14

Тема 6. Реальні інвестиції.

1. Об'єкти реальних інвестицій.

2. Інвестиційний проект і проектний цикл.

3. Класифікація та життєвий цикл інвестиційних проектів.

4. Бізнес-план, загальна характеристика його розділів.

5. Моніторинг інвестиційних проектів.

1. Об’єкти реальних інвестицій.

Реальні інвестиції – це вкладення капіталу у відтворення основних фондів, в інноваційні нематеріальні активи, у приріст запасів товарно-матеріальних цінностей та інші об'єкти інвестування, пов’язані зі здійсненням операційної діяльності підприємства.

Рис. 1. Форми реальних інвестицій підприємства.

Розрізняють три форми реальних інвестицій.

1. Капітальні інвестиції, або капітальні вкладення, – це вкладення капіталу у відтворення основних фондів підпри­ємства.

2. Інноваційні інвестиції (інновації) – це вкладення капіталу в нематеріальні активи підприємства з метою використання в діяльності підприємства нових наукових і технологічних знань.

3. Інвестиції в матеріальні оборотні активи – це вкладання капіталу в приріст запасів матеріальних оборотних активів підприємств з метою забезпечення необхідної пропорційності в розвитку основних та оборотних активів підприємства.

Капітальні інвестиції в українську економіку в фактичних цінах тис.грн.:

січень-вересень 2005 – 60049195

січень вересень 2004 - 89314195

Найпоширенішою формою реальних інвестицій у сучасних умовах є капітальні інвестиції.

З капітальними інвестиціями пов’язані такі інвестиційні операції (рис 2.):

Рис. 1. Основні форми капітальних інвестицій.

Придбання цілісного майнового комплексу – це інвес­тиційна операція підприємств, пов’язана з придбанням госпо­дарського об'єкта із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг) з метою забезпечення галузевої, товарної або регіональної диверсифікованості своєї діяльності.

Воно являє со­бою інвестиційну операцію великих підприємств, що забезпе­чує галузеву товарну або регіональну диверсификацию їхньої діяльності. Ця форма реальних інвестицій забезпечує, зазви­чай, «ефект синергизму», що полягає у зростанні сукупної вар­тості активів обох підприємств (порівняно з їх балансовою вар­тістю) за рахунок можливостей більш ефективного використан­ня їх загального фінансового потенціалу, взаємодоповнення технологій і номенклатури продукції, що випускається можливостей зниження рівня операційних витрат, спільного вико­ристання збутової мережі на різних регіональних ринках інших аналогічних чинників.

Нове будівництво – це інвестиційна операція підп­риємства, пов'язана з будівництвом нового об'єкта із закінче­ним технологічним циклом за індивідуально розробленим або типовим проектом на територіях, що відводять спеціально.

Перепрофілювання – це інвестиційна операція, пов'яза­на з повною зміною технології виробничого процесу для випу­ску нової продукції на діючому підприємстві.

Реконструкція – це інвестиційна операція, пов'язана з істотним перетворенням усього виробничого процесу на ос­нові сучасних науково-технічних досягнень на діючому підприємстві.

Модернізація – це інвестиційна операція, пов'язана з удосконалюванням активної частини основних виробничих фондів і приведення їх у стан;, що відповідає сучасному рівню здійснення технологічним процесів, шляхом конст­руктивних змін основного парку машин та устаткування, які використовуються на підприємстві у процесі операційної діяльності.

Оновлення окремих видів устаткування – інвестиційна операція, пов’язана з заміною (у зв’язку з фізичним зносом) або доповненням (у зв’язку з ростом обсягів діяльності або необхідністю підвищення продуктивності праці наявного парку устаткування окремими новими їх видами, що не змінюють загальної схеми здійснення технологічного процесу. Оновлення окремих видів устаткування характеризує, в основному, процес простого відтворення активної частини виробничих основних засобів.

По джерелах фінансування розрізняють капітальні вкладення (капітальні інвестиції) централізовані й децентралізовані.

Ефективність використання капітальних вкладень значною мірою залежить від їхньої структури.

Залежно від класифікаційних ознак та напрямків використання капіталовкладень капітальних інвестицій() розрізняють таку їх структуру:

• галузеву;

• територіальну;

• технологічну;

• відтворювальну;

• структуру за формами власності.

Під технологічною структурою капітальних вкладень розуміються склад витрат на спорудження будь-якого об'єкту та їх частка в загальній кошторисній вартості.

