26.2Завдання оптових ярмарок.

Виставки та ярмарки — це єдиний рекламний засіб, який одночасно впливає на п'ять органів відчуття людини — зір, слух, відчуття, смак та відчуття дотиком.

Оптовий ярмарок — це великий ринок товарів, призначених як для використання у сфері виробництва засобів виробництва (продукція виробничо-технічного призначення), так і для використання у сфері особистого споживання (вироби народного споживання).

Відмінні риси ярмарку полягають у тому, що:

•діє він у визначені терміни впродовж обмеженого строку в одному й тому самому місці;

•на оптовому ярмарку репрезентують зразки та партії товарів для укладання торговельних угод.

Головними ознаками оптового ярмарку є:

•оптова реалізація товарів за виставленими зразками;

•періодичність проведення;

•визначення певного місця і термінів проведення;

•одночасна і масова участь продавців і покупців.

Мета ярмарків полягає у сприянні збільшенню обсягів реалізації товарів, укладання прямих торговельних угод за виставленими зразками (моделями) із подальшою поставкою товару.

Виставка — це демонстрація зразків (експонатів), якими можуть бути як товари та послуги, призначені для використання у сфері виробництва засобів виробництва (продукція виробничо-технічного призначення), так і для використання у сфері особистого споживання (вироби народного споживання) з метою ознайомлення з ними потенційних покупців чи споживачів.

Експонати — це товари та послуги, що демонструються на виставці чи ярмарку.

Мета виставки полягає в ознайомленні широкого загалу із засобами, наявними у розпорядженні суспільства, для задоволення потреб населення, а також з метою сприяння прогресу в одній або кількох сферах діяльності.

Проведення оптових ярмарок спрямоване на вирішення низки важливих завдань Підвищення надійності забезпечення покупців необхідними товарами Зниження товарного дефіциту Встановлення прямих комерційних зв'язків Оновлення асортименту товару Збільшення пропозиції товару відповідно до попиту Вживання заходів стосовно узгодженості дій між виробниками, посередниками та споживачами Залучення до обігу надлишків продукції, вторинних ресурсів, некондиційних матеріалів, товарів

Активізація міжрегіональних товарообмінних операцій Рекламування нових товарів, формування попиту на них Вивчення реального попиту на товари Надання організаційно-комерційних та інформаційних послуг Демонополізація у сферах виробництва та обігу

1. Фактори галузевої конкуренції.

Згідно з теорією М. Портера існує п'ять сил, які будуть суперни¬чати на ринку (в галузі), які підлягають вивченню в процесі марке¬тингових досліджень:

- нові (потенційні) конкуренти, які хочуть увійти у галузь;

- компанії-конкуренти, які вже надійно закріпили свої позиції в галузі;

- загрози з боку товарів-субститутів;

- дії постачальників;

- дії споживачів (клієнтів).

Поява в галузі нових компаній сприяє збільшенню виробничих по¬тужностей. Це може спричинити до падіння цін чи підвищення витрат і зниження норм прибутку.

М. Портер зазначав такі фактори впливу на ступінь ін¬тенсивності конкуренції:

- велика кількість конкурентів або приблизна рівність їх сил;

- повільне зростання галузі;

- високий рівень постійних витрат;

- відсутність диференціації;

- високі вхідні бар'єри.

М. Портер виокремлює такі основні перешкоди для проникнення на ринок нових конкурентів (бар'єри на вході): економія на масштабах виробництва, досвід (це потребує значних ін¬вестицій від нових конкурентів); диференціація продукції (унікальність, визнана торгова марка, есклюзивність угоди с постачальниками); потреби в капіталі (досить великі початкові вкладення); витрати конверсії, переорієнтація підприємства на випуск нової про¬дукції, патенти і авторські права; недостатня кількість каналів розподілу продукції для нових фірм- конкурентів

Поява товарів-субститутів обмежує можливості отримання прибутку в галузі, визначає верхні межі цін, які можуть встановити підприємства без зниження норми прибутку.

