”. Комедія починається з монолога панна, який розповідає про селянина Кнемона, який за своє життя “слова людського промовити не зміг”, ненавидить усіх людей. Навіть його дружина не змогла з ним ужитися і перебралася до сина Георгія від першого шлюбу. До села прибув юнак сострат, щоб підготувати святкування бога Панна. Після вступу божечтва починається дія. Раб посланий Состратом до Кнемона , прибігає і розповідає, що той його жорстоко побив. Незавдовго до цього Сострат зустрів дочку Кнемонта і закохався у неї. Георгій вирішив захистити честь сестри і попереджає Сострата про негідність такої поведінки, але Сострат у відповідь зізнається Георгію у своєму коханні до його сстри. Хлопці стають друзями. Георгій попереджає Сострата, що Кнемон заприсягся віддати дочку тільки за сільського трударя, тому Сострат починає працювати разом з іншими. Ця історія могла б закінчитися для нього нещасливо, але допомог випадок, служниця Кнемона втопила в колодязі відро, а потім і лопату. Старий Кнемонт поліз діставати їх, але сам впав у колодязь. Сострат і Георгій прибігають на допомогу і рятують Кнемона, він починає розуміти помилку свого життя, самітне існування неможливо більше, він визнає Георгія своїм сином і просить знайти для дочки достойного чоловіка. Георгій приводить Сострата. сам Георгій теж сватає сестру Сострата і всі відправляються до печери Пана святкувати подвійні заручини. Головним героєм цієї комедії є кнемон, до якого з самого початку відчувається різко негативне ставлення . деспот у родині, людоненавісник, погану вдачу якого не витримує навіть дружина. Кнемону огидне саме спілкування з людьми і він навіть мріє про щит Персея з головою Медузи Горгони, що перетворюють людей на кам’яні стовпи. Менадр нічим не пояснює подібний хворобливий стан відчуження свого героя від людей. Але от трапилося нещастя, юнаки рятують Кнемона з води і герой неначе перероджується. Його монолог свідчить про він приходить до розуміння неправоти своєї поведінки і життя, бо самотність не може дати щастя. Автор наділяє Кнемона конкретно-соціальними прикметами, що надають злидареві особливої виразності.