25.1.Сутність та види послуг підприємств оптової торгівлі.

Конкурентоспроможність сучасного підприємства оптової торгівлі значною мірою залежить від рівня розвитку додаткового комплексу послуг.

Правильно розроблені та своєчасно надані послуги створюють додаткову вартість основного товару. Такий процес дістав назву «товар +». Це означає, що на ринок надходить матеріальний товар разом із супутнім нематеріальним продуктом — послугою. Відповідно до виконуваних функцій послуги підприємств оптової торгівлі класифікуються у такий спосіб Комерційні послуги

•посередництво у пошуку товарів, товаровиробників, постачальників, оптових покупців;

•вивчення і надання інформації товаровиробникам стосовно ринкової кон'юнктури (проведення маркетингових досліджень);

•послуги з просування товарів (рекламні заходи, PR, стимулювання збуту тощо);

•організація оптових ярмарок та виставок;

•демонстрація товарів; у демонстраційних залах та демонстраційних кабінах;

•складання і розміщення замовлень покупців на поставку продукції тощо Виробничо-технологічні послуги

•сортування, пакування та перепакування штучних товарів;

•розфасування сипучих товарів у меншу тару;

•розлив у менший посуд рідинних товарів;

•розподіл на дрібні партії або на кілька частин матеріалів у рулонах, барабанах тощо;

•розрізування листових, інших пласких матеріалів;

•згинання матеріалів;

•виготовлення тари, нестандартних виробів;

•збирання і налагоджування складної техніки;

•установлення, монтування обладнання;

•налагоджування, обкатка, регулювання машин Фінансово-розрахункові та кредитні послуги

•спрощення розрахункових операцій;

•надання кредитів покупцям (відстрочка платежу);

•надання кредитів товаровиробникам;

•інвестування виробництва найде-фіцитніших і найперспективніших видів продукції

Інформаційно-консультативні послуги

•надання виробникам та покупцям науково-технічної, економічної, правової інформації стосовно ринку та продукції;

•участь у розробці стандартів та іншої нормативно-технічної документації;

•науково-технічне та організаційно-правове консультування

Орендні та прокатні послуги

(операційних активів)

•надання в оренду складських, виробничих, службових та інших площ, машин та обладнання;

•прокат обладнання, приладів та інструментів, тари, контейнерів, підйомно-транспортних машин, механізмів, транспортних засобів

Транспортно-експедиторські послуги

•доставка товарів клієнту;

•доставка товарів виробника на склад;

•отримання вантажів у пунктах відправлення та пунктах призначення за дорученням покупців;

•посилкове відправлення штучних та дрібних партій товарної продукції

25.2.Визначення розмірів плати за послуги виставок/ярмарок.

Економічна ефективність визначається як різниця між величиною економічної вигоди та сумою плати за послугу.

Оцінка ефективності ярмаркової та виставкової діяльності у першу чергу ґрунтується на зіставленні бажаних та здобутих результатів та організаційних витрат.

Кошторис витрат на участь у виставці або ярмарку залежить від різних факторів: виду виставково-ярмаркового заходу, мети участі тощо. Витрати можуть бути класифіковані у такий спосіб Плата організаторам виставки-ярмарку

•Плата за виставкову площу

•Реєстраційний внесок

•Плата за додаткові послуги Витрати на експонати

•Демонстраційні моделі

•Транспорт

•Зберігання

•Страхування, тощо Витрати на персонал

•Добові та доплати

•Витрати на проживання

•Витрати на дорогу

•Спеціальний одяг для виставки

•Оплата тимчасових працівників тощо Витрати на створення і забезпечення роботи стенда

•Проектування стенда

•Виготовлення елементів стенда

•Прибирання стенда тощо

•Облаштування стенда

•Охорона стенда

•Транспортування елементів стенда

Витрати на інформаційно-рекламні заходи

•Поліграфічна продукція

•Рекламні сувеніри, зразки

•Проведення презентацій, семінарів, конференцій

•Розважальні заходи тощо

Після закриття виставки-ярмарку визначається фактична сума витрат та оцінюється результативність участі в ній.

