41. Взаємозв’язок інфляції та безробіття. Крива Філіпса. Методи боротьби з інфляцією.

Практикою і теоретичними дослідженнями доведений взаємозв’язок інфляції і безробіття. Вагомий внесок в теоретичне осмислення взаємодії двох факторів макроекономічної нестабільності зробив англійський економіст кейнсіанського напрямку А. Філіпс. Уважно вивчивши дані щодо безробіття і рівня інфляції у Великобританії за 1861-1957рр, він виявив нелінійну залежність, яка показує, що чим вищий ступінь приросту сукупного попиту, тим вищою буде інфляція, що виникає на цій основі, і тим більшим буде зростання реального прибутку (і нижчим рівень безробіття). Іншими словами, високі темпи інфляції супроводжуються низькими темпами безробіття і навпаки. Дезінфляція – процес зменшення темпів зростання цін. Дефляція – це зниження загального рівня цін. Глибоке взаємопереплетіння різних інфляційних чинників вимагає комплексних дефляційних заходів. Методи регулювання інфляції можуть бути ринковими (економічними) і неринковими (адміністративними), довго- і короткостроковими. Антиінфляційний механізм має систему таких заходів: профілактичні шляхи щодо недопущення причин інфляції; зусилля, що вгамовують саму інфляцію; дії, щодо подолання негативних наслідків інфляції. Важелі дефляційної політики: -збільшення оподаткування населення; -зменшення державних витрат на соціальні програми; -замороження з/п; -обмежуване кредитування; -збільшення центральним банком ставки позикового відсотка; -скорочення обсягів продажу державних цінних паперів на відкритому ринку як захід, що зменшує державний борг. Проведення дефляуійної паолітики з одночасною лібералізацєю цін має назву “шокової терапії”. Штучне фідновлення інфляції називається рефляцією.

42. Суть монетарної політики.

Існують три знаряддя управління пропозицією грошей з боку центрального банку(цб): -операції на відкритому ринку; -облікова (дисконтна) ставка; -норма обов’язкових резервів. Найважливішим знаряддям цб є “операції на відкритому ринку”. Купуючи чи продаючи урядові цінні папери на відкритому ринку, цб може збільшити чи зменшити банківські резерви. Це найважливіше стабілізуюче знаряддя ЦБ. Нехай цб прагне стимулювати зростання НП і зменшення безробіття. Для цього збільшує резерви банківської системи(бс), що сприятиме зростанню пропозиції грошей, зниженню процентних ставок і збільшенню інвестицій в економіку. Тоді цб купує урядові папери та ін. Боргові зобов’язання у комерційних банків(КБ), при цьому цб переводить КБ відповідні кошти, збільшуючи їх резерви. Отже, в економіці відбуватиметься збільшення пропозиції грошей. Все робиться навпаки, якщо цб прагне зменшити темпи інфляції. Другим знаряддям МП цб виступає облікова(дисконтна) ставка(ос). Коли КБ відчувають настачу резервів ім. Дозволяється позичати кошти у цб. Коли позичені резерви(пр) зростають, зростають і сукупні банківські резерви(непозичені)(нр) і навпаки. Пр мультиплікуються у банківські гроші так само, як і нр, але пр є менш точним знаряддям, оскільки меншою мірою піддаються контролю з боку цб. Якщо цб вважає, що пропозиція грошей зростає повільно і це зростання треба прискорити, він знижує ос, з урахуванням якої КБ можуть позичати кошти цб. Якщо цб хоче уповільнити збільшення пропозиції грошей, він підвищуватиме ос. З метою швидкої зміни пропозиції грошей цб мусить змінти і резервні вимоги, якщо він хоче зробити гроші жорсткішими, то може підвищити норму резервних вимог(нрв), і коли цб прагне полегшити кредитні умови – він зменшує нрв. Це були функції цб, що пов’язані з контролем за пропозицією грошей, крім них цб виконує ряд інших функцій: управління валютними ринками; координація міжнародних фінансів, регулювання банків і страхування. Політика “дорогих грошей ”(цб прагне обмежити темп інфляції і уповільнити розвиток економіки, цб зменшує банківські резерви це веде до підвищення процентної ставки(пс), зменшуються інвестиції) спричиняє зменшення сукупного попиту і зміщення його кривої вліво, а також зменшення загального рівня цін. Політика “дешевих” грошей(цб прагне збільшити обсяг виробництва і зайнятість, збільшення пропозиції грошей, низька пс, зростання інвестиційних і споживчих видатків) сприяє збільшенню сукупного попиту і зміщенню його кривої вправо на фоні зростання рівня цін. Викладені вище міркування стосуються короткострокових впливів монетарної політики. У довгостроковому періоді, як вважають більшість економістів, зміни пропозиції грошей переважно підвищують рівень цін, але майже не впливають на реальний обсяг в-ва.