6.1.Сутність та види ринкових процесів на товарному ринку.

Предметом ринкових відносин є взаємовигідні угоди, що їх самостійно і вільно укладають суб'єкти ринку стосовно купівлі-продажу об'єктів ринку.

Різноманітність угод зумовлює наявність різних видів ринкових процесів. Це дістає відображення у класифікації ринків та механізмі укладання й виконання угод.

Під ринковим процесом розуміють сукупність дій з підготовки та здійснення актів купівлі-продажу товарів (робіт, послуг) та укладання ринкових угод. Найпоширенішими видами ринкових процесів є оптова та роздрібна торгівля. Доволі відомим у світовій і вітчизняній практиці є бартер, що означає прямий обмін товарами або послугами. Аукціон продаж під час публічного торгу) — форма продажу товарів на засадах конкурсу покупців. Ярмарок — це нетривала й періодична форма реалізації товарів та здійснення актів купівлі-продажу після огляду зразків товарів особистого вжитку та продукції виробничо-технічного призначення. Продаж товарів масового виробництва — кількісно та якісно стандартизованих, взаємозамінних та транспортабельних — зазвичай здійснюють у формі біржової торгівлі. Біржова торгівля провадиться за зразками або стандартами, в яких указано найновішу й найдостовірнішу інформацію стосовно якості продукції. У процесі біржового торгу узгоджується ціна продажу й укладається біржова угода. На ринку товарів виробничо-технічного призначення, поширеним є такий вид ринкового процесу, як оренда або лізинг. Електронна комерція.

6.2.Структура лізингових платежів.

Мета лізингодавця — отримати прибуток за рахунок надходження лізингових платежів за передане у лізинг майно.

Мета орендаря — отримати в користування сучасне майно за якомога вигідніших умов його оплати.

За користування майном, одержаним у лізинг, орендар сплачує лізингові платежі. Лізингові платежі забезпечують відшкодування: вартості об'єкта лізингу, зносу, додаткових витрат лізингодавця, пов'язаних із договором лізингу, та одержання останнім певного прибутку.

Лізингові платежі згідно з чинним законодавством передбачають:

•суму, яка відшкодовує при кожному платежі частину вартості об'єкта лізингу;

•платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно;

•інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

За домовленістю сторін у договорі лізингу зазначаються:

•розміри платежів;

•спосіб проведення платежів;

•форма і терміни внесення лізингових платежів;

•умови перегляду лізингових платежів;

•внесення лізингових платежів (можуть бути нерівномірними) тощо.

Гнучкість лізингових угод дозволяє лізингоодержувачу співвіднести графік лізингових платежів з надходженням його доходів, що є суттєвою перевагою лізингу над банківськими кредитами.

6.3.Специфіка попиту на промислові товари.

Попит на промислові товари може бути визначений, як: вторинний, похідний; нееластичний; нестійкий; парний.

Вторинність попиту - попит на промисловому ринку зумовлюється попитом на споживчому ринку. Сировина, деталі й складальні вузли стають складовою частиною кінцевого продукту клієнта, і тому попит на них прямо визначається попитом на продукт промислового клієнта. Не настільки очевидно, але настільки ж справедливо, що попит на капітальне устаткування, товари для техобслуговування й ремонту й на послуги різного роду також визначається попитом на продукцію клієнтів промислового продавця.

Оскільки попит на промислові продукти є «похідним», промислові маркетологи в деяких випадках можуть підвищити попит на свої продукти, стимулюючи попит на продукти своїх клієнтів.

Нееластичність попиту - незначні коливання цін на товари не призводять до відчутних змін у попиті на них.

Нестійкість попиту - зумовлюється технологічними змінами та обумовлені змінами на споживчому ринку.

Парність попиту - попит на один тип товару призводить до попиту на пов'язані з ним товари.

Попит на товари промислового призначення залежить від загального ритму економічної діяльності та рівня матеріально-виробничих запасів.

Попит на матеріали і комплектуючі вироби визначається попитом на товари, у виробництві яких вони використовуються.

Попит на сировину залежить від темпів розвитку основних галузей промисловості.

Попит на спеціалізоване обладнання визначається шляхом довгострокових прогнозів попиту і одержуваних прибутків від продажу товарів, які вироблені з використанням цього обладнання.

На перспективну потребу в окремих виробах для служби сервісу значною мірою впливає зміна продуктивності устаткування, на якому такі вироби встановлені.

Ринки ППТН також як і ринки ТНП мають свої сезонні сплески попиту. Так, для більшості видів ППТН сезонний підйом попиту починається навесні. Попит в оптовій ланці звичайно на 1 - 1,5 місяця випереджає попит у кінцевого споживача. Особливо це помітно по групі будматеріалів. Сезонність попиту також виявляється на виробниках устаткування. Так, до початку весни оживляється торгівля устаткуванням, призначеним для будівельних, ремонтних і опоряджувальних робіт.