19.Розвиток світової політичної думки після 2-ї світової війни

До 60-х pp. провідним напрямком у розвитку політичної думки був біхевіоризм (від англ. behaviour - поведінка), для якого головним завданням був опис фактів, удосконалення методики спостереження, а не розробка понять чи пояснення суспільних явищ. У центрі його уваги були дослідження із політичної поведінки в інституціях влади, електоральної поведінки, політичного лідерства, функціонування засобів масової інформації, дослідження політичних партій, порівняльний аналіз партійних систем і режимів. У напрямі біхевіоризму виділяється концепція масових комунікацій і концепція плюралізму еліт.

У 60-х pp. біхевіоризм був підданий різкій критиці за фрагментарний підхід до аналізу фактів, що заважає глобальному підходу до політичних проблем, за псевдополітизм. На зміну біхевіоризму прийшов систе.матизм, головним представником якого був Д. Істон. На думку постбіхевіористів, головне завдання політичної науки - не описувати й аналізувати факти, а тлумачити їх під кутом зору актуальних проблем суспільно-політичного розвитку. В цілому у другій половині XX ст. набули розвитку напрями, ідеї, концепції, сформульовані у довоєнний час. Підсумовуючи, виділимо деякі із них:

• теорія демократії (P. Даль, Дж. Сарторі);

• теоріїеліт (Г. Лассуелл, Р. Міллс, С. Келлер);

• структурно-функціональний аналіз (Т. Парсонс, Р. Мертон);

• концепція дослідження партійно-політичних систем (М. Дюверже, У. Д. Бернхем, К. Байлі);

• концепції дослідження політичних систем сучасності (Д. Істон, К. Фрідріх, Р. Арон, К. Дойч);

• дослідження політичних партій (Дж. Сарторі, А. Лійпхарт);

• вивчення політичної культури (Г. Алмонд, С. Верба, Р. Такер, Б. Рассел);

• ідеї конфлікту, консенсусу, психології ведення переговорів (С. Ліпсет, Р. Фішер);

• теорії влади, впливу і контролю (Г. Моргсіїтау, Дж. Кетлін);

• концепція політичної модернізації (Л. Пай, Д. Белл, 3. Бжезінський, С. Ліпсет, Д. Аптер, Ф. Річтс);

• модель "відкритого суспільства " (К.Поппер);

• концепція політичного нормативізму (Г.Кельзен);

• концепція глобалізації (Т. Парсонс, У. Робінсон, К. Пей, Е.Ласпо, Д. Медоуз, А. Печеї, М.-Р. Чоу, Н. Міддлтон, І. Валерстайн, Л. Склейр).

Автори теорії модернізації вважають що тенденцією розвитку політичної системи є перехід від традиційного до сучасного типу суспільства.

Сучасний тип суспільства характеризує спроможність політичної системи до оновлення, мобілізації зусиль і виживаня, зростання участі громадян у політичному процесі та структурна диференціація.

Процес глобалізації - це розширення світових соціальних зв'язків, які з'єднують віддалені регіони таким чином, що місцеві події розвиваються

під впливом подій, які відбуваються за багато миль від них. Глобалізація

передбачає, що політична і будь-яка інша суспільна діяльність стає всесвітньою за своїми наслідками. Ентоні Гіденс.

20.Загальна характеристика політичної думки України

Політична думка Київської Русі Розвивалась під впливом політико-правовоі думки Візантії. Проявилась у двох концепціях: "богоугодного

володаря" і "князівського одновладдя" . Домінувала ідея необхідності об'єднання руських земель і припинення міжусобної боротьби. Володимир Мономах, Іларіон. К. Смолятич, літописець Нестор, Федосій

Печерський.

Політична думка перехідного періоду (XIV-перша половина XVI ст.)

• Розробка ідей природнього права та т.зв. "піраміди влади ".

• Поступове визволення політичної науки від теології, відстоювання принципу невтручання церкви у державні справи. Ю. Котермак-Дрогобич, Ст. Оріховський (Роксолян)

Політична думка періоду від Люблінської уші до козацько-гетьманської добиПолітична думка була в основному представлена полемічною, культурно-освітньою літературою. Паралельно співіснували два напрямки:

1).орієнтований на унію православної та католицької церков;2)антиуніатські ідеї; акцент на необхідності реформ православної церкви. М. Смотрицький, І Вииіенський, П. Скарга, X. Філалет

Політична думка періоду козацько-гетьманської доби Синтез традиціоналізму і новаторства покладений в основу відновлення української державності. Конституція П. Орлика підтвердила військово-демократичний устрій держави. Створення теорії освіченого абсолютизму. П. Могила, С. Яворський, Ф. Прокопович, П. Орлик

Політична думка періоду XIX ст.. Початок національного відродженні,

відобразився, насамперед, в програмний гаслах Кирило-Мефодієвського

товариства.Розробка широкої політичної програми боротьби за визволення українського народу Відмова від культурно - територіальної

культурно-соціальної, слов 'янської федерації федерації з Росією. М. Костомаров. М. Драгоманов, 1. Франко, Ю. Бачинський, М. Міхновський

Політична думка періоду XX ст. Підвищення рівня національної політичної свідомості,боротьба за національне відродження і державність .входження до унітарної радянської держави, укладання військово-господарського союзу з Росією, перетворення союзу на договірну федерацію тощо. М. Грушевський, М. Міхновський, В. Винниченко, С. Бандера Д. Донцов, Я. Стецько, В. Липинський