62. Побудова кривої попиту на основі граничної корисності.Споживчий надлишок.

Гранична корисність – це додаткова корисність, яку споживач отримує від кожної наступної чи додаткової одиниці спожитого товару.

Співвідношення між граничними корисностями буде дор співвідношенням цін даних благ. Чим вища гранична корисність товару, тим вищу ціну готовий заплатити за неї споживач, отже, ринкові ціни відображають граничні корисності товару. Пояснення закону попиту: якщо гранична корисність спадає при збільшенні кількості споживання товару, то тільки зниження ціни може примусити покупців купувати додаткові одиниці товару. Поки індивід прагне до максимізації корисності крива індивідуального попиту буде спадати.

Крива попиту показує, що гранична корисність товару знижується при збільшенні ціни. Споживачі платять на ринку згідно з вартістю(граничною корисністю) останньої купленої одиниці товару і фактично не сплачують загальну корисність від товару. Споживчий надлишок- це та частина загальної корисності, яку споживач отримує, але не оплачує, бо купив більше, ніж одну одиницю товару, причому за ціною останньої одиниці товару. Споживчий надлишок може існувати лише в умовах досконалої конкуренції.

Графік 1

63. Карта байдужості та бюджетна пряма. Визначення стану рівноваги споживача.

Крива байдужості показує всі можливі комбінації двох продуктів, які забезпечують споживачеві однаковий рівень задоволення або загальної корисності, та ставлять його у стан невизначеності.

Графік 1

Крива індиферентності зазвичай є спадною. Кожна точка на кривій(А,В) відображає певну комбінацію двох благ з однаковою загальною корисністю. Комбінація А подобається споживачеві так само, як і комбінація В. Напрям кривої індиферентності вниз показує, що коли споживач зменшує споживання одного товару, то у відповідності збільшує споживання іншого товару. Нахил кривої індиферентності становить граничний коефіцієнт заміщення(MRS)одного товару другим. Цей коефіцієнт показує, до якої межі споживач заміщуватиме один товар іншим, щоб отримати ту ж саму загальну корисність.

де MRS- граничний коефіцієнт заміщення; MU- гранична корисність.

Кожному рівню загальної корисності відповідає певна крива індиферентності. Чим далі розміщена крива індиферентності від початку координат, тим більшою є загальна корисність, яку вона виражає. Безмежна кількість кривих індиферентності утворює карту індиферентності. Така карта характеризує смаки та уподобання споживача і показує, що саме споживач хоче купити на ринку. Криві байдужості ніколи не можуть перетинатись і завжди є паралельними одна одній.

Залежно від того, наскільки товари є взаємозамінні, карта кривих байдужості буде мати різний вигляд.

Графіки2,3,4

Досконало доповнювані товари

Якщо карта кривих індиферентності показує, що споживач хоче купити на ринку, то бюджетна пряма ілюструє оптимальні комбінації, які споживач може купити за даних фіксованих доходу і ринкових цін. Бюджетна пряма характеризує можливу сферу закупівель, загальну корисність на карті індиферентності, яку може досягти споживач, якщо він повністю витрачає свій дохід. Кут нахилу бюджетної прямої залежить від співвідношення цін товарів x та y

графік 5

У цьому випадку видатки дорівнюють доходу споживача. Точки, які розміщені під бюджетною прямою, будуть показувати такі комбінації з двох товарів, для яких дохід буде вищим, ніж видатки на їх закупівлю. Точки, які розміщені над бюджетною прямою показують комбінації товарів, які споживач не зможе купити через брак грошей. Якщо скласти разом карту індиферентності, та бюджетну пряму, то можна визначити таку комбінацію товарів, за якої споживач отримає максимальну загальну корисність і перебуватиме в стані рівноваги. Ця комбінація буде визначатись дотичною точкою між бюджетною прямою та однією із кривих індиферентності. У цій точці нахил бюджетної прямої збігається з нахилом кривої U. Інакше кажучи ця точка є точкою рівноваги. Інакше кажучи, умову максимізації загальної корисності можна записати:

За цієї умови те, що хоче купити споживач, збігається з тим, що він може купити. Споживач в стані рівноваги розподіляє свій бюджет таким чином, щоб остання грошова одиниця витрачена на кожне благо приносила ту саму граничну корисність. Дану умову оптимуму споживача слід розуміти так: співвідношення в якому споживач за даних цін спроможний заміняти один товар іншим дорівнює співвідношенню, в якому споживач згідний заміщати один товар іншим.

Графік 6