
- •1.Предмет економічної теорії.Нормативна і позитивна економіка.Методи економічної науки
- •3. Основні проблеми економічної організації. Розв’язання ринковим механізмом основних проблем організації економіки
- •5.Основні економічні школи.Вклад укр.Вчених у розвиток світової ек.Науки
- •6.Національна економіка й економічна система.Компоненти ек.Системи.Підходи до типізації ек.Систем
- •7.Суть власністі її типии та форми. Приватна і державна власність.Акціонерна власність.
- •9. Суть командної економіки та її ознаки.
- •10. Гроші та їх функції.Демонетизеція золота. Грошові системи та їх типи
- •11. Ринкова ек. С-ма та принципи її організації. Моделі ринкової економіки
- •12. Ціна та її функції. Ринкові та адміністративні ціни.
- •13. Суть та умови виникнення конкуренції.Досконала і недосконала конкуренція
- •14. Суть і форми монополії. Ек. І природні монополії. Антимон. Законодавство
- •15.Економічні функції держави. Роль держави в перехідній економіці
- •17. Суть та ф-ї підприємства. Підприємство і підприємництво. Основні види підприємництва в Україні.
- •18. Показники еф-ті нац економіки. Ек. Розвиток країни та його рівень
- •19. Суть ринку та умови його виникнення. Види ринків. Особл. Формування ринків ресурсів
- •21. Правові форми ділових підприємств. Нові форми господарювання в Україні.
- •22. Макроек-ні пок-ки обсягу нац. В-ва.
- •23. Макроекономічні показники рівня зайнятості.
- •24.Макроек. Показники сфери цін.
- •25. Макроекономічні показники сфери зовнішньоекономічних зв’язків.
- •26. Макроекономічні показники розподілу доходів та рівня життя.
- •27. Методологія обчислення ввп. 3 метода
- •28. Сукупний попит і його складові. Крива сукупного попиту та її переміщення.
- •2 9. Сукупна пропозиція. Крива сукупної пропозиції.
- •30.Рівновага сукупного попиту і пропозиції. Дискусія з приводу сукупного попиту та сукупної пропозиції.
- •32.Моделі поведінки споживача. Кейнсіанська-я споживання.
- •33. Суть та види інвестицій. Ін вест процес та його типи. Крива інв. Попиту
- •34. Суть, фактори та типи економічного зростання.
- •39. Безробіття його причини та види
- •40. Суть інфляції, її причини та види. Наслідки інфляції. Інфляційна ситуація в Україні.
- •41. Взаємозв’язок інфляції та безробіття. Крива Філіпса. Методи боротьби з інфляцією.
- •42. Суть монетарної політики.
- •4 3. Цб та його місце в національній економіці. Застосування центральним банком знарядь монетарної політики. Політика дорогих та дешевих грошей.
- •4 Максимальна величина податкових надходжень 5. Державний бюджет.Доходи і видатки держ бюджету. Бюджетні дефіцити. Державний борг.
- •Реальний номінальний ціна вітчизняного товару в нац валюті
- •47. Основні форми міжнародних економічних відносин. Зовнішня торгівля.
- •48. Зовнішньо торгівельна політика та її інструменти.Аргументи на користь та проти політики проекціонізму
- •49. Попит і пропозиція.Криві попиту та пропозиції.Закони попиту та пропозиції.Чинники що впливають на попит і пропозицію.
- •50. Рівноважна ціна та її функції. Зміни ринкових цін під впливом зміни попиту і пропозиції.
- •51. Законодавче встановлення максимальних і мінімальних цін. Мінімальна ціна праці.
- •52. Цінова еластичність попиту та її види. Дугова і точкова еластичність попиту. Інші концепції цінової еластичності попиту.
- •53.Цінова еластичність пропозиції та її види.Дугова і точкова еластичність пропозиції.
- •54. Чинники, які визнач еластичн попиту і пропозиції. Ел пропоз в миттєвому, короткостроковому і тривалому періодах.
- •57. Держвна політика цін на с/г
- •58. Мікроек. Аналіз податків.
- •59. Дотації та субсидії. Вплив дотацій та субсидій на попит та пропозицію. Розподіл дотацій ті субсидій між виробниками та споживачами.
- •60. Суть теорії корисності. Гранична та загальна корисність. Одиниця виміру корисності.
- •61. Максимізація загальної корисності і стан рівноваги споживача. Гранична корисність грошей. Взаємозв’язок ринкових цін і граничних корисностей блага. Парадокс вартості.
- •62. Побудова кривої попиту на основі граничної корисності.Споживчий надлишок.
- •63. Карта байдужості та бюджетна пряма. Визначення стану рівноваги споживача.
- •64. Впливи змін у доходах споживачів і цінах на бюджетну пряму. Криві «дохід-споживання» та «ціна-споживання».
- •65. Виробнича функція та її види. Ізокванти.
- •67. Витрати виробництва та їх класифікація. Короткострокові витрати.
- •68. Ізокоста. Довгострокові витрати. Крива довгострокових середніх витрат.
- •69. Ефект масштабу та причини його виникнення. Закон ефекту масштабу та форми його прояву.
