21.Класифікація засолених грунтів

Засолені грунти поділяються на

1. Солончаки

2. Солончакові грунти

Зазвичай вміст солей не перевищує 2% від маси сухого грунту іноді досягаючи 10.

За ступенем засолення солончаки і солончакові грунти поділяються на:

1. Не засолені

2. Слабо засолені

3. Середньо засолені

4. Соланчики

За назвою солончаки і солончакові грунти поділяють на :

1. Содові

2. Хлоридні

3. Хлоридно-сульфатні

4. Сульфатні

Солончаки і солончакові грунти піддаються розсоленню за допомогою промивання.

Солонці – це грунти в обмінному комплексі яких є натрій. Вони поділяються на: слабо солонцюваті, сильно солонцюваті, солонці в залежності від вмісту натрію.

Найбільш поширені солонці на каштанових і бурих грунтах.

Глибина залягання РГВ при якій починається засолення грунту називається критичною.

В умовах зрошення її визначають за формулою

- величина активного шару грунту

- висота капілярного підняття

- запас між та

Критична глибина коливається від 1,5 м на легких грунтах і до 3,5 на важких грунтах. Також критична глибина залежить від вмісту солей і типу засолення.

Чутливість до солей с/г культур є різна. Найменш солостійкими є овес, горох, кукурудза, картопля. Більш стійкими є ячмінь, озиме жито, соняшник. Найбільш стійкими є пшениця, цукровий буряк, буркун.

22. Методи меліорації засолених грунтів

Для поліпшення засолення грунтів застосовують різні методи меліорації:

• Будівельні

• Фізичні

• Хімічні

• Експлуатаційні

• Гідротехнічні

До будівельних відносяться методи :

• Боротьба з втратами води на фільтрацію

• Автоматизація водо розподілу

• Застосування сучасної будівельної техніки, що не допускає живлення грунтових вод

До фізичних відносяться методи:

• Глибока оранка

• Розпушення

• Піскування

До біологічних відносять вирощування с/г культур-меліорантів (буркун, люцерна).

До хімічних відносять внесення добрив у грунт , а також різноманітного роду меліорантів гіпс, вапно, сірка.

До експлуатаційних відносяться методи:

• Суворе виконання плану водокористування при цілодобовому поливі

• Нормування водо подачі

• Підвищення ККД системи

Основним заходом є промивання або полив затопленням , яке сприяє розсоленню кореневмісного шару грунту. Ефективність промивання залежить від водно фізичних властивостей грунту , ступеня засолення і глибини залягання РГВ. Здійснюють промивку шляхом подачі певної кількості води (промивної норми) що розчиняє солі і витісняє їх у грунтові води, які перехоплюються дренажем.

Величину поливної норми при наявності дренажа можна визначити за формулою Волобуєва:

Мпр = 1000

α - показник солевіддачігрунтів

Sn,Sg– початковий і допустимий вміст солей у промивному шарі,%

Промивання поділяють на:

• Капітальне – видалення надлишкових солей до допустимих значень.

• експлуатаційне– підтримання вмісту солей у розрахунковому шарі після капітальних промивань

Поливна норма коливається від 1,5 до 12 тис м³/га і складається з об’єму води який їде на насичення грунту до повної вологоємності і кількості води яка іде на розчинення надлишкових солей.

Промивку проводять в осінній період, коли випаровування не значне і грунтові води залягають глибоко. Проводять на добре спланованих територіях поливними нормами від 700 до 1500 м³/га

Промивка засолених земель проводиться одночасно з іншими методами

• оранкою

• внесенням добрив

• посівом культур з добре розвинутою кореневою системою.