Група споживачів може істотно впливати на конкуренцію в галузі за таких умов:

- обсяги купівлі продукції більші порівняно з обсягами продажу по¬стачальників;

- продукція, яку купують споживачі, становить значну частину їх ви¬трат чи закупівель;

- продукція, яку купує група, стандартизована або недиференційована;

- нечутливість до витрат конверсії;

- низькі прибутки;

- від продукції галузі не залежить істотно якість власної продукції чи послуг споживача;

- споживачі добре поінформовані щодо попиту, цін тощо. Постачальники можуть впливати на конкуренцію в галузі, загро¬жуючи підвищити ціну або знизити якість товарів чи послуг. Група по¬стачальників вважається сильною, якщо відповідає таким критеріям:

- у ній домінують кілька компаній, концентрація в ній вища, ніж у га¬лузі, якій вона продає свою продукцію;

- не конкурує з виробниками замінників продукції, які вона продає га¬лузі;

- галузь не є одним з важливих її замовників;

- продукція її має вирішальне значення для галузі;

- продукція її диференційована;

- є реальною загрозою для проникнення покупців у її галузь за допо¬могою вертикальної інтеграції.

Підприємство може самостійно визначити свої сильні та слабкі сто¬рони, аналізуючи сили, які впливають на конкуренцію в галузі, де воно функціонує, і причини, що лежать в їх основі.

2. Методи оцінювання конкурентоспроможності промислового підприємства.

Метод переваг. Оцінка конкурентоспроможності підприємства являє собою порівняння його характеристик, властивостей чи марок товарів, що продукуються з аналогічними показниками пріоритетних конкурентів (такими, які займають найкращі позиції на даному ринку) з метою визначення тих, які створюють переваги підприємства над конкурентами в будь-якій галузі діяльності. При цьому слід розуміти, що існують зовнішні й внутрішні конкурентні переваги.

Структурний та функціональний методи. Згідно зі структурним підходом оцінити становище можна за рівнем монополізації галузі, тобто за концентрацією виробництва і капіталу, і бар'єрів для компаній, що виходять у галузевий ринок. Іншим підходом до визначення критерію ефективної конкуренції є функціональний. Згідно з цим методом, конкурентоспроможнішими є підприємства, де найкраще організовані виробництво та збут товару, ефективне управління фінансами.

Конкурентоспроможність підприємства оцінюють за якістю продукції "методом профілів". За його допомогою виявляють різні критерії задоволення потреб споживачів щодо будь-якого продукту, встановлюють їх ієрархію та порівняльну важливість у межах спектра характеристик, які мають змогу замінити й оцінити споживачі, а також вимірюють техніко-економічні характеристики досліджуваного продукту і порівнюють їх з характеристиками продуктів-конкурентів. Основний недолік "методу профілів" полягає в тому, що він не враховує ефективності виробничої діяльності підприємства та прийнятний лише для підприємств, які випускають один вид продукції.

Інколи використовують багатокутники конкурентоспроможності як окремих товарів, так і фірм, галузей.

Матричні методи оцінювання конкурентоспроможності фірм, які ґрунтуються на розгляді процесів конкуренції в динаміці. Теоретичною базою цих методів є концепція життєвого циклу товару і технології. Згідно з цією концепцією будь-який товар чи технологія з моменту появи на ринку і до зникнення проходить певні стадії життєвого циклу, який охоплює етапи впровадження, зростання, насичення і спаду. На кожному етапі виробник може реалізувати товар чи продукт цієї технології в тих чи інших масштабах, що об'єктивно позначається на частці ринку та динаміці продажу. До матричних методів належить і SWOT-аналіз (за першими буквами: сила, сильні сторони; слабкість, слабкі сторони; можливість). Ціль - виявлення приваблюючих напрямків маркетингових зусиль, на яких можливо досягти конкурентних переваг та загроз, що погрожують фірмі.

Метод інтегральної оцінки. Інтегральний показник рівня конкурентоспроможності підприємства містить два елементи: критерій, що показує ступінь задоволення потреб споживача, і критерій ефективності виробництва.

Бальна оцінка конкурентоспроможності полягає у складанні відповідних таблиць, оцінці показників та їх порівняння із підприємствами-конкурентами.

Одним з найсучасніших підходів до визначення конкуренто¬спроможності підприємства є метод бенчмаркінгу. Одне з визначень бенчмаркінгу характеризує його як метод виявлення того, що інші роблять краще, та вивчення, удосконалення і застосування методів роботи інших організацій.

Зазвичай бенчмаркінг проводиться за такими параметрами: ринкова частка; якість продукції; ціна продукції; технологія виробництва; собівартість продукції, що випускається; рентабельність продукції, що випускається; рівень продуктивності праці; обсяг продажів; канали збуту продукції; близькість до джерел сировини; якість менеджерської команди; нові продукти; співвідношення світових та внутрішніх цін; репутація фірми.

Бенчмаркінг є надзвичайно корисним інструментом, особливо в ситуації, коли необхідно переглянути внутрішню ефективність діяльності компанії та визначити нові пріоритети діяльності.