15.Дощування і дощувальні системи

Дощування – це штучне розпилення води під дією напору на дрібні краплинки,які у вигляді дощу падають на грунт і рослини.

Основні переваги:

• Високий рівень механізації і автоматизації машин

• Можливість проведення поливу при складному рельєфу

• Можливість маневрувати поливними нормами від 50-900м³/га

• Менші втрати води на фільтрацію

• Створення сприятливого мікроклімату навколо рослин

Недоліки дощування:

• Великі витрати металу на виготовлення машин

• Висока енергомісткість

• Нерівномірність поливу під час вітру

Дощування доцільно застосовувати для поливу овочевих, технічних культур, садів виноградників,культурних пасовищ

Дощувальні системи поділяються на:

• Стаціонарні

• Напівстаціонарні

• Пересувні

Дощувальні машини і насадки поділяються на 3 типи:

• Коротко струминні(низьконапірні):ДДА-100М;ДДА-100МА;Кубань

• Середньо струминні(середньо напірні):Фрегат(ДМУ-454-100);Дніпро(ДФ-120);КІ-50(Радуга);СІГМА

• Далекоструминні(високо напірні):ДДН-70;ДДН-100

Розрізняються як за конструкцією так і за технологічними особливостями

Розрахунки техніки поливу дощування включають:

• Визначення інтенсивності дощу

• Визначення тривалості дощування

• Кількість проходу по бєфу

Добова і сезонна продуктивність машини залежить від величини поливної норми.Сезонна продуктивність машини величині витрат машини,га

16.Типи зрошувальної мережі

Провідна зрошувальна мережа—система зрошувальних каналів або трубопроводів, які транспортують зрошувальну воду з джерела зрошення до зрошувального масиву розподіляючи її між окремими господарствами і подаючи безпосередньо до поливних ділянок

Зрошувальну мережу проектують 4 типів:

• Відкриту у вигляді каналів земляному руслі з покриттям або без нього

• Закрита(трубчаста)—трубопроводи

• Лоткова(у вигляді лотків різного поперечного перерізу)

• Комбінована(з канальних трубопроводів)

Систему каналів застосовують при похилах 0,0005;лотки 0,002-0,0005; трубопроводи 0,002-0,003

Зрошувальна мережа може бути:

• Стаціонарною

• Напівстаціонарною

• Пересувною

17 Відкрита провідна зрошувальна мережа

Провідна зрошувальна мережа-система зрошувальних каналів або трубопроводів транспортують зрошувану воду з джерела зрошення до зрошувального масиву розподіляючи її між окремими господарствами і подаючи до поливних ділянок.

Зрошувальну мережу проектують 4 типів:

• відкриту (у вигляді каналів в земляному руслі з покриттям або без нього)

• закриту( трубчата) – трубопроводні

• лоткова у вигляді лотків ручного поперечного перерізу

• комбінована у каналів і трубопроводів.

Конструкцію провідної зрошувальної мережі в проектах приймають на основі техніко-економічних обґрунтувань(тобто проектують 2-3 мережі,рахують вартість і беруть меншу)..

Зрошувальна мережа може бути стаціонарною , напівстаціонарною і пересувною.

Провідна зрошувальна мережа складається з МК та його гілок, міжгосподарських, внутрігосподарських, ділянкових розподільників різних порядків і мережі зрошувачів. В окремих випадках деякі елементи можуть бути відсутні.

Проектувати зрошувальну мережу на топографічних планах в М1:5000 або 1:10000 з перерізом горизонталей через 0,5 м . Мережу починати проектувати з нанесення на плані меж господарства визначення валової площі придатної до зрошення ,контурів ділянок з урахуванням топографічних умов місцевості .

Траси каналів намічають з врахуванням рельєфу і техніки поливу.

Намічають декілька варіантів провідної мережі і приймають найкомпактнішу з найменших неправильної форми.

Номенклатура зрошувальних каналів :

МК, 1МК,2 МК….

К-відкритий канал

Номера розподільчих і зрошувальних каналів 1К,2К…!.1.1К, 1,2К..

Якщо мережа закрита- 1Кр

Номенклатура площ:

Розрізняють зрошувану площу брутто і нетто коефіцієнт земельного використовують КЗВ

Розрахункові витрати каналів

Проектування зрошуваних систем встановлюються такі витрати

Max

Min

Форсована

Max- на витрата води ,яку пропускає канал тривалий час

Min- найменша витрата , Q міn яку потрібно пропустити по каналу згідно з розрахунковим графіком гідромодуля і плану водоподачі.

Форсована, Q ф-витрата ,яку потрібно прокласти по каналу за короткий час в особливих умовах експлуатації .

Вимоги до відкритої мережі: канали трасуються по найвищій відмітці місцевості для забезпечення умов маневрування і самопливного розподілу води; бажано щоб канали проходили по водо розділах, в такому випадку забезпечується 2-хстороннє командування. При проектуванні слід добиватися мінімальної їх довжини. Канали проектуються прямолінійними по границях полів і сівозмінних ділянках.

Розрахункові витрати каналів: максимальна, мінімальна, форсована.

Q_max – найбільша витрата води, яку пропускає канал тривалий час.

Q_min – мінімальна витрата, яку треба пропустити згідно графіка гідромодуля або графіка роботи машини.