Найбільшу питому вагу в загальних витратах експонента становить грошовий внесок організаторам виставкового чи ярмаркового заходу.

Грошовий внесок експонента має бути достатнім для відшкодування витрат організаторів на підготовку і проведення виставки або ярмарку та формування у них відповідного прибутку.

Статтями витрат організаторів виставок та ярмарок є:

•оренда приміщень та обладнання;

•освітлення та опалення;

•оформлювальні, поліграфічні та інформаційно-рекламні роботи;

•транспортно-складські витрати;

•представницькі витрати;

•організаційні витрати та ін.

Вище перелічені витрати розподіляються на дві групи:

•витрати, пов'язані зі створенням та оформленням експозиційної площі, які відшкодовуються за рахунок плати експонента за виставкову площу — витрати з оренди приміщень та обладнання, освітлення, опалення, оформлення та половини інших непередбачуваних витрат;

•витрати на створення та забезпечення, належних умов роботи учасників виставки або ярмарку — витрати на транспортні та складські роботи; поліграфічні та інформаційно-рекламні витрати; заробітну плату працівників управління виставкою (ярмарком), витрати на охорону та інші непередбачувані витрати.

1. Сутність, функції , методи та види конкуренції.

Конкуренція - притаманне товарному виробництву змагання між окремими господарськими суб'єктами (конкурентами), заінтересовани¬ми у більш вигідних умовах виробництва і збуту товарів, а також у за¬доволенні різноманітних потреб покупців і одержання найбільшого при¬бутку.

Згідно із Законом України «Про обмеження монополізму та не¬допущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності» конкуренція — змагальність підприємців, коли їх самостійні дії обмеж¬ують можливості кожного з них впливати на загальні умови реалізації товарів на ринку і стимулюють виробництво товарів, яких потребує спо¬живач.

Розрізняють такі основні функції конкуренції: регулювальну, іннова¬ційну, адаптаційну, розподільчу та контролюючу.

За методами здійснення конкурентної боротьби конкуренцію поділя¬ють на цінову і нецінову.

Цінова конкуренція здійснюється за допомогою зниження ціни на товар. Розрізняють такі способи зниження ціни:

- знижка з прейскурантів;

- використання демпінгових цін;

- сезонний розпродаж;

- розпродаж за зниженими цінами продукції, термін реалізації якої за¬кінчився;

- подовження строків споживчого кредиту на придбання товарів дов¬гострокового користування.

В умовах сучасного ринку підприємці повинні приділяти особливу увагу якості продукції, її новизні, оформленню, обслуговуванню, рекла¬мі, іміджу. Отже, доцільно робити ставку на нецінову конкуренцію. Нецінова конкуренція — метод конкурентної боротьби, де вирішальну роль відіграють:

- диференціація продукції;

- зміна властивостей продукції;

- надання продукції якісно нових властивостей;

- створення нової продукції для задоволення як існуючих, так і нових потреб;

- оновлення властивостей товару, які є символом моди, престижу;

- зниження експлуатаційних витрат;

- удосконалення послуг, які супроводжують товар.

Нецінова конкуренція висуває на перший план споживчі властивості товару, які містять не лише набір техніко-економічних параметрів, а й певний рівень умов постачання, технічне обслуговування тощо.

На сучасному ринку розрізняють такі види нецінової конкуренції:

- функціональна - конкуренція технічних засобів, які призначені для виконання однакових функцій (обробка металів можлива декількома методами, наприклад, різанням, куванням, тисненням, штампуван¬ням);

- видова - конкуренція товарів, які призначені для задоволення одних і тих же потреб, але розрізняються параметрами (автомобілі з різною потужністю, взуття - повсякденне і святкове тощо);

- предметна - конкуренція ідентичних товарів, але різної якості. Отже, розглянуті методи конкурентного суперництва не лише спі¬віснують, а й взаємодіють. Науково-технічний прогрес створює широкі можливості для нецінової конкуренції: розширює техніко-технологічний потенціал виробництва, забезпечує модифікацію і диференціацію існую¬чих продуктів, створює нові та більш якісні продукти.