- •70. Виторг фірми та його види. Залежність між різними видами виторгу фірми
- •71. Доходи, витрати і прибуток фірми. Бухгалтерський і економічний прибуток
- •74. Вплив збільшення населення на економічне зростання
74. Вплив збільшення населення на економічне зростання
Країни, що розвиваються істотно різняться між собою за здатністю підтримувати темпи економічного зростання і підвищувати життєвий рівень громадян. Група нових індустріальних країн останнім часом демонструє високі темпи економічного зростання, внаслідок чого їх реальний подушний ВВП збільшується. Рушійною силою для ек. зростання є природні ресурси, трудові ресурси, капітал і технології. Поклади корисних копалин розміщених у країнах, що розвиваються, дуже нерівномірно. Деякі із цих країн мають багаті промислові поклади бокситів, міді, олова, нафти тощо. І в окремих випадках слаборозвинутим країнам вдалося підвищити ціни на свої сировинні матеріали на світових ринках, перерозподілити дохід багатих націй на користь бідних та прискорити темпи зростання. Типовим прикладом є країни ОПЕК. Проте в багатьох випадках природними ресурсами країн, що розвиваються, володіють транснаціональні корпорації розвинутих країн. Значна частина слаборозвинутих країн не має покладів корисних копалин, відчуває нестачу енергетичних ресурсів і навіть орних земель. Трудові ресурси країн, що розвиваються, х-ться значним їх недовикористанням та низькою продуктивністю праці, бо працівники недостатньо забезпечені устаткуванням та інструментами. Водночас внаслідок мізерних видатків на освіту людський капітал тут обмежений. Низький рівень писемності й недоїдання призводить до того, що населення погано підготовлене до індустріалізації та ек. розвитку. Це також спричинене і відсутністю енергійного класу підприємців, які б мали створити організаційно-матеріальні передумови ек. зростання. Рівень безробіття в цих країнах дуже високий. Усі економічно відсталі країни відчувають нестачу капітальних благ – машин, устаткування, державних об’єктів інфраструктури. Для нагромадження капіталу необхідно заощаджувати та інвестувати. Проте, країни, що розвиваються, стикаються з перешкодами на шляху збільшення частки заощаджень та інвестицій у ВВП. Серйозні проблеми виникають і в процесі інвестування. Навіть за наявності достатніх заощаджень для фінансування інвестицій відчувається нестача інвесторів та стимулів інвестування внаслідок політичної нестабільності та високої інфляції. Тут застосовуються відсталі технології і методи виробництва. Внаслідок усіх цих обставин більшість країн, що розвиваються, потрапили в закляте коло бідності, в якому одна перешкода мостить іншу. Низький дохід на душу населення означає низькі заощадження. Це, в свою чергу, обмежує процес інвестування у фізичний і людський капітал, що перешкоджає впровадженню техніки та зростанню продуктивності праці, а це спричиняє низькі доходи. Для прискорення свого розвитку слаборозвинуті країни ставлять на порядок денний реформу міжнародних ек. відносин, що дасть змогу створити новий світовий економічний порядок.
Ек. зростання будь-якої країни визначають групи факторів:
ф-ри пропозиції (зумовлюють фізичну здатність ек-и до зростання. Це к-сть і якість природних і трудових ресурсів, обсяг капіталу країни, технологія)
ф-ри попиту (макроекономічне середовище має забезпечувати такий рівень сукупних видатків, за якого повністю використовуються наявні ресурси)
ф-р ефективності (країна має використовувати ресурси найекономніше і виробляти з них найцінніші для суспільства товари і послуги )
соціокультурні, інституційні та інші фактори (якісні)
В аналітичній економії склалися два протилежні погляди на взаємодію народонаселення і ек. зростання. Згідно з традиційним поглядом, його нерідко називають мальтусівським, для підвищення темпів ек. зростання, а отже, й збільшення доходів на душу населення обов’язково потрібно знизити темпи зростання населення. Родоначальником цього підходу був Мальту, який вважав, що зростання населення спрямовує економіку до такого стану, в якому робітники одержують лише мінімум засобів існування. Прихильники традиційного погляду нині вказують на швидке зростання населення у країнах “третього світу” і повільний ек. розвиток цих країн. Вони вважають, що розширення контролю за народжуваністю є єдиним шляхом прискорення ек. зростання та збільшення доходів на душу населення у країнах, що розвиваються. Існує і протилежний погляд, відомий під назвою “демографічний перехід”. Згідно нього , для уповільнення темпів збільшення населення передовсім треба досягти вищих темпів ек. зростання та вищого рівня доходів. Тут причина і наслідок є протилежними порівняно з мальтусівським пілходом. Для аналізу демографічної поведінки населення застосовують широкий інструментарій, основою якого є поняття коефіцієнтів народжуваності, смертності та природного приросту населення. Коефіцієнт народжуваності – це кількість народжувань на 1000 чол. населення у країні за рік, а коефіцієнт смертності – це кількість смертей на 1000 чол. населення за рік. Різницю між коефіцієнтом народжуваності і коефіцієнтом смертності називають коефіцієнтом природного приросту населення. Коефіцієнт природного приросту населення, що перевищує 15-20 позначає початок демографічного вибуху, тобто дуже швидкого зростання населення країни.