- •1.Предмет економічної теорії.Нормативна і позитивна економіка.Методи економічної науки
- •3. Основні проблеми економічної організації. Розв’язання ринковим механізмом основних проблем організації економіки
- •5.Основні економічні школи.Вклад укр.Вчених у розвиток світової ек.Науки
- •6.Національна економіка й економічна система.Компоненти ек.Системи.Підходи до типізації ек.Систем
- •7.Суть власністі її типии та форми. Приватна і державна власність.Акціонерна власність.
- •9. Суть командної економіки та її ознаки.
- •10. Гроші та їх функції.Демонетизеція золота. Грошові системи та їх типи
- •11. Ринкова ек. С-ма та принципи її організації. Моделі ринкової економіки
- •12. Ціна та її функції. Ринкові та адміністративні ціни.
- •13. Суть та умови виникнення конкуренції.Досконала і недосконала конкуренція
- •14. Суть і форми монополії. Ек. І природні монополії. Антимон. Законодавство
- •15.Економічні функції держави. Роль держави в перехідній економіці
- •17. Суть та ф-ї підприємства. Підприємство і підприємництво. Основні види підприємництва в Україні.
- •18. Показники еф-ті нац економіки. Ек. Розвиток країни та його рівень
- •19. Суть ринку та умови його виникнення. Види ринків. Особл. Формування ринків ресурсів
- •21. Правові форми ділових підприємств. Нові форми господарювання в Україні.
- •22. Макроек-ні пок-ки обсягу нац. В-ва.
- •23. Макроекономічні показники рівня зайнятості.
- •24.Макроек. Показники сфери цін.
- •25. Макроекономічні показники сфери зовнішньоекономічних зв’язків.
- •26. Макроекономічні показники розподілу доходів та рівня життя.
- •27. Методологія обчислення ввп. 3 метода
- •28. Сукупний попит і його складові. Крива сукупного попиту та її переміщення.
- •2 9. Сукупна пропозиція. Крива сукупної пропозиції.
- •30.Рівновага сукупного попиту і пропозиції. Дискусія з приводу сукупного попиту та сукупної пропозиції.
- •32.Моделі поведінки споживача. Кейнсіанська-я споживання.
- •33. Суть та види інвестицій. Ін вест процес та його типи. Крива інв. Попиту
- •34. Суть, фактори та типи економічного зростання.
- •39. Безробіття його причини та види
- •40. Суть інфляції, її причини та види. Наслідки інфляції. Інфляційна ситуація в Україні.
- •41. Взаємозв’язок інфляції та безробіття. Крива Філіпса. Методи боротьби з інфляцією.
- •42. Суть монетарної політики.
- •4 3. Цб та його місце в національній економіці. Застосування центральним банком знарядь монетарної політики. Політика дорогих та дешевих грошей.
- •4 Максимальна величина податкових надходжень 5. Державний бюджет.Доходи і видатки держ бюджету. Бюджетні дефіцити. Державний борг.
- •Реальний номінальний ціна вітчизняного товару в нац валюті
- •47. Основні форми міжнародних економічних відносин. Зовнішня торгівля.
- •48. Зовнішньо торгівельна політика та її інструменти.Аргументи на користь та проти політики проекціонізму
- •49. Попит і пропозиція.Криві попиту та пропозиції.Закони попиту та пропозиції.Чинники що впливають на попит і пропозицію.
- •50. Рівноважна ціна та її функції. Зміни ринкових цін під впливом зміни попиту і пропозиції.
- •51. Законодавче встановлення максимальних і мінімальних цін. Мінімальна ціна праці.
- •52. Цінова еластичність попиту та її види. Дугова і точкова еластичність попиту. Інші концепції цінової еластичності попиту.
- •53.Цінова еластичність пропозиції та її види.Дугова і точкова еластичність пропозиції.
- •54. Чинники, які визнач еластичн попиту і пропозиції. Ел пропоз в миттєвому, короткостроковому і тривалому періодах.
- •57. Держвна політика цін на с/г
- •58. Мікроек. Аналіз податків.
