Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
kzyud-pitannya_do_ekzamenuzaliku_z_idpu.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
237.57 Кб
Скачать

Батуринські статті 1663 року

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Неперевірена версія

Батуринські статті — п'ять умов, що їх уклав 17 листопада 1663 року гетьман гетьман Лівобережної України Іван Брюховецький з представниками російського уряду Башмаковим і Фроловим як додаток до основнихПереяславських статей 1659 року.

Батуринські статті підтверджували Березневі статті 1654 року, але містили додаткові пункти, за якими гетьманська адміністрація зобов'язувалась:

  • утримувати коштом місцевого населення російське військо в Україні;

  • повертати в Росію втікачів;

  • упорядкувати козацький реєстр, визначений попередніми договорами;

  • заборонити українським купцям продавати збіжжя на Правобережжі;

  • вивозити горілку й тютюн в російські міста, аби не порушувати державної монополії, тощо.

Після тривалих дискусій уряд Брюховецького був змушений погодитися з умовами Москви.

У 1665 році Батуринські статті були замінені Московськими статтями 1665 року.

БАТУРИНСЬКІ СТАТТІ, ПОСТАНОВЛЕНІ ІЗ ГЕТЬМАНОМ ІВАНОМ БРЮХОВЕЦЬКИМ 1666 року

 

Андрусівське перемир'я[ред.]

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Андрусівське сепаратне перемир’я 1667 (Андрусівський сепаратний договір, Андрусівський мир) — угода між Московським царством і Польщею за спиною України про припинення війни, підписана 30 січня 1667 року вселі Андрусове під Смоленськом терміном на 13,5 років. Угода стала завершенням російсько-польської війни 16541667 років. До миру з росіянами поляків змусив рокош (заколот) Ю. Любомирського, що охопив значну територію Речі Посполитої. Андрусівський сепаратний договір визначив місце Московії, Польщі та України в системі міжнар. відносин 60—70-х рр. 18 ст.

Темно зеленим позначені території, що відійшли Москві за Андрусівським миром.

За умовами сепаратного договору:

  • припинялась польсько-московська війна 1654—1667 років;

  • встановлювалося перемир’я на 13,5 років;

  • під владою Московської держави залишалась Лівобережна Україна, Сіверська земля з Черніговом і Стародубом, а також Смоленськ;

  • в складі Речі Посполитої залишалися Правобережна Україна (крім Києва) і Білорусь з ВітебськомПолоцьком і Двінськом;

  • Київ з околицями на два роки передавався Московії, проте в умові був ряд застережень, які давали можливість залишити Київ за Росією назавжди;

  • Запорозька Січ мала перебувати під спільною владою обох держав;

  • царський уряд зобов’язувався виплатити Польщі як компенсацію за втрачені шляхтою землі на Лівобережній Україні 1 млн польських злотих (близько 200 тисяч рублів).

  • Річ Посполита і Московія зобов’язувались у випадку татарських набігів на Україну разом виступити проти кримського хана та Османської імперії, що викликало з її боку ворожу реакцію, підсилену підтримкою ФранціїАнгліїГолландії та Австрії.

Умови сепаратного перемир’я викликали велике незадоволення серед українського суспільства. Андрусівський сепаратний договір, порушивши умови Переяславської Ради(1654) та інших договорів з гетьманами Б. Хмельницьким, Ю. Хмельницьким та І. Брюховецьким, закріпив насильницький поділ української етнічної території на дві частини — Правобережну Україну і Лівобережну Україну, остаточно затверджений так званим Вічним миром в 1686 році. Проти Андрусівського сепаратного миру рішуче виступали гетьманські уряди П. Дорошенка, І. Брюховецького, П. Суховієнка, а згодом і Д. Многогрішного та І. Самойловича, які протягом свого правління практично його не виконували. Порозуміння Росії й Польщі за рахунок поділу території козацької держави спричинило зростання політичного впливу в українському суспільстві козацької старшини, яка спиралася на підтримку Османської імперії та Кримського ханства. Після 1667 поглибився внутрішньополітичний розкол в Україні.

Внаслідок зайнятої гетьманськими урядами позиції більшість із статей Андрусівського сепаратного миру не було виконано, а російсько-польські переговори щодо сфер впливу на Українську козацьку державу відразу продовжилися укладанням додаткових до Андрусівського сепаратного договору постанов — так званих Московських пунктів. Згідно з першими Московським пунктами від 14 (04) грудня 1667, Росія надавала Речі Посполитій військову допомогу для боротьби з П. Дорошенком. За другими Московськими пунктами від 9 квітня (30 березня) 1672 передбачалося, зокрема, відкладення спірного питання про передачу Києва Польщі до 1674. Треті Московські пункти від 13 (03) серпня 1678 передбачали продовжити Андрусівський сепаратний мир ще на 13 років, починаючи з 1 червня 1680. Статті Андрусівськиого сепаратного договору підтверджувалися і під час спеціальних зустрічей («з’їздів») російських і польських дипломатів у Андрусові 17(07) березня 1670, 10 січня 1675 (31 грудня 1674).

Андрусівський сепаратний мир був спрямований також проти військової могутності Османської імперії, відображав вимушений компроміс сторін і засвідчував наявність геополітичної рівноваги у Східній Європі. Уряд Туреччини негативно відреагував на укладений договір і розпочав підготовку до боротьби з обома державами. Водночас Андрусівський сепаратний мир започаткував процес поступової втрати Українською козацькою державою статусу суб’єкта міжнародно-правових відносин. Проте договір 1667 не означав зникнення з карти Європи Української козацької держави, яка, незважаючи на існування двох політичних центрів (Правобережжя та Лівобережжя), продовжувала існувати як єдиний державний організм.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]