21.Оплата праці :сутність,функції,державна політика і загальна організація
Заработная плата – вознаграждение за труд в зависимости от квалификации работника, сложности, количества, качества и условий выполняемой работы, а также выплаты компенсационного и стимулирующего характера.
Основными задачами з\п на п/п являются: правильное определение затрат рабочего времени и учет труда, начисление з\п каждому работнику в соответствии с кол-вом и кач-ом затраченного труда, выявленным фактически объемом фонда з\п и осуществления контроля его составных частей, учет каждой суммы начисленной з\п работникам п/п как составной части расходов п/п с хоз-ыми процессами в соответствии с местом и объектом применения труда, обеспечение контроля правильности испол-ия фонда з\п в каждом подраз-ии п/п, отражение всех затрат по з\п на счетах бухучета.
З/п выполняет несколько функций, наиболее важные из них - воспроизводственная, стимулирующая, статусная, и др. эти же функции выполняет и сама оплата труда.
- Воспроизводственная функция состоит в обеспечении возможности воспроизводства рабочей силы на социально нормальном уровне потребления, т.е. в определении такого абсолютного размера оплаты труда, который позволяет осуществить условия нормального воспроизводства рабочей силы.
- Статусная функция оплаты труда предполагает соответствие статуса, определяемого размером з/п, трудовому статусу работника.
- Стимулирующая функция оплаты труда важна с позиций руководства фирмой: нужно побуждать работника к трудовой активности, к максимальной отдаче, повышению эфф-ти труда.
Функцией гос является регулирование:
- Законодательного устан-ия и изм-ия и регул-ия мин размера оплаты труда в РФ
- налогового регулирования ср-в, напр-ых на опл труда
- организации оплаты с испол-ием конкр форм, систем тарифов оплаты труда и размеров для каждого работника
- соблюдение гос гарантий по оплате труда
- Обязательного предоставление соц пакета
22. Формы и системы оплаты труда.
23.Доплати і надбавки до заробітної плати та організація преміювання персоналу
Фонд з/п (ФЗП) – сумма ден ср-в выделяемых на оплату труда.
На стабильно работающих предприятиях, плановый фонд з/п исчисляется исходя из прямой з/п, рассчитанной по расценкам, тарифным ставкам и должностным окладам, которая в условиях инфляции корректируется на ожидаемый инфляционный индекс.
Все прочие элементы планового фонда, входящие, в состав часового, дневного и годового фондов, объединяются в так называемый коэфф. дополнительной з/п, показывающий, во сколько раз полный годовой фонд з/п больше фонда прямой з/п.
В случаях, когда на предприятии существенно изменяются объемы производства и производительность труда, изменяется численность работников, плановый фонд з/п может быть приблизительно рассчитан исходя из отчетного фонда, скорректированного на показатели изменения численности и средней з/п или изменения объемов производства, произв-ти труда и средней з/п, по формуле:
ФПЛ = Ф баз х I чисп х I ср.з.п. ИЛИ Фпл = Ф баз х х I ср.з.п.
где ФПЛ - плановый фонд з/п, тыс. руб.;
Фoтч - фонд заработной платы отчетного года (ожидаемы ThIC. руб.;
Iчисп - индекс изменения численности работников;
Iср,з.п. - индекс изменения средней заработной платы (в усло] ях инфляции - с учетом ожидаемого ннфляционного индекса);loп- индекс объема производства;
Iпт-ИНДекс производительности по плану.
