64. Впливи змін у доходах споживачів і цінах на бюджетну пряму. Криві «дохід-споживання» та «ціна-споживання».

Положення бюджетної прямої змінюється залежно від грошового доходу. Збільшення грошового доходу переміщує бюджетну пряму вправо, а зменшення- в ліво. Зміна в доходах не змінює нахил бюджетної прямої. Припустимо, що дохід споживача змінюється, а ринкові ціни на товари за лишаються незмінними: 1) I –зростає, ціни незмінні. графік 1 Кількість купівлі кожного товару збільшилась 2) I – зменшився, ціни не змінились. граф 2 Можлива кількість придбаних товарів зменшилась. Припустимо, що смаки та вподобання споживача залишились незмінними. Тоді зі зрост. Доходу отримаємо лінію рівня життя або лінію «дохід-споживання» граф 3 Ця лінія показує як зміниться рівновага споживача, коли зміниться дохід, але не зміниться ціна. Нехай тов. X є товар першої необхідності, Y- розкоші,0< <1, >1 Тоді граф4 Якщо для X таY =1, то граф 5 Якщо X- розкоші Y- першої необхідності, тоді граф6 Припустимо, що дохід залишається сталим, ціна на товар Y теж стала, ціна на товар X зростає, тоді граф7 Якщо ціна на товар X зменшується, то Аналогічно і для товару Y. Граф 8 Непропорційне збільшення цін на обидва товари за фіксованого доходу. Граф9 «Лінія ціна –споживання» показує як реагує споживач на зміну ціни одного з благ. Ця крива об’єднує всі точки оптимуму споживача, що відповідають різним значенням ціни. Вигляд і нахил лінії «ціна -споживання» залежить від взаємозв’язку між товарами. Для взаємозамінюючих благ лінія буде мати від’ємний нахил, а для комплементарних – додатній. Граф10 Лінія ціна-споживання може бути використана для побудови кривої індивідуального попиту. Шляхом встановлення графічної відповідності певних оптимальних кількостей вього блага і відповідних цін. Граф11

65. Виробнича функція та її види. Ізокванти.

В иробнича функція показує технічний зв’язок між вхідними факторами виробництва і вихідною продукцією та підкреслює, що вихід продукції є лише функцією кількості вхідних факторів, що використовуються у виробничому процесі. Виробнича функція має вигляд: , де L – праця; K – капітал, Q – рівень (обсяг) виробництва. Виробнича функція дає нам знати про мінімальну кількість вхідних факторів, що є необхідною для виробництва певного рівня Q вихідної продукції за даною технологією. Виробнича функція має прив’язку до певної технології. Технологія – це практичні знання про різні способи поєднання виробничих факторів у процесі випуску продукції. Наприклад, хліб можна виготовляти трудомістким способом із застосуванням машинного обладнання. Виділяють рти типи виробничих функцій: 1)неокласична виробнича функція – ця функція характеризує гнучку технологію виробництва. 2) Виробнича функція Леонтієва – він характеризує абсолютно не гнучку технологію виробництва 3)Виділяють виробничу функцію для досконало замінюваних вхідних ресурсів. Ізокванти. Технікою ізоквант користуються для ілюстрації виробничої функції. Однак тільки двофакторна виробнича функція (праця і капітал) дає можливість графічного аналізу виробництва. Якщо ж враховується три або чотири фактори виробництва, то потрібне застосування математичного аналізу. Ізокванта – це крива у просторі вхідних факторів, що показує всі можливі їхні комбінації (наприклад усі можливі технології) фізично і технічно спроможні виробити даний рівень продукції. Ізокванти паралельні, якщо рівень виробництва підтримується постійним уздовж ізокванти. Чим далі ізокванта перебуває від початку відліку, тим вищий рівень виробництва вона відображає. Звичайно ізокванти є угнутими до початку координат. Вони подібні до кривих індиферентності. Так само, як криві індиферентності відображають альтернативні варіанти споживчого вибору продуктів які забезпечують певний рівень корисності, ізокванти відображають альтернативні варіанти комбінацій витрат для виробництва певного обсягу продукції.

66. Загальний, середній та граничний продукти. Стадії виробництва. Загальний продукт (ТР) – це весь загальний випуск продукції або загальна її кількість, яка вироблена при використанні постійних і змінних вхідних факторів чи ресурсів: , або .

Загальний продукт визначається даною формулою виробництва і може бути відображений цією функцією, де х – сталий фактор; К – капітал; у – змінний фактор; L – робоча сила. При вивченні факторів виробництва важливо розрізняти їхню дію в короткостроковому і довгостроковому періодах. Короткостроковим називають період часу, протягом якого неможливо змінити хоча б один виробничий фактор. Такі фактори, які не можуть змінюватися в даний період, називають фіксованими (постійними) виробничими факторами. Довгостроковий період – це відрізок часу, який достатній для внесення змін у всі фактори. Такі фактори називають змінними. Загальний продукт, або продукція, виготовлена на основі наявних ресурсів, відображає продуктивність як сталого, так і змінного вхідних факторів. Кількість виготовленої продукції, отриманої за деякої комбінації вхідних факторів, залежить від: – поточного стану вибраної технології; – загальної ефективності, властивої тій чи іншій фірмі; – величина діючого підприємства або абсолютної кількості вхідних факторів; – пропорції використання ресурсів або вхідних фак­торів (відношення сталих факторів до змінних). Середній продукт (АР) характеризує продуктивність вхідних факторів або ресурсів. АР для заданої кількості ресурсів – це кількість продукції, виготовленої з розрахунку на одиницю заданого вихідного фактора (постійного, або змінного): вхідного фактора). Відповідно: – середній продукт з розрахунку на одиницю вхідного фактора L. Середній продукт праці (АР_L) являє собою продуктивність праці. Цей показник значно відрізняється на різних підприємствах. Граничний продукт (МР) характеризує додаткову продуктивність вхідних факторів. Граничний продукт – це додаткові одиниці продукції, виготовлені при використанні додаткової одиниці змінного вхідного фактора. Граничний продукт – це приріст загального продукту, отриманий від безконечно малих приростів змінного фактора. МР=( або )/(змінного вхідного фактора), відповідно , . Підкреслимо, що МР належить до змінних факторів, бо тільки змінні фактори спричиняють зміни в ТР. МР може бути від’ємним, додатнім і рівним нулю. МР базується на законі спадної граничної продуктивності.