2. Метод коефіцієнта використання світлового потоку

У разі точкових джерел світла (лампи розжарювання або типу ДРЛ, ДРІ) і системи загального рівномірного освітлення горизонтальних поверхонь застосовують метод коефіцієнта використання світлового потоку (КВ) за умови, що витримано рекомендовані співвідношення відстані між світильниками до висоти їх підвісу h, відхилення не повинно бути більшим за 20%.

Метод КВ можна застосовувати також при трубчастих джерелах світла із дотриманням однієї з таких умов:

а) приміщення освітлюється одним світильником;

б) світильники розташовані рядами, відстань між світильниками у ряді 0,5 h ;

в) відношення довжини світильника до найкоротшої відстані від нього до розрахункової точки: l_c : k 0,2.

За методом КВ визначають необхідний світловий потік однієї лампи (лм) за формулою:

Ф = , (2.1)

де Е_н - нормоване значення освітленості горизонтальної робочої поверхні, лк;

S – площа приміщення, м²;

k - коефіцієнт запасу;

z – коефіцієнт нерівномірності освітлення (за розташування світильників рядами приймають 1.1);

- коефіцієнт використання світлового потоку;

N – кількість світильників;

n – кількість ламп у світильнику (для світильників з люмінесцентними лампами).

Довідкові дані для розрахунків освітлення тут і нижче можна отримати з наведених у додатках таблиць: k – за таблицею, залежно від забрудненості повітря і типу ламп; - за таблицею, залежно від коефіцієнтів відбивної здатності стелі, стін і робочої поверхні та індексу приміщення (геометричних його розмірів) відповідно до типу світильників.

Фактичні значення коефіцієнтів відбивної здатності визначити важко, тому рекомендується вживати орієнтовні їх значення.

Індекс приміщення обчислюється за формулою:

i = , (2.2)

де А і В – довжина і ширина приміщення, м.

Орієнтовну кількість світильників можна визначити за формулою:

N = , (2.3)

де - орієнтовні відстані відповідно між світильниками в ряді між суміжними рядами згідно з наведеними вище рекомендаціями щодо врахування висоти підвісу.

За