- •59. Дотації та субсидії. Вплив дотацій та субсидій на попит та пропозицію. Розподіл дотацій ті субсидій між виробниками та споживачами.
- •60. Суть теорії корисності. Гранична та загальна корисність. Одиниця виміру корисності.
- •61. Максимізація загальної корисності і стан рівноваги споживача. Гранична корисність грошей. Взаємозв’язок ринкових цін і граничних корисностей блага. Парадокс вартості.
- •62. Побудова кривої попиту на основі граничної корисності.Споживчий надлишок.
- •63. Карта байдужості та бюджетна пряма. Визначення стану рівноваги споживача.
- •64. Впливи змін у доходах споживачів і цінах на бюджетну пряму. Криві «дохід-споживання» та «ціна-споживання».
- •65. Виробнича функція та її види. Ізокванти.
- •67. Витрати виробництва та їх класифікація. Короткострокові витрати.
- •68. Ізокоста. Довгострокові витрати. Крива довгострокових середніх витрат.
- •69. Ефект масштабу та причини його виникнення. Закон ефекту масштабу та форми його прояву.
- •70. Виторг фірми та його види. Залежність між різними видами виторгу фірми
- •71. Доходи, витрати і прибуток фірми. Бухгалтерський і економічний прибуток
- •74. Вплив збільшення населення на економічне зростання
26. Макроекономічні показники розподілу доходів та рівня життя.
Доходи учасників ринкової економіки розподіляються відповідно до функції, яку виконує той або інший фактор виробництва. Заробітна плата виплачується за працю, рента і процент – за ресурси, що перебувають у чиїйсь власності, а прибутки належать власникам ділових підприємств. Розподіл доходів між власниками факторів виробництва називають функціональним розподілом доходів. Цей розподіл доходів широко використовує статистика. Проте економісти нині акцентують увагу на родинному розподілі доходів, тобто їх розподілові між окремими домогосподарствами. Це поняття характеризує розподіл доходів між різними домогосподарствами без посилання на джерело доходу та суспільну верству, до якої належить домогосподарство.
Особисті та використовувані доходи:
Доходи домогосподарств, або особисті доходи – це сума грошових коштів та продуктів, отриманих або вироблених домогосподарствами за певний період часу, як правило, за рік. Основними складовими грошових доходів є оплата праці, доходи від підприємницької діяльності та власності (процент, дивіденди, рента та ін.) і соціальні трансфери (пенсії, стипендії, допомога у зв’язку з безробіттям і т.д.).
Натуральні доходи – це передовсім продукція, вироблена домогосподарствами для власного споживання. Усі грошові доходи, отримані домогосподарствами, без урахування оподаткування і зміни цін називають номінальними особистими доходами. Якщо з номінальних особистих доходів вирахувати особисті податки, отримаємо номінальні використовувані доходи.
Номінальні використовувані доходи – це та частина грошового доходу, якою домогосподарства остаточно володіють і можуть розпоряджатися на свій розсуд. Домогосподарства спрямовують свій використовуваний дохід на споживання (С) і особисте заощадження (З): ВД=С+З. для вимірювання динаміки купівельної спроможності доходів обчислюють реальні доходи. Реальні доходи характеризують номінальні доходи з урахуванням зміни роздрібних цін і тарифів. Наприклад, реальні використовувані доходи дорівнюють відношенню номінальних до індексу споживчих цін.
Найважливішим видом грошового доходу є заробітна плата, що являє собою ціну трудових послуг, які надають наймані працівники різних професій. Номінальна зарплата – це сума грошей, отримана найманим працівником за певний проміжок часу.
Реальна зарплата – номінальна зарплата, скоригована на інфляцію. Якщо, наприклад, номінальна зарплата зросла за рік на 25%, а рівень роздрібних цін підвищився на 22%, то реальна зарплата зросла на 3%. Коли темп інфляції, виміряний ІСЦ, перевищує темп приросту номінальної зарплати, то реальна зарплата знижується.
В умовах ринкової трансформації економіки України відбуваються глибокі зміни у структурі доходів населення. Частка заробітної плати в доходах населення відіграє важливу роль у трудовій мотивації. Помітне зниження частки зарплати в доходах населення означає, що суспільство менше цінує працю як джерело доходу, а це може спричиняти зневажливе ставлення до праці в частини населення. Важливе значення має також співвідношення у грошових доходах заробітної плати і соціальних трансферів. Збільшення частки соціальних трансферів в особистих доходах може підживлювати психологію утриманства.
Диференціація доходів.
Неоднаковий рівень доходів домогосподарств або працівників називають диференціацією доходів. Нерівність у доходах має місце в усіх економічних системах – як традиційних, так і товарних. Посилання диференціації в доходах в умовах переходу від адміністративно-командної до ринкової економіки зумовлене низкою обставин. Однією з головних є та, що окремі суспільні групи поводяться вже відповідно до законів ринкової економіки, в той час як інші групи продовжують орієнтуватися на традиції й цінності попередньої системи, яка відходить у минуле. Для кількісної оцінки диференціації особистих доходів використовують різні показники, найчастіше будують криву Лоренца.
Для побудови цієї кривої загальну кількість домогосподарств (сімей) ділять на п’ять рівних за чисельністю груп, тобто кожна група охоплює 20% населення (горизонтальна вісь). Для кожної групи обчислюють її частку в особистому доході за відповідний рік (вертикальна вісь). Інформація, яку дають подібні таблиці, свідчить про те, наскільки нерівномірно розподіляється сукупний дохід у тій чи іншій країні. Наприклад, якби дохід розподілявся порівну між усіма сім’ями України, тоді кожна їхня п’ята частина отримувала б 20% цього доходу, 40% сімей – 40% доходу й т.д. таку ситуацію графічно зображають бісектрисою. Чим ближче крива до бісектриси, тим вищий ступінь рівності розподілу доходу. Інший крайній випадок спостерігався б тоді, коли в країні майже весь дохід привласнювали б кілька казково багатих родин, а решта населення ледве животіла (крива максимально віддалена від бісектриси). Реальна економіка звичайно являє собою дещо середнє між цими двома крайніми випадками.
Крива Лоренца для Бразилії відхиляється від бісектриси найбільше, а крива Лоренцо для Японії розміщена найближче до бісектриси.
Ще
одним часто використовуваним показником
диференціації доходів є децильний
коефіцієнт,
який показує, у скільки разів мінімальні
доходи 10% найбагатшого населення
перевищують максимальні доходи 10%
найменш забезпеченого населення. Його
обчислюють як відношення між середніми
доходами 10% найбільш високооплачуваних
громадян і середніми доходами 10% найменш
забезпечених. Для характеристики
розподілу доходу між групами населення
обчислюють коефіцієнт концентрації
доходів населення, або коефіцієнт Джині.
Його нерідко
обчислюють на підставі кривої Лоренцо
як відношення площі фігури, яку утворюють
бісектриса та крива Лоренца, до площі
трикутника, утвореного горизонтальною
віссю та правою ординатою. Величина
коефіцієнта Джині коливається від нуля
до одиниці. Чим вищий ступінь поляризація
суспільства за рівнем доходів , тим
коефіцієнт Джині ближчий до одиниці.
Із вирівнюванням доходів у суспільстві
цей показник прямує до нуля (нульове
значення показника досягається за
абсолютно рівномірного розподілу
доходів). Оскільки на нерівномірності
розподілу доходів істотно позначаються
процеси оподаткування і виплати
трансферів, то цей коефіцієнт часто
обчислюють на підставі і особистих, і
використовуваних доходів. Окрім
графічного вимірювання величини
коефіцієнта Джині, існують також
математичні методи його обчислення.
Якщо населення країни розбите на 10
рівновеликих груп децилів і частки
груп у сукупному доході виражені у
відсотках, то коефіцієнт Джині можна
обчислити за такою формулою:
,
де
-
частка і-ої групи в загальному обсязі
доходів.