Технологічна структура капітальних вкладень робить найбільш істотний вплив на ефективність використання даних вкладень. Удосконалювання цієї структури полягає в підвищенні частки машин і устаткування в кошторисній вартості проекту до оптимального рівня. По суті, технологічна структура капітальних вкладень формує співвідношення між активною й пасивною частиною основних виробничих фондів майбутнього підприємства. Збільшення частки машин і устаткування, тобто активної частини основних виробничих фондів майбутнього підприємства, сприяє збільшенню виробничої потужності підприємства, а отже, капітальні вкладення на одиницю продукції знижуються. Економічна ефективність досягається й за рахунок підвищення рівня механізації праці й робіт. Відтворювальна структура капітальних вкладень також впливає на ефективність їхнього використання.

Технологічна структура - це співвідношення між основ­ними їх складовими частинами: затратами на будівельно-монтажні роботи, вартістю обладнання, машин і механізмів, іншими капітальними затратами. Позитивною тенденцією в динаміці цієї структури є поступове збільшення частки витрат на устаткування, інструмент та інвентар. У цьому кри­ються резерви підвищення ефективності використання капі­тальних вкладень, оскільки сьогодні майже половина їх йде на будівельно-монтажні роботи.

Часто цю структуру розглядають як співвідношення активної і пасивної частини основних фондів.

До активної частини належать основні фонди, що беруть безпосередню участь у виробничому процесі (машини, устаткування, інструменти, прилади, пристрої вимірювання тощо).

До пасивної частини (будівлі, споруди) належать основні фонди, що забезпечують нормальні умови для здійснення процесу виробництва.

Таким чином, прогресивною є така структура, де частка активної частини зростає.

У технологічній структурі капітальних інвестицій виді­ляють:

витрати на будівельні роботи всіх видів;

• витрати на монтаж устаткування;

• витрати на придбання устаткування, що потребує або не потребує монтажу, передбаченого в кошторисах на будівництво;

• витрати на придбання виробничого інструменту й гос­подарського інвентарю, які включені в кошториси на будівництво;

• витрати на придбання машин та устаткування, які не входять до кошторису будівництва;

• інші капітальні роботи й витрати.

Технологічна й відтворювальна структура інвестицій в основний капітал по підприємствах Донецької області, %.

Показники	1995	2000	2001	2002	2003
Технологічна структура інвестицій в основний капітал
Інвестиції усього, в тому числі:	100	100	100	100	100
- будівельно-монтажні роботи	88	33	32	33	31
- устаткування, інструмент, інвентар	7	64	64	64	67
- інші капітальні роботи й витрати	5	3	4	3	2
Відтворювальна структура інвестицій в основний капітал
Інвестиції в основний капітал виробничого призначення, у тому числі:	100	100	100	100	100
- на технічне переозброєння й реконструкцію діючих підприємств	62	67	76	77	79
- на нове будівництво (включаючи розширення діючих виробництв, банків і споруд)	19	21	15	16	14
- на підтримку діючих потужностей	19	12	9	7	7

Під відтворювальною структурою капітальних вкладень розуміють їх розподіл і співвідношення в загальній кошторисній вартості по формах відтворення основних виробничих фондів. Розраховується, яка частка капітальних вкладенні в їх загальній величині направляється на - нове будівництво, реконструкцію й технічне переозброєння діючого виробництва, розширення діючого виробництва, модернізацію.

Відтворювальна структура капітальних вкладень відображає співвідношення довгострокових витрат на нове будівництво, розширення, реконструкцію і технічне пере­оснащення, тобто форми відтворення основних фондів; тенденція зміни цієї структури полягає у збільшенні питомої ваги витрат на технічне переоснащення та реконструкцію діючих підприємств.

Удосконалювання відтворювальної структури полягає в підвищенні частки капітальних вкладень, що направляють на реконструкцію й технічне переозброєння діючого виробництва. Теорія й практика свідчать про те, що реконструкція й технічне переозброєння виробництва набагато вигідніше, ніж нове будівництво, з багатьох причин: по-перше, скорочується строк запровадження в дію додаткових виробничих потужностей; по-друге значною мірою зменшуються питомі капітальні вкладення.

Економічна ефективність капітальних вкладень на рівні народного господарства істотно залежить і від галузевий, і від територіальної (регіональної) структури капітальних вкладень.

Зміст удосконалювання територіальної структури капітальних вкладень полягає в тім, щоб вона дозволяла одержати максимум економічного й соціального ефекту.