Q_фор. – збільшена максимальна витрата, яку треба пропустити за короткий час.

Витрата нетто – витрата води в кінцевій його частині.

Витрата брутто – витрата в голові каналу з врахуванням втрат води.

Основною розрахунковою витратою каналу є максимальна витрата. Витрата води, яка подається на сівозмінну ділянку Q_сів^нт =q·F_сів^нт, л/с; де q – максимальна ордината графіка гідромодуля, л/с; F_сів^нт – площа сівозмінної ділянки, га.

Витрати інших каналів зрошувальної мережі обчислюються з врахуванням системного плану водокористування.

Витрата тимчасового зрошувача: Q_т.з^нт= Q_маш. ; Q_т.з^бр= Q_т.з^нт/η_т.з.

Витрата ділянкового каналу: Q_д.к^нт=Σ Q_т.з^бр ; Q_д.к^бр= Q_д.к^нт+S, л/с; S – втрати води по довжині каналу: S= S’· l, л/с; S’ – питомі втрати на 1 км довжини каналу, залежать від водо провідності грунту (визначаються за спеціальними таблицями); l – довжина каналу, км.

Витрата розподільчого каналу: Q_р.к^нт=Σ Q_д.к^бр ; Q_р.к^бр= Q_р.к^нт+S.

ККД каналів визначається за формулою: η= Q^нт/ Q^бр. Для зрошувальної системи: η= Q_сист^нт/ Q_сист^бр. η_сист= η_т.з· η_д.к· η_р.к

Якщо ККд нижче 0,8 для зрошувальної системи і 0,9 для розподільчих каналів, то необхідно передбачити заходи по зменшенню втрат води на фільтрацію.

Конструкція каналів в земляному руслі визначається витратою каналу, характером грунту, призначеннями каналу, розміщенням на місцевості, необхідною величиною командування та ін.. Форма поперечного перерізу вибирається в залежності від їхньої форми, характеру грунтів і способі виробництва грунту. Канали середньої і мало пропускної здатності як правило мають трапецієвидну форму. Канали прямокутної форми проектуються дуже рідко и(в скельних грунтах). Канали глибиною понад 4-4,5 м будуються полігональної форми. Канали трикутної форми характерні для вимиваючих борозн, канали комбінованої форми доцільно проектувати при пропуску значних витрат.

Канали ділять на 3 типи: у виїмці, у насипі, напівиїмка і напівнасип.

Гідравлічний розрахунок каналів:

Гідравлічний розрахунок виконують з метою встановлення розмірів поперечного перерізу каналів. Гідравлічний розрахунок виконують за формулами рівномірного руху води у відкритих руслах: Q=ω·υ, м/с; υ=с·√R·і. де ω – площа поперечного перерізу каналу; υ – швидкість руху води в каналі; с – швидкісний коефіцієнт; R – гідравлічний радіус; і – ухил дна каналу.

Розрахунок проводиться на пропуск максимальної витрати брутто Q_max^бр каналу і перевіряється переріз на пропуск мінімальної і форсованої витрати. За форсованою витратою визначають необхідність перевищення дамб на рівнем води в каналі і перевіряють канал на розмив. За мінімальною витратою перевіряють умови командування над відводами і перевіряють канал на замулення. Ділянкові канали розраховують тільки на пропуск Q_min і Q_max, так як вони працюють періодично. Швидкість руху води в каналі υ_сер повинна бути більшою допустимої на замулення і меншою допустимої на розмив. υ _доп^розм.> υ_сер>υ_доп^зам. Допустима швидкість на розмив і замулення визначається за формулами: υ _доп^розм.=К·Q^0,1, м/с; υ _доп^зам.=А·Q^0,2, м/с. Q – витрата каналу, м/с; К – коефіцієнт, який залежить від механічного складу грунту; А – коефіцієнт, який залежить від середньозваженої крупності наносів.

Для потсійних каналів мінімальну швидкість рекомендується приймати не менше 0,3 м/с, а при заборі зрошувальної води з водосховищ – 0,2 м/с.

Ув’язка рівнів води в каналах виконується при проектуванні поздовжніх профілів. При побудові поздовжніх профілів розрізняють 3 характерні глибини наповнення каналів: h_min, h_max, h_фор. Ці глибини відповідають 3-ьом розрахунковим витратам. Рівні води в каналах повинні бути ув’язані таким чином, що при різних режимах роботи каналів забезпечується самопливна подача води в любу точку зрошувальної ділянки. Це можливо тільки тоді, коли канал старшого порядку командує каналами молодшого порядку.

Командуванням називають перевищення рівнів води в каналах старшого порядку над молодшими.

Ув’язку начинають з найнижчої ланки. Рівень води в тимчасовому зрошувачі при поверхневому поливі повинен бути вищий за поверхню землі на 0,05…0,1м. при дощуванні рівень води в тимчасовому зрошувачі може знаходитись практично з рівнем поверхні землі. Рівень води в ділянковому каналі повинен бути вищий за рівень води в диктую чому тимчасовому зрошувачі на 0,1…0,2м. рівне води в розподільчому каналі вищий за рівень води в диктую чому каналі на 0,1…0,2м і т.д.

Для каналів, які розраховуються на пропуск форсованої витрати ув’язку води здійснюють за форсованою глибиною.