19.1.Зміст роботи підприємств оптової торгівлі по обслуговуванню товарного обігу.

Оптову торгівлю, як початкову стадію товарного обігу, провадить мережа підприємств різних форм власності та відомчої належності. Підприємство — це самостійний статутний суб'єкт господарювання, який має права юридичної особи та здійснює виробничу, науково-дослідницьку і комерційну діяльність з метою одержання відповідного прибутку (доходу).

Оптово-торговельне підприємство — майновий комплекс, який є господарською статутною лапкою в оптовій торгівлі з правами юридичної особи, яка здійснює закупівлю і продаж за договорами поставки, купівлі-продажу (контрактації тощо) товари партіями тим, хто купує їх для подальшого перепродажу або виробничого споживання та надає їм пов'язані з цим послуги. За характером відносин з товаровиробниками та структурою виконуваних функцій їх можна розділити на такі групи:

•незалежні оптові торговельні підприємства;

•оптові торговельно-посередницькі підприємства з особливим рівнем відносин з товаровиробниками-постачальниками (дилери, дистриб'ютори);

•оптові торговельні посередники — організатори оптового товарообігу.

Традиційними для вітчизняного товарного ринку є підприємства, що спеціалізуються на оптовій торговельній діяльності та здійснюють повний або обмежений комплекс господарсько-торговельних операцій з переходом права власності на товар до оптової ланки.

Організаційна структура оптового підприємства містить певний набір структурних підрозділів, за допомогою яких провадиться рух інформації та управлінських рішень, забезпечується інформаційний зв'язок різних рівнів управління та контроль за виконанням рішень.

19.2.Зобов'язання роздрібної торгівлі щодо інформаційного забезпечення споживачів.

Слід зазначити, що покупці мають право вільно вибирати товар, перевіряти його якість, міру, вагу і ціну. Працівники роздрібної торговельної мережі зобов'язані допомогти покупцям обрати бажаний товар, надати повну інформацію стосовно його, забезпечити можливість відібрати бажаний товар, ознайомити з його особливістю, якістю та правилами користування тощо. Споживач має право на одержання необхідної, доступної та достовірної інформації про товари, що забезпечує можливість компетентного вибору їх. Інформація про товари має містити:

•назви нормативних документів, вимогам яких має відповідати товар;

•перелік основних споживчих властивостей товарів, а щодо продуктів харчування — склад (включно із переліком використаних у процесі їх виготовлення інших продуктів харчування і харчових домішок), калорійність, вміст шкідливих для здоров'я речовин порівняно з обов'язковими вимогами нормативних документів і протипоказань щодо застосування;

•ціну та умови придбання товарів;

•дату виготовлення;

•гарантійні зобов'язання виробника;

•правила й умови ефективного використання товарів;

•термін служби (придатності) товарів, відомості про необхідні дії споживача після його завершення, а також про можливі наслідки у разі невиконання цих дій;

•найменування й адресу виробника і підприємства, яке здійснює його функції, щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт, технічне обслуговування.

Якщо товари підлягають обов'язковій сертифікації, споживачеві має надаватися інформація про їхню сертифікацію.

Стосовно товарів, які за певних умов можуть бути небезпечними для життя, здоров'я споживача та його майна, виробник (продавець) зобов'язаний довести до відома споживача інформацію про такі товари й можливі наслідки їхнього впливу.

Збитки, завдані споживачеві товарами, придбаними в результаті недбалої реклами, підлягають відшкодуванню винною особою в повному обсязі.

Суб'єкти господарювання в питаннях вимог щодо сировини, показників якості, методів аналізу, упаковки, маркування, транспортування, приймання і зберігання продовольчих товарів керуються стандартами та технічними умовами.

В Україні сформована система нормативних документів зі стандартизації, яка охоплює:

•державні стандарти України — ДСТУ;

•галузеві стандарти України — ГСТУ;

•стандарти науково-технічних та інженерних товариств і спілок України — СТТУ

1. Особливості здійснення маркетингових досліджень на ринку ТПП.

Маркетингові дослідження на ринку ТПП вимагають проведення всіх етапів, що і на ринку ТКС, проте відмінності у природі ринків та споживачів, у маркетингових під¬ходах між промисловим і споживчим маркетингом зумовлюють певні відмін¬ності між маркетинговим дослідженнями (МД) на ринку ТПП і ринку ТКС.

Особливості здійснення маркетингових досліджень на ринку ТПП:

• більша увага приділяється вторинній інформації та експертним оцінкам;

• характерним методом збору первинної інформації є опитування. Спостереження та експерименти застосовуються дуже рідко;

• відзначається систематичністю, з особливою увагою досліджуються моделі поведінки потенційних споживачів та процес прийняття рішення про закупівлю ТПП;

• Менеджери з промислового маркетингу працюють з невеликою за об¬сягом первинною інформацією, бо організації-споживачі є сконцентровані та кількість їх незначна порівняно з кінцевими споживачами. Такий підхід дає можливість провести якісне (глибинне) опитування, проте в таких випадках важко узагальнити отримані результати;

• незважаючи на те, що промислові дослідження у багатьох випадках базуються на вторинних даних, первинні дані нерідко збираються для виз¬начення ставлення до товару організацій-споживачів, мотивації придбання або намірів організації.

