18.1.Зміст та визначення основного інтегрального показника обсягу оптової торгівлі.

Показники товарообороту реєструють та описують процеси товарообігу на всіх етапах руху товару від виробника до споживача. Існує логічний взаємозв'язок показників товарообороту, підпорядкованість показників нижчого рівня показникам вищого рівня (часткове—загальне), які своєю чергою поділяють на абсолютні та відносні залежно від описуваних процесів.

Товарооборот — обсяг продажу товарів та надання послуг у вартісному або натуральному обчисленні за певний проміжок часу.

Загальний товарооборот оптової торгівлі — загальна вартість відвантаженого товару (виконаних робіт, наданих послуг) незалежно від надходження платежів на рахунок підприємства та зобов'язань зі сплати податків за всіма видами діяльності підприємства у цінах фактичної реалізації. Оптовий товарооборот Топт — сума перепродажу товарів без жодних змін (крім звичайних для торгівлі операцій) іншим підприємствам та організаціям (крім населення) для використання або подальшого продажу їх.

Роздрібний товарооборот Троз — виручка від продажу безпосередньо населенню товарів для особистого споживання як за готівкові гроші, так і за розрахункові чеки установ банків, банківські платіжні картки через спеціально організовану торговельну мережу (магазини, аптеки, ятки, кіоски, автозаправні станції, розвізну і розносну мережу тощо).

Оборот від посередницької діяльності Тпос — сума комісійної винагороди за надання посередницьких послуг.

Оборот від інших видів діяльності Тін — сума виручених коштів від господарської діяльності, не пов'язаної з актами купівлі-продажу: виробництва, будівництва, транспорту, надання різноманітних видів послуг.

Загальний товарооборот є інтегральним показником оцінки стану оптової торгівлі. Товарна структура товарообороту — співвідношення окремих товарних груп у загальному обсязі товарообороту, виражено у відсотках

18.2.Зміст та особливості укладання публічного договору купівлі-продажу.

Характерні ознаки публічного договору такі:

•умови публічного договору однакові для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги;

•підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладання публічного договору, якщо інше не передбачено законом;

•підприємець не має права відмовитися від укладання публічного договору за наявності в нього можливості надання споживачеві відповідних товарів (послуг);

•пропозиція укласти договір (оферта) надходить від продавця, який демонструє товар або оголошує про його продаж і вказує ціну продажу;

•пропозиція (так звана публічна оферта) адресується всім і кожному, а угода досягається лише у разі, коли покупець став на цю пропозицію, або коли сторони в належній формі досягли згоди стосовно всіх важливих умов договору.

1. Типи ситуацій закупівлі ТПП на основі ціноутворення.

Три типи ситуацій закупівлі на основі ціноутворення: закупівлі на основі витрат, ринкові закупівлі й конкурентні торги.

Закупівлі на основі витрат використовуються для розробки й придбання нового обладнання, проектувальних і будівельних робіт або, рідше, послуг. Такі закупівлі вимагають установити тісні робочі відносини з підрядчиками-продавцями. Головна особливість стратегії закупівель на основі витрат полягає в тому, що продавцеві оплачують час і матеріали, плюс накладні витрати й компенсацію в розмірі, установленому договором. Клієнт звичайно має прямий доступ до бухгалтерських даних продавця по всіх відповідних до витрат, і його надається можливість перевіряти цю інформацію.

Ринкові закупівлі — це повторюване придбання таких товарів, як оброблені матеріали, деталі, складальні вузли й легке устаткування: у цьому випадку є можливість співробітничати з різними постачальниками й здобувати взаємозамінні продукти, відповідні до функціональних вимог. У результаті між постачальниками починається досить гостра конкуренція за встановлення вузького діапазону «ринкових» цін на продукти схожої якості. За таких умов покупець може здійснювати закупівлі з різних джерел, а доступність продуктів можна забезпечити, уклавши довгостроковий контракт, який винагороджує постачальника за гарні результати по доставці, якості й сервісу. Пошук нових постачальників може бути ключовим завданням у цій стратегії, а також важливою тактикою для підтримки цінового тиску. Це особливо типово для випадків, коли і купуючі, і продаючі фірми є досить великими підприємствами.

Конкурентні торги — це форма закупівлі, що дозволяє розробити жорсткі технічні вимоги до продукту й результататів роботи. Вона використовується, головним чином, коли в компанії-клієнта вже сформована постійна база досвідчених постачальників. Потенційним учасникам торгів пропонується короткий опис необхідного продукту, а також вказується необхідна кількість, дата доставки й умови продажу; після цього їх просять зробити пропозиція ціни), звичайно на конфіденційній основі (часто у запечатаному конверті). У призначений день заявки розкриваються, і замовлення одержує учасник, що запропонував найнижчу ціну. Якщо мова йде про закриті торги, то після розкриття конвертів, з учасниками, що запропонували найнижчі ціни, проводяться подальші переговори про ціни й умови. Покупець робить велике замовлення, щоб одержати знижки із установлених прейскурантних цін і придбати необхідний товар за вигідною ціною.

2. Контроль маркетингу на підприємстві.

Система маркетингового контролю промислового підпри¬ємства призначена для оцінки ступеня досягнення певних марке¬тингових цілей та внесення в залежності від цього відповідних змін до вироблених маркетингових стратегій та планів. Контроль як одна з функцій менеджменту завершує маркетин¬гову діяльність підприємства.

Він призначений для: внесення констатації фактичних значень параметрів маркетингової діяльності підприємства; порівняння дійсних значень показників із плановими; визначення величин і причин відхилень та їх аналіз; розробки заходів для виправлення цих відхилень; формування висновків та звіту.

Крім того, промислове підприємство проводить аналіз госпо¬дарського портфеля, тобто оцінює стан усіх господарських під¬розділів: конкретність орієнтації та відповідність стратегії; цільовий ринок; чіткість означення конкурентів та окреслення конкурентних переваг; чи має керівник підрозділу повну відповідальність за об'єднання всіх функцій у стратегію служби.

Аналіз господарського портфеля дає можливість оцінити рента¬бельність кожного підрозділу та прийняти рішення про їх подаль¬ший розвиток, стабілізацію, скорочення чи припинення діяльності.

Контроль за дотриманням місії підприємства, його цілей, за¬планованих стратегій та завдань здійснюється за допомогою ре¬візії маркетингу. Мета ревізії маркетингу - встановити, які пункти маркетингового плану не реалізуються і з яких причин, чи відповідають мета та завдання маркетингової діяльності навко¬лишньому середовищу, чи враховані зміни в ситуації на ринку в маркетингових стратегіях тощо. У цілому мета розроблення показників та критеріїв оцінки ефективності маркетингової діяльності має узгоджуватися із за¬гальною оцінкою ефективності роботи підприємства.