54. Поняття та види систематизації нормативно-правових актів

Систематизація нормативних актів — це діяльність з їх впорядкування та вдосконалення, приведення до певної внутрішньої узгодженості через створення нових документів чи збірників. Розрізняють кодифікацію та інкорпорацію як основні види систематизації актів. Інкорпорація — вид систематизації нормативних актів, який полягає у зібранні їх у збірниках у певному порядку без зміни змісту. Критерії систематизації: хронологічний або алфавітний порядок, напрям діяльності, сфера суспільних відносин, тематика наукового дослідження тощо. Можна також назвати кілька видів інкорпорації: за юридичним значенням вона буває офіційна чи неофіційна; за обсягом — загальна, галузева, міжгалузева, спеціальна; за критерієм об'єднання — предметна, хронологічна, суб'єктивна.

Кодифікація — вид систематизації нормативних актів, що мають спільний предмет регулювання, який полягає у їх змістовній переробці (усунення розбіжностей і суперечностей, скасування застарілих норм) і створенні зведеного нормативного акту. Різновидами кодифікації є кодекс, статут, положення.

Кодекс — кодифікований акт, який забезпечує детальне правове регулювання певної сфери суспільних відносин і має структурний розподіл на частини, розділи, підрозділи, статті, що певною мірою відображають зміст тієї чи іншої галузі права. У сучасному законодавстві України існують: Кримінальний кодекс, Кодекс про адміністративні правопорушення, Сімейний кодекс, Кримінально-процесуальний кодекс, Земельний кодекс, Водний кодекс тощо.

Статути, положення — кодифіковані акти, в яких визначається статус певного виду державних організацій та органів.

Нормативний акт як джерело права має свої переваги і недоліки. Однак за допомогою писаного права досить зручно регулювати суспільні відносини. Тому в даний час офіційні документи, що видаються державою, є основним або одним з основних джерел права практично у всіх правових системах світу.

У різні часи люди послуговувались різними нормативними актами, хоча сфера регулювання часто залишалась однаковою.

55. Поняття, зміст та стадії юридичного процесу

Юридичний процес - це комплексна система органічно взаємозалежних правових форм діяльності уповноважених органів держави, посадових осіб, а також зацікавлених у дозволі різних юридичних справ інших суб'єктів права, що:

а) виражається в здійсненні операцій з нормами права в зв'язку з рішенням визначених юридичних справ;

б) здійснюється уповноваженими органами держави і посадових осіб на користь зацікавлених суб'єктів права;

в) закріплюється у відповідних правових актах - офіційних документах;

г) регулюється процедурно-процесуальними нормами;

д) забезпечується відповідними способами юридичної техніки.

Традиційно виділяються сім стадій:

1) порушення судочинства;

2) підготовка справи до судового розгляду;

3) судовий розгляд;

4) перегляд справи в суді касаційної інстанції;

5) перегляд справи в судах наглядової інстанції;

6) перегляд справи за нововиявленими обставинами;

7) примусовихве виконання судового рішення.

Поряд зі стадіями у правозастосовчій процесі як одному зрізновидів юридичного процесу слід розрізняти правозастосовніцикли (І. Я. Дюрягін), кожен з яких безпосередньо спрямований наприйняття різнохарактерних за своїм призначенням правозастосовних актів

(рішень, ухвал, постанов).

У цивільному судочинстві закон виділяє п'ять таких циклів:виробництво в суді першої інстанції; виробництво в касаційнійінстанції; виробництво в суді наглядової інстанції; виробництво в суді приперегляд за нововиявленими обставинами рішень, ухвал іпостанов; виконавче провадження.

Подібне становище має місце і в кримінальному процесі. Зазначені цикли впроцесуальному законі регламентовані як процесуальні виробництва, ікожний з них складається з стадій: порушення діяльності по застосуваннюправа, підготовки і здійснення правозастосувального акту (дії).

Виконавче виробництво включає ще одну стадію - оскарження дійсудового виконавця.

Значення стадій в характеристиці юридичного процесу пов'язане, першвсе, з тим, що вони відображають логічну послідовність її розвитку.

Поки справа не порушена, неможлива подальша процесуальнадіяльність. Звичайно, перевірочної діяльності обов'язково маєпередувати вирішення питання (справи) по суті тощо.

Стадії не просто слідують одна за одною - в кожній з них припевних умов може бути проведена перевірка правильностідіяльності в попередній. Так, у судовому засіданні обов'язковоаналізується законність і обгрунтованість порушення судочинства тапроведеного розслідування (дізнання, підготовки справи).

Конкретні юридичні процеси можуть бути усіченими (наприклад,результати вирішення питання не піддаються перевірці, далеко не кожнеприйняте рішення потребує спеціального виробництві по його виконанню іін). Тому стадії прийнято поділяти на обов'язкові і факультативні.

До перших можна віднести порушення процесу, підготовчі дії ісаме розгляд питання (справи) шляхом здійснення правовихприписів. Наявність всіх стадій у юридичному процесі залежить відконкретних обставин.

У кожній із названих стадій юридичного процесу обов'язкові наступнікомпоненти: а) щодо самостійна завдання, на вирішення якої спрямованідії, поєднані у тій чи іншій стадії; б) специфічний склад дій, неодмінно включає встановлення абоаналіз фактичних обставин, реалізацію відповідної юридичноїнорми для вирішення питання, справи і т.п.; в) юридичні документи, в яких відображаються і закріплюються підсумкискоєних у даній стадії юридичних дій