24.поточні витрати на виробництво продукції їх класифікація і структура Витрати формуються в процесі використання матеріальних іфінансових (грошових) ресурсів для досягнення певної мети діяльності підприємства (організації). Вонимають різну цільовуспрямованість, але найбільш загальним і принциповим є поділ їх на інвестиційні та поточні (операційні) витрати. Поточні (операційні) витрати – це такі витрати підприємства (організації), що пов'язані безпосередньо із виконаннямпідприємством (організацією) своєю основної функції – виготовлення продукції (надання послуг). Поточні витрати мають циклічний або безперервний характер.Перші повторюються з кожним циклом виготовлення продукту (витратина матеріали, заробітну плату робітників, сировину, інструмент тощо), а другі здійснюються постійно і незалежно від виробництва (утримання приміщень, споруд, устаткування, управлінськогоперсоналу тощо). Поточні витрати майже завжди здійснюються в натуральній та грошовій формах. Планування й облік витрат чинників виробництва в натуральній формі (кількість, маса, об'єм, довжина тощо) мають важливе значення для організації діяльності підприємства. Проте для оцінювання результатів цієї діяльності вирішальною є грошова оцінка витрат, оскільки ліше вона виражає вартість продукції(послуг). Розрізняють витрати загальні (сукупні) та на одиницю продукції.А) Загальні (сукупні) витрати – це витрати на весь обсяг продукціїза певний період. Величина таких витрат залежить від тривалості періоду та кількості виготовленої продукції.Б) Витрати на одиницю продукції розраховуються як середні величини за певний період, якщо продукція виготовляється постійно або серійно. В одиничному виробництві витрати на виріб формуються як індивідуальні. Поточні витрати поділяють: - за ступінем однорідності: на елементні та комплексні - за зв'язком з обсягом виробництва: на постійні та змінні. Змінні поділяються на пропорційні, непропорційні (прогресуючі та дегресуючі). - за способом обчислення на одиницю продукції: прямі та непрямі
25.Кошторис виробництва
Документ в якому здійснюється угруповання витрат за ознакою їх економічної однорідності, називається кошторисом витрат на виробництво (кошторисом виробництва). У кошторисі виробництва витрати, утворюють собівартість продукції (робіт, послуг), групуються за наступними економічними елементами:1. Матеріальні витрати (за вирахуванням зворотних відходів);2. Витрати на оплату праці;3. Відрахування на соціальні потреби;4. Амортизація основних фондів;5. Інші витрати.Матеріальні витрати - найбільш великий елемент витрат на виробництво, частка якого в загальній сумі витрат становить 60-90%; лише у видобувних галузях промисловості його частка невелика.Склад матеріальних витрат неоднорідний і включає витрати на сировину ми матеріали (за вирахуванням вартості зворотних відходів за ціною їх можливого використання або реалізації, враховуючи, що відходи одного виробництва можуть служити повноцінним сировиною для іншого). У вартість сировини і матеріалів включаються комісійні винагороди, оплата брокерських та інших посередницьких послуг. Вартість спожитого в процесі сировини і матеріалів включається в собівартість продукції без податку на додану вартість (ПДВ). Але існують і винятки з цього правила. Так, якщо продукція підприємства звільнено від ПДВ, то воно має можливість відняти суму сплаченого ПДВ із суми податку, отриманого при реалізації своєї продукції. У подібних випадках підприємству дозволяється віднести сплачений ПДВ на собівартість продукції (тобто в кінцевому рахунку ПДВ сплачує не виробник продукції, а її покупець).До матеріальним витратам також відносяться:- вироби, які необхідно придбати для комплектації продукції (двигуни, пристосування тощо);- покупні напівфабрикати (штамповки, відливки, пакування та ін);- виробничі послуги сторонніх підприємств і організацій, необхідні для виготовлення продукції;- допоміжні матеріали, які використовуються в технологічному процесі (кріпильні деталі, фарби, інструмент і т.п.) або необхідні для його обслуговування (ремонту , експлуатації обладнання і т.д.), на господарські та управлінські потреби (утримання будівель, канцелярські товари і т.п.);- паливо і енергію зі сторони (електроенергію, пар, газ і т.д.) .Витрати на власне виробництво енергії включаються в кошторис по окремих елементах:- пошук і використання природної сировини (відрахування на геологорозвідувальні роботи, рекультивацію землі, плата за деревину тощо).Витрати на оплату праці - це витрати на оплату праці основного виробничого персоналу підприємства, включаючи премії за виробничі результати, стимулюючі і компенсуючі виплати, у тому числі у зв'язку з підвищенням цін і індексацією доходів у межах норм, передбачених законодавством, а також витрати на оплату праці не складаються в штаті підприємства працівників, зайнятих в основній діяльності.