2. Технологія виробництва спирту

2.1. Прийом зерна

Для приготування солоду використовують високоякісні ячмінь, жито, овес і просо, які повинні задовольняти вимогам, приведеним в таблиці 2(додаток 1).

Колір ячменю ясно-жовтий, допускається той, що потемнів; вівса білий або жовтий; просо жовтий, червоний, сірий, білий; іржі жовтий і зелений різних відтінків; запах, властивий зерну; не допускається затхлий, цвілевий і інші сторонні запахи.

Якість зерна, що йде на розварювання, не регламентується. Бажано, щоб зерно було здорове, високій крохмалистості, вологістю 14-17% залежно від культури і з невеликою засміченістю.

Заздалегідь здорове зерно оцінюють органолептично.

Для проби на запах відбирають на долоню невелику кількість зерна і зігрівають диханням або насипають зерно в склянку, обливають водою температурою 60 °С і склянку закривають. Через 2-3 мін воду зливають і досліджують зерно нюхом.

Для визначення смаку розжовують декілька зерен.

Колір зерна порівнюють з еталоном.

Для проби на засміченість набирають в жменю зерно і обережно круговим рухом впродовж 1-2 хвпримушують легке сміття піднятися вгору, а важкий опуститися вниз. Після зсипання зерна між розсуненими пальцями по кількості сміття, що залишилося, судять про міру засміченості.

Вологість зерна встановлюють за наступними ознаками: вологе зерно не має блиску, воно матове, менш сипке; сухе зерно вільно зсипається між пальцями рук, вологе тримається грудкою; при зануренні руки в сухе зерно відчувається холод, у вологе зерно - тепло і вогкість, до руки пристають окремі зерна; при розрізанні ножем на твердій поверхні зерно вологістю 14-15% розколюється і половинки розлітаються в сторони; у зерна вологістю 16-17% половинок не відскакують; зерно вологістю більше 17% роздавлюється.

Розрізняють чотири міри дефектності зерна : перша - зерно, що вийшло із стадії біологічного спокою, з солодовим запахом; друга - зерно з цвілево-затхлим запахом; третя - зерно з гнильно-затхлим запахом; четверта - зерно, що піддалося сильному самозігріванню, з оболонкою бурого або чорного кольору[3].

На спиртових заводах приймають також наступне зерно: дефектне морозобійне і суховійне - недозріле, таке, що піддалося відповідно до дії морозу або суховію; вогневої сушки(що підгоріло); дуже вологе(підмочене), а також що перезимувало в полі під снігом.

Зерно перевозять насипом в критих чотиривісних залізничних вагонах, в автосамоскидах, бортових автомашинах. Основну масу його поставляють по залізниці, при цьому на спиртові заводи, що мають залізничну гілку, - безпосередньо до заводських складів, на інші заводи - до пристанційних(прирейковим) зернових складів. З пристанційних складів після короткочасного зберігання зерно передається в заводські склади автотранспортом або тракторними причепами[4].

Для великих спиртових заводів перспективна доставка зерна саморозвантажними(через нижні люки) вагонами-зерновозами. З вагонів зерно можна вивантажувати також всмоктуючим пневмотранспортом із застосуванням пневмоперегрузника "Вихор" марки УПЗ-40. При вступі зерна відбирають проби з кожного вагону конусним щупом і з кожної автомашини возовим щупом, складають середні проби для визначення засміченості, вологості і крохмалистості. Результати аналізу реєструють в спеціальних журналах.