6.4.Класифікація методів ціноутворення в промисловому маркетингу.

Рис. Методи ціноутворення

Залежно від того, який фактор є визначальним, виділяють два основних методи ціноутворення:

• витратний (на основі калькуляції витрат);

• ринковий (на основі врахування дії ринкових факторів) - конкурентний та за попитом.

7.1.Сутність інфраструктури товарного ринку (ітр) та її роль в ринковій

Інфраструктура ринкової економіки являє собою сукупність видів діяльності та відповідних суб'єктів, зайнятих обслуговуванням суспільного виробництва. Виникнення інфраструктури є результатом розвитку продуктивних сил суспільства, поглиблення суспільного поділу праці. Високий рівень розвитку інфраструктури дає змогу з максимальною повнотою, комплексно використати увесь виробничий потенціал, скоротити час перебування речових чинників у процесі виробництва й прискорити надходження товарів до сфери обігу, довести матеріальні блага до споживача й задовольнити його попит. Розрізняють інфраструктуру виробничу, соціальну і ринкову (сфери, обігу).

Виробнича інфраструктура — сукупність видів діяльності та матеріальних об'єктів, які створюють сприятливі умови для нормального перебігу процесу виробництва. Соціальна інфраструктура — суб'єкти сфери виробництва послуг і культурних благ, через котрі здійснюються: послуги у царині права, безпеки, виховання, освіти, культури, соціального забезпечення, охорони здоров'я, житлового будівництва тощо. Ринкова інфраструктура — це сукупність спеціальних суб'єктів та об'єктів господарювання, діяльність яких спрямована на здійснення обігу товарів та послуг, забезпечення безперебійного функціонування ринкового механізму та інтенсифікацію їх. Таким чином, ринкова інфраструктура являє собою систему підприємств та організацій, що забезпечують рух товарів, послуг, грошей, цінних паперів, робочої сили. До таких установ належать біржі, банки, дилерські та брокерські контори, служби зайнятості, інформаційно-комерційні, оптові та постачально-збутові організації, пункти прокату та лізингу тощо. Інфраструктура товарного ринку (далі — ІТР) — це сукупність видів діяльності та суб'єктів господарювання, які забезпечують безперебійний обіг речових чинників виробництва і товарів кінцевого споживання, а також надають комплекс послуг з метою підвищення ефективності товарного обігу та раціонального споживання товарів, якомога повнішого задоволення потреб та попиту споживачів. Діяльність суб'єктів інфраструктури товарного ринку допомагає виробникам у формуванні ефективних каналів розподілу. Суб'єкти ІТР забезпечують рух товарів від виробників до споживачів, сприя¬ють подоланню розбіжності у часі, місці та праві власності, що відокремлюють товари та послуги від споживачів. Слід підкреслити роль суб'єктів ІТР у встановленні ринкової рівноваги між попитом та пропозицією, у формуванні торговельного асортименту.

7.2.Характерні риси фінансового та оперативного лізингу

Фінансовий лізинг — це вид цивільно-правових відносин, визначених договором фінансового лізингу.

За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується придбати у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Метою лізингоодержувача є придбання об'єкта лізингу, або користування ним упродовж майже усього строку служби.

Лізингоодержувач несе всі витрати і ризики, пов'язані з володінням та користуванням майном, включно з ризиком випадкового пошкодження або знищення майна.

Лізингоодержувач може сплатити повну вартість майна впродовж строку лізингу, а отже, отримати об'єкт лізингу у власність до завершення цього строку, якщо вартість об'єкта буде виплачена повністю. Лізингоодержувач сам обирає виробника — постачальника об'єкта лізингу, а потім звертається до лізингодавця за коштами. Тому лізингодавець не несе відповідальності за якість, технічні характеристики та комплектність об'єкта, хоч і є його юридичним власником. Лізингове майно зараховується на баланс лізингоодержувача із зазначенням, що це майно взято у фінансовий лізинг

Оперативний лізинг — це договір лізингу, в результаті укладання якого лізингоодержувач на своє замовлення отримує у платне користування від лізингодавця об'єкт лізингу на термін, менший за той, за який амортизується 90 % вартості об'єкта лізингу, визначеної в день укладання договору. Тривалість оперативного лізингу набагато коротша за строк служби об'єкта лізингу. Після закінчення строку договору оперативного лізингу об'єкт лізингу залишається у власності лізингодавця

Після закінчення строку терміну договору оперативного лізингу договір може бути продовжений, інакше об'єкт лізингу підлягає поверненню лізингодавцю і може бути повторно переданий у користування іншому лізингоодержувачу за договором лізингу.

Спільним для фінансового і оперативного лізингу є збереження права власності лізингодавця на об'єкт лізингу на весь строк договору лізингу.