У промисловому маркетингу опитування є основним методом збору первинної інформації, хоча в останні роки він дещо втрачає свій імідж. Перспектива розвитку опитування - у довготривалому співробітництві зі споживачами (панельні дослідження, консультування, конференції, аукціони, торги, виставки, ярмарки). Особливості процесу опитування на ринках ТПП та ТКС наведені у табл.:

Відмінності між підходами до маркетингових опитувань на ринках ТКС та ТПП

Показники Ринок кінцевих споживачів Промисловий ринок

Розмір вибірки Велика кількість респон¬дентів залежить від категорії дослідження, але, як правило, є необмежені (мільйони спожи¬вачів або домовласників) Незначна, залежіть від кількості підприємств у галузі.

Доступність респондентів Респонденти легкодоступні. Вони можуть бути опитані вдома, на вулиці, в магазині, телефоном чи через пошту Доступ до респондентів значно важчий. Як правило, тільки у робо¬чий час в офісі чи дорогою додому

Визначення респондентів Сегментування простіше (за різними критеріями), кінцевий продавець є також і споживачем товарів та послуг. Складніше. Осо¬би, що купують, та особи, що спо¬живають товар - це не одне і те саме. Оператор складного обладнання і секретарка можуть найкраще оцінити товар. Проте вони не є покупцями і у багатьох випадках не мають значного впливу на прийняття рі¬шення про придбання ТПП

Інтерв'ю Здебільшого воно може бути легко підготовлене. Респон¬денти одночасно і покупці, і споживачі, тому вони добре ознайомлені зі сферою дослі¬дження Складність у виборі вдалого рес¬пондента. Необхідні принаймні ро¬бочі знання респондента у від¬повідній галузі. Ще краще - це більше ніж просто робочі знання

Підходи до опитування Процес опитування швид¬ший і менш глибинний, бо значно більша кількість опиту¬ваних Опитування значно довше за ча¬сом, якісніше, глибинне, бо кіль¬кість респондентів обмежена

Вартість дослідження Залежить від розміру вибірки та повторюваності. Витрачається значно більше коштів, ніж на промисловому ринку. Значно дешевше.

Отримана інформація Отримана інформація більш кількісна, її легко узагальню¬вати, говорити про певні тен¬денції Одержана інформація якісніша, її важко узагальнити

2. Оперативне планування, тактичне планування. Бізнес-план.

Тактичне планування маркетингу - це ядро реалізації стратегічних планів. До нього належить планування фінансування та інвестицій, збуту, закупівель, персоналу та результатів, які має отримати фірма протягом наступних 2-5 років.

Основними завданнями тактичного планування маркетингу є:

— визначення додаткових, особливих чи узагальнених цілей, які сприятимуть реалізації стратегії маркетингу;

— визначення засобів, які допомагатимуть досягненню поставлених цілей;

— розробка бюджету, планування витрат для конкретних маркетингових програм (рекламування, вивчення ринку, створення нової продукції, розподіл тощо);

— реалізація конкретних маркетингових програм;

— контроль за результатами маркетингу та визначенням його ефективності;

— коригування тактики маркетингу.

Тактичні плани маркетингу входять як складова до бізнес-планів фірм. Бізнес-план - це документ, у якому обґрунтовується реальність запропонованої справи з огляду на умови ринку і можливості фірми. У бізнес-плані розробляється схема розвитку подій, визначаються джерела фінансування. Однією із головних цілей бізнес-плану саме і є пошук інвестицій.

Бізнес-план складається з кількох розділів.

Першим є резюме - стисле висвітлення змісту інших розділів бізнес-плану.

Другий розділ - характеристика сфери діяльності фірми та її продуктів.

У третьому розділі бізнес-плану (аналіз та дослідження ринку) висвітлюються факти, які підтверджують те, що фірма має власну частку ринку, а її продукт може бути проданий, незважаючи на конкуренцію.

У четвертому розділі (маркетингова програма) визначається, що фірма буде виробляти і продавати, за якою ціною і як саме. План маркетингу для товару складається з таких розділів:

 анотація (план основних тез);

 SWOT - аналіз;

 цільові ринки фірми;

 цілі маркетингу;

 маркетингова стратегія;

 комплекс маркетингових заходів;

 бюджет маркетингу;

 контроль плану маркетингу.

П'ятий розділ (план виробництва та операцій) має на меті обґрунтування реальності виробництва продукції належної якості, в необхідній кількості та в необхідний час.

У шостому розділі (менеджмент) подається характеристика провідних менеджерів, аналізується схема організаційної будови фірми, завдання та функції персоналу, система оплати праці.

У сьомому розділі бізнес-плану подається часовий розклад окремих заходів, що потрібні для їхнього взаємоузгодження (створення і вдосконалення продукції, маркетингові дослідження ринку, здійснення продажу продукції фірми).

У восьмому розділі бізнес-плану розглядаються можливі ризики та проблеми, на які може натрапити фірма у наступних періодах своєї діяльності.

Найбільш трудомістким та найвідповідальнішим є дев'ятий розділ бізнес-плану (фінансовий план). Його основна мета - визначити фінансовий потенціал фірми та потреби в інвестуванні.

Крім того, у фінансовому плані розробляють прогноз прибутків (збитків), проекти руху грошей, джерел засобів і напрямків їх використання, плановий баланс, а також розраховують основні фінансові показники (коефіцієнти та співвідношення).