1.2.3. Web сервіси

Web сервіси це новий і дуже важлива різновид додатків. Web сервіс – це фрагмент програмного коду, який може бути виявлений, описаний і використаний за допомогою XML. У цій області ведеться велика кількість робіт, але існує три найбільш важливих стандарти:

• SOAP – Simple Object Access Protocol. SOAP – це формат XML документа, який дозволяє описувати способи виклику віддалених фрагментів програмного коду. Це працює приблизно так. Мій додаток формує XML документ, в якому визначає, яку функцію і з якими параметрами я бажаю викликати. Потім, сформований документ передається по мережі в систему, в якій повинна бути викликана ця функція. Функція викликається, а результати її роботи, теж у вигляді XML документа, повертаються в мою програму.

• WSDL – Web Services Definition Language. Це XML словник, який дозволяє описувати WEB-сервіси. За допомогою WSDL стає можливим створити такий програмний код, який бере на вхід WSDL документ і викликає метод сервісу, який він ніколи раніше не бачив і не викликав. Інформація в WSDL файлі визначає ім'я WEB сервісу, імена методів, їх аргументи та інші подробиці.

• UDDI – Universal Description, Discovery and Integration protocol, визначає SOAP інтерфейс до реєстру WEB сервісів. Якщо у вас є певний програмний код, який ви хочете поширювати, зберігати як WEB сервіс, то засобами UDDI ви можете додати опис цього коду до реєстру WEB сервісів. З іншого боку, якщо ви хочете знайти потрібний вам WEB сервіс, то засобами UDDI ви можете сформувати запит до реєстру, щоб знайти те, що вам треба.

1.2.3. Інтерфейс Web-додатків при роботі в мережі Internet

Гіпертекстова інформаційна система World Wide Web і її технології на сьогоднішній день найбільш значні в Мережі і продовжують свій підйом. За своєю навігаційної картині WWW фактично скопіювала Gopher-ресурси, але слідства однієї дрібної деталі, мало хто міг передбачити. Ця деталь – використання Web-сторінки як легко створюваного складеного об'єкта, в тіло якого монтується більш прості об'єкти, призначені для одночасного відображення. Те, що сьогодні в списку останніх присутні текст, гіперпосилання, графіка, мультимедіа, програмний код, діалогові форми і багато іншого в кінцевому підсумку і зумовило широке комерційне використання WWW. Павутина змусила пошукові системи Web-простору тонко підлаштуватися під себе і фактично позначила ключову тенденцію їх розвитку. Йдеться з одного боку про те, що при індексуванні ресурсів все більш детального опрацювання пошуковими системами піддаються поля Web-сторінок, що формуються контейнерами мови HTML. З іншого боку інтенсивно розвиваються ті елементи інформаційно-пошукових мов, які підтримують пошук усередині цих полів. Сьогодні можна констатувати глибоку інтеграцію пошукових систем і ресурсів WWW на базі єдиної технології. Крім цього жахливий обсяг інформаційної бази WWW вперше з особливою гостротою поставив питання про необхідність паралельного існування цілого ряду ідентичних пошукових сервісів, обслуговуючих інтереси користувачів.

Каталоги ресурсів – глобальні, локальні, спеціалізовані (у середовищі WWW); представляють собою розташовані в Мережі бази даних з адресами ресурсів і різним масштабом накопиченої інформації та охопленням тематики. Зазвичай вони мають ієрархічну структуру, переміщаючись по якій, можна локалізувати потрібний об'єкт. Швидкість накопичення інформації такими системами виявляється порівняно низькою, оскільки в класифікації ресурсів передбачається безпосередня участь людини. Для шукача отримання інформації про ресурс з відомого каталогу завжди є деякою гарантією достовірності. При вирішенні більш-менш стандартного пошукового завдання саме каталог, а не пошукова машина виявляються стартовим майданчиком для початку пошуку.

Пошукові машини, або автоматичні індекси – глобальні, локальні, спеціалізовані (у середовищі WWW) є потужні інформаційно-пошукові системи, що розміщуються на серверах вільного доступу. Їх спеціальні програми-роботи, або павуки, в автоматичному режимі безперервно сканують інформацію Мережі на основі заданих алгоритмів, проводячи індексацію документів. У подальшому на основі створених індексних баз даних пошукові машини надають користувачеві доступ до розподіленої на вузлах Мережі інформації. Це реалізується через виконання пошукових запитів в рамках відповідного інтерфейсу.

Банерні системи (в середовищі WWW) припускають різні варіанти розміщення спеціальних об'єктів – банерів, зазвичай невеликих графічних зображень з рекламною метою на Web-вузлі, приймаючому рекламу. Банери відсилають користувача за гіперпосиланням на сервер рекламодавця і найчастіше можуть не мати взагалі ніякого відношення до основного вмісту сторінки. Банери не використовуються безпосередньо при проведенні пошуку, але є непоганими індикаторами стану інформаційного ринку Мережі.

Активні інформаційні канали (в середовищі WWW) являють собою спеціалізовані Web-сервера, призначені для надходження даних прямо на робоче місце користувача. Ресурси цього типу прийнято пов'язувати з push-технологією (технологія проштовхування інформації). Фактично активний Web-канал є інформаційним джерелом періодично обновлюваних даних. Можна як підписатися на канал, так і зупинити підписку, що багатьом нагадує роботу зі списками розсилки. Методика підтримки каналів, основними на сьогоднішній день браузерами Google Chrome і Mozilla Firefox, виявляється різною. З інформацією каналів після її поновлення можна пізніше ознайомитися в автономному режимі. Сама технологія не отримала очікуваного широкого розповсюдження і в контексті проблеми пошуку не відіграє помітної ролі.

Сторінки World Wide Web за функціональним призначенням можна розділити на кілька типів: інформаційні сторінки, навігаційні сторінки, сторінки обміну даними. У багатьох випадках ці функції можна об'єднати в одній сторінці.

Інформаційні сторінки – це послідовний виклад інформації з можливістю гіпертекстових контекстних переходів. Користувач переглядає їх послідовно. Гіпертекстові посилання зазвичай застосовують для створення виносок, приміток або відсилань до списків літератури та інших асоціативних матеріалів. Типовими прикладами таких сторінок є підказки, керівництва, опис компаній, історичні довідки тощо

Навігаційні сторінки – це сукупність гіпертекстових посилань, які дозволяють орієнтуватися в матеріалах Web-вузла. Типовий приклад такої сторінки – Home page. Як правило, на ній немає розлогих текстових описів та ілюстрацій, вона складається із сукупності різних меню. Ці меню можна реалізувати через списки, таблиці посилань або imagemap.

Сторінки обміну даними дозволяють передати на сервер певний обсяг інформації, відмінний від стандартної адреси (URL) ресурсу. При перегляді і навігації користувач просто вибирає гіпертекстові посилання, за якими завантажуються нові сторінки. При обміні даними на сервер передається не тільки адреса ресурсу, а й додаткова інформація, яку вводить користувач.

Залежно від функціонального призначення сторінок змінюється вигляд інтерфейсу ресурсу, з яким користувач має справу. У перших двох випадках достатньо маніпулятором "миша" вибрати гіпертекстове посилання, як тут же завантажиться нова сторінка. У разі сторінок обміну даними слід заповнити поля HTML-форм і відправити дані на сервер. При цьому форми забезпечують практично всі необхідні види полів введення і меню. Єдине, чого не дозволяють реалізувати HTML-форми, так це вкладені пункти меню. Форми можна застосовувати не тільки при обміні даними. Досить розвинені механізми обробки форм присутні в JavaScript.