Відтворювальна структура капітальних інвестицій має на увазі такі їхні види:

• витрати на нове будівництво;

• витрати на реконструкцію, розширення й технічне пере­оснащення діючих підприємств;

• витрати на підтримку діючих потужностей підприємств;

• витрати на виробництво об'єктів житло-цивільного призначення.

Галузева структура характеризує розподіл капітало­вкладень за галузями і видами виробництв.

Територіальна структура - це співвідношення їх роз­поділу за економічними районами, областями країни.

Структура капітальних витрат за формами власності свідчить про збільшення частки приватних інвестицій в загальному їх обсязі, пов’язане із акціонуванням і приватизацією державних підприємств; хоча в деяких галузях державні інвестиції є домінуючими.

Здійснення реальних інвестицій характеризується низкою особливостями основними з яких є:

1. Реальне інвестування є головною формою реалізації стратегії економічного розвитку підприємства. Основна мета цього розвитку забезпечується здійсненням високоефективних реальних інвестиційних проектів, а сам процес стратегічного розвитку підприємства являє собою не що інше, як сукупність реалізованих у часі цих інвестиційних проектів. Саме ця форма інвестування дозволяє підприємству успішно проникати на нові товарні і регіональні ринки, забезпечувати постійне зростання своєї ринкової вартості.

2. Реальне інвестування знаходиться в тісному взаємозв'язку з операційною діяльністю підприємства. Задачі збільшення обсягу виробництва і реалізації продукції, розширення асортименту вироблених виробів і підвищення їхньої якості, зниження поточних операційних витрат вирішуються, як правило, у результаті реального інвестування. У свою чергу, від реалізованих підприємством реальних інвестиційних проектів багато в чому залежать параметри майбутнього операційного процесу, потенціал зростання обсягів його операційної діяльності.

3. Реальні інвестиції забезпечують, як правило, більш високий рівень рентабельності в порівнянні з фінансовими інвестиціями. Ця здатність генерувати більшу норму прибутку є одним зі спонукальних мотивів до підприємницької діяльності в реальному секторі економіки.

4. Реалізовані реальні інвестиції забезпечують підприємству стійкий чистий грошовий потік. Цей чистий грошовий потік формується за рахунок амортизаційних відрахувань від основних засобів і нематеріальних активів навіть у ті періоди, коли експлуатація реалізованих інвестиційних проектів не приносить підприємству прибуток.

5. Реальні інвестиції піддаються високому рівневі ризику морального старіння. Цей ризик супроводжує інвестиційну діяльність як на стадії реалізації реальних інвестиційних проектів, так і на стадії експлуатації. Стрімкий технологічний прогрес сформував тенденцію до збільшення рівня цього ризику в процесі реального інвестування.

6. Реальні інвестиції мають високий ступінь проти інфляційного захисту. Досвід показує, що в умовах інфляційної економіки темпи росту цін на багато об'єктів реального інвестування не тільки відповідають, але в багатьох випадках навіть випереджають темпи росту інфляції, реалізуючи ажіотажний інфляційний попит підприємців на матеріалізовані об'єкти підприємницької діяльності.

7. Реальні інвестиції є найменш ліквідними. Це пов'язано з вузькоцільвою спрямованістю більшості форм цих інвестицій, що практично не мають у незавершеному виді альтернативного господарського застосування. У зв'язку з цим компенсувати у фінансовому відношенні невірні управлінські рішення, пов'язані з початком здійснення реальних інвестицій, вкрай складно.

Значення реальних інвестицій.

Інвестиції, у першу чергу реальні інвестиції, тобто капітальні вкладення, грають винятково важливу роль в економіці країни й будь-якого підприємства, тому що вони є основою для:

• систематичного відновлення основних виробничих фондів підприємства й здійснення політики розширеного відтворення;

• прискорення науково-технічного прогресу й поліпшення якості продукції;

• структурної перебудови суспільного виробництва й збалансованого розвитку всіх галузей народного господарства;

• створення необхідної сировинної бази промисловості;

• цивільного будівництва, розвитку охорони здоров'я, вищої й середньої школи;

• зм'якшення або рішення проблеми безробіття;

• охорони природного середовища й досягнення інших цілей.

Перелік, для чого потрібні інвестиції, можна було б продовжити. Таким чином, інвестиції потрібні в першу чергу для оздоровлення економіки країни й на цій основі рішення багатьох соціальних проблем, насамперед для підйому життєвого рівня населення.