24.Макроек. Показники сфери цін.

Кожна країна в цій сфері нама­гається забезпечити стабільні ціни на вільних ринках. Вільний ринок, як відомо, означає, що ціни до макси­мально можливого рівня визначаються під впливом взаємодії попиту і пропозиції. Причому стабільність цін не слід розуміти так, що вони не змінюються. На вільному ринку це просто неможливо. До того ж у другій половині XX ст. ціни, як кажуть економісти, мандрують вулицею з одностороннім рухом — тільки зростають. У цій ситуації стабільність цін означає, що темп зростання їх невисокий і сталий і характеризується кількома відсотками за рік. Жодна найрозвинутіша країна не може нині уникнути зростання цін. Чому всі країни так прагнуть до стабільності цін? Річ у тім, що ціни — це свого роду лінійка, за допомогою якої вимірюються результати економічної діяльності фірм. Від рівня цін залежить поведінка і фірм, і споживачів; швидке зростання цін призводить до стану економічного безладдя, а інколи й хаосу. За такої ситуації фірми і споживачі втрачають орієнтири раціональної поведінки, а економічна ефективність зни­жується. Зростання загального рівня цін означає наявність інфляції. Що розуміють під загальним рівнем цін? Цей рівень визначається за допомогою побудови індексів цін. Для вимірювання інфляції найчастіше застосовується індекс споживчих цін, який часто скорочено познача­ється ІСЦ. Індекс споживчих цін визначається як відношення між сукупною ціною певного набору товарів і послуг у даному році, який називають ринковим кошиком, І сукупною ціною цього самого набору у базовому році. ІСЦ=Ціна ринкового кошика у даному році/Ціна аналогічного ринкового кошика у базовому році. При розрахунку ІСЦ не просто підсумовують ціни всіх товарів, що входять у ринковий кошик. Для кож­ного товару встановлюється фіксована вага, котра виз­начається його часткою у сукупних споживчих видатках бюджету типової міської сім'ї. Вага встановлюється для базового року.

ІСЦ обчислюють за такою формулою:

[рА рВ рК 1

ІСЦ = -4- Е. + -іг Е11... + ... + -Ь Д* х 100% , • рА -а рВ рК \

^о-о '0 .1

де ІСЦ — індекс споживчих цін;

Р^ — ціна товару А у даному році;

Р^ — ціна товару А у базовому році;

.Ед — економічна вага товару А.

Далі так само для товарів Б, І, ... К.

25. Макроекономічні показники сфери зовнішньоекономічних зв’язків.

Для характеристики сфери зовнішньоекономічних відносин застосовують різні показники. Офіційним показником, у якому відбиваються всі функції зовнішньоекономічних зв’язків країни є ПБ. Платіжний баланс. — це систематизований запис усіх міжна­родних операцій резидентів країни з нерезидентами за певний проміжок часу, як правило, за рік. Складаючи платіжний баланс, розрізняють реальні і фінансові потоки. Рух товарів, послуг, матеріальних або інших нефінансових активів називають реальними потоками. Реальні потоки у грошовому виразі відображають на поточному рахунку. Рух вимог та зобов 'язань, що виникають у зв 'язку з рухом реальних потоків,називають фінансовими потоками і відображають на рахунку капіталу та фінансів. Платіжний баланс складається з двох підрозділів — дебету і кредиту. Для складання платіжного балансу використовують метод подвійного бухгалтерського запису. Суть цього методу полягає в тому, що кожна операція має два записи. Один з них реєструється як кредит із додатним знаком, інший — як дебет із від'ємним значенням. Тому платіжний баланс — сума дебету і кредиту — дорівнює нулю. Більшість записів у платіжному балансі відображає зовнішньоекономічні операції, в яких одні економічні цінності обмінюються на інші економічні цінності. Тому в рахунках платіжного балансу роблять подвійний запис. Поточний рахунок узагальнює статистичні дані про рух між країною та рештою світу реальних ресурсів (товарів, послуг, доходів). У ньому виділяють три широкі категорії: товари і послуги (нефакторні), доходи від факторних послуг і поточні перекази. Різницю між експортом та імпортом називають торговельним балансом. Торговельний баланс країни активний, якщо її експорт перевищує імпорт, і пасивний, якщо імпорт перевищує експорт. Вартість послуг, наданих резидентами нерезидентам, називають експортом послуг і записують у кредиті. Вартість послуг, отриманих резидентами від нерезидентів, називають імпортом послуг і відображають у дебеті. Баланс товарів і послуг країни — це різниця між її експортом товарів і послуг та її імпортом товарів і послуг. Дані про потоки товарів і послуг, купівлю і придбання активів надходять із різних джерел. Так, дані про експорт та імпорт дає митна статистика, дані про надходження іноземної валюти на рахунки резидентів та здійснені ними платежі — банки. Водночас чимала частина зовнішньоекономічних операцій не реєструється і не відобра­жається у платіжному балансі (контрабанда товарів, незаконні послуги тощо). Статті платіжного балансу можна розчленувати на основні й зрівноважувальні. Якщо в довгостроковому періоді країна має пасивний торговельний баланс, то це свідчить про низьку конкурентоспроможність її товарів на світових ринках. Як­що зовнішні активи резидентів країни перевищують їхні зобов'язання решті світу, то країну називають чистим кредитором. І навпаки, якщо зобов’язання решті світу перевищують активи за кордоном, то країну називають чистим боржником.