2. Управління інноваціями у маркетинговій товарній політиці промислового підприємства.

В умовах швидких змін маркетингового середовища підприємство-виробник повинно постійно оцінювати структуру своєї діяльності, приймаючи рішення щодо завершення випуску продукції, її вчасну модифікацію чи заміну новою.

В залежності від обраного критерію існують наступні підходи до класифікації нововведень.

1. В залежності від природи змін фізичних чи характеристик сприйняття нового товару розглядають: оригінальні (радикально нові); оновлені (модифіковані); товари з новим позиціонуванням (змінені характеристики сприйняття);

2. В залежності від рівня новизни (нові для фірми, нові для ринку);

В залежності від рівня ризику, який супроводжує впровадження нововведення в життя, можна спостерігати наступні ситуації: ринок та технологія відомі, отже ризик мінімальний; в такому випадку фірма спирається на свою компетентність та попередній досвід; новий ринок, але відома технологія, ризик в основному комерційний, успіх визначається маркетинговим ноу-хау фірми; ринок відомий, проте технологія нова, ризик технологічний, і успіх залежить від технологічного ноу-хау фірми; новий ринок і нова технологія; ризики сумуються і обумовлюють стратегію диверсифікації:

Ринок Товари та технології

Відомі Нові

Відомий Концентрація Технологічний

Новий Комерційний ризик Диверсифікація

Ступінь новизни нововведення та стратегічний ризик пов'язаний з його впровадженням.

4. В залежності від джерела ідеї створення нового товару можна поділити нововведення на:

 товари, які "втягуються попитом", тобто обумовлені сформованими на ринку потребами;

 товари, які "вштовхуються лабораторією", тобто базуються на фундаментальних дослідженнях і можливостях технології.

Світові дослідження в галузі інноваційного менеджменту свідчать, що біля 60-80% успішних нововведень мають ринкове походження проти 20-40%, які виходять з лабораторії. Разом з тим, нововведення, які базуються на фундаментальних дослідженнях, можуть привести до технологічного прориву, який дає фірмі суттєві переваги перед конкурентами.

Успішна реалізація інноваційної стратегії залежить від тісного взаємозв'язку і взаємодії різних служб підприємства, правильного поділу відповідальності між ними.

Комерційний успіх нововведення залежить від відповідності його споживчих характеристик вимогам потенційних споживачів, що значною мірою вимагає участі служби маркетингу в інноваційній діяльності. Міжнародні стандарти ISO серії 9000 передбачають безпосередню участь маркетологів практично на всіх етапах інноваційного процесу.

Слід підкреслити, що інколи виключається можливість участі маркетологів в інноваційному процесі на початкових його етапах. Лише на етапі розробки дослідного зразку виникає необхідність пошуку службою маркетингу його потенційного споживача. Ця стратегія належить до стратегії пристосування інновацій і характеризується значним ступенем ризику. Такі наукові дослідження можуть проводитись роками і мати високу ймовірність комерційного провалу. Проте за умов успіху на ринку фірма "Піонер", отримує понадприбутки внаслідок монопольного становища. На сучасному етапі нововведення, які "вштовхуються лабораторією", стають основним джерелом конкурентних переваг на швидкозростаючих ринках. Це наукоємні, динамічні галузі з ТПП "хай-тек" (високотехнологічні товари).

Ключові факторами успіху нововведень: нововведення мають базуватися на довгостроковому цільовому і стратегічному плануванні; величина і структура підприємства, а також наявні фінансові ресурси мають сприяти здійсненню запланованого нововведення; мусить бути достатня кількість "ноу-хау" для використання різних технологій і різних цільових ринків; щоб швидко виявляти потреби і відповідно реагувати на них, необхідно здійснювати постійний обмін інформацією з потенційними замовниками і експертами; нововведення фірми мають помітно відрізнятись від пропозицій конкурентів; висока синергія НДДКР виробництва.