1.1.2. Поняття гіпертексту
У попередньому розділі йшлося про історію та основні віхи розвитку World Wide Web. Останнім часом часто доводиться чути, що WWW – це дуже просто. Однак за цією уявною простотою ховається добре продумана складна система. При цьому слід зауважити, що система бурхливо розвивається. Познайомимося більш докладно з WWW.
У 1989 році, коли Т. Бернерс-Лі запропонував свою систему, у світі інформаційних технологій спостерігався підвищений інтерес до нового і модного в той час напрямку – гіпертекстових систем. Сама ідея, але не термін, була введена В. Бушем (Vannevar Bush) в 1945 році в пропозиціях по створенню електромеханічної інформаційної системи Memex. Незважаючи на те, що Буш був радником з науки президента Рузвельта, ідея не була реалізована. У 1965 році Т.Нельсон (Ted Nelson) ввів в обіг сам термін "гіпертекст", розвинув і навіть реалізував деякі ідеї, пов'язані з роботою з "нелінійними" текстами. У 1968 році винахідник маніпулятора "миша" Д. Енжільбард (Doug Engelbart) продемонстрував роботу з системою, що має типовий гіпертекстовий інтерфейс, і, що цікаво, проведена ця демонстрація була з використанням системи телекомунікацій. Однак виразно описати свою систему він не зміг. У 1975 році ідея гіпертексту знайшла втілення в інформаційній системі внутрішнього розпорядку атомного авіаносця "Карл Вінстон", яка отримала назву ZOG.
Ідея гіпертекстової інформаційної системи полягає в тому, що користувач має можливість переглядати документи (сторінки тексту) у тому порядку, в якому йому це більше подобається, а не послідовно, як це прийнято при читанні книг. Тому Т.Нельсон і визначив гіпертекст як нелінійний текст. Досягається це шляхом створення спеціального механізму зв'язку різних сторінок тексту за допомогою гіпертекстових посилань, тобто у звичайного тексту є посилання типу "наступний-попередній", а у гіпертексту можна побудувати ще як завгодно багато інших посилань.
Простий, на перший погляд, механізм побудови посилань виявляється досить складним завданням, оскільки можна побудувати статичні посилання, динамічні посилання, асоційовані з документом в цілому або тільки з окремими його частинами, тобто контекстні посилання. подальший розвиток цього підходу призводить до розширення поняття гіпертексту за рахунок інших інформаційних ресурсів, включаючи графіку, аудіо- та відео-інформацію, до поняття гіпермедіа.
Архітектура побудови www
Від опису основних компонентів перейдемо до архітектури взаємодії програмного забезпечення в системі World Wide Web. WWW побудована за добре відомою схемою "клієнт-сервер". На рис. 1.1 показано, як розділені функції в цій схемі.
Програма-клієнт виконує функції інтерфейсу користувача і забезпечує доступ практично до всіх інформаційних ресурсів Internet. У цьому сенсі вона виходить за звичайні рамки роботи клієнта тільки із сервером визначеного протоколу, як це відбувається в telnet, наприклад. Фактично, клієнт – це інтерпретатор HTML. І як типовий інтерпретатор, клієнт у залежності від команд (розмітки) виконує різні функції. У коло цих функцій входить не тільки розміщення тексту на екрані, але обмін інформацією із сервером у міру аналізу отриманого HTML-тексту, що найбільш наочно відбувається при відображенні вбудованих в текст графічних образів. При аналізі чи URL-специфікації по командах сервера клієнт запускає
Рис. 1. Архітектура WWW-технології
додаткові зовнішні програми для роботи з документами у форматах, відмінних від HTML, наприклад GIF, JPEG, MPEG і т.п. Іншу частину програмного комплексу WWW становить сервер протоколу HTTP, бази даних документів у форматі HTML, керовані сервером, і програмне забезпечення, розроблене в стандарті специфікації CGI.
База даних HTML-документів – це частина файлової системи, що містить текстові файли у форматі HTML і з ними графіку й інші ресурси. Особливу увагу хотілося б звернути на документи, що містять елементи екранних форм. Ці документи реально забезпечують доступ до зовнішнього програмного забезпечення.
Прикладне програмне забезпечення, працююче з сервером, можна розділити на програми-шлюзи та інші. Шлюзи – це програми, що забезпечують взаємодію сервера із серверами інших протоколів, наприклад FTP, чи з розподіленими на мережі серверами Oracle. Інші програми – це програми, що приймають дані від сервера і виконують які-небудь дії: одержання поточної дати, реалізацію графічних посилань, доступ до локальних баз даних чи просто розрахунки.
Завершуючи обговорення архітектури World Wide Web хотілося б ще раз підкреслити, що її компоненти існують практично для всіх типів комп'ютерних платформ і вільно доступні в мережі. Будь-хто, хто має доступ в Internet, може створити свій WWW-сервер, чи, принаймні, подивитися інформацію з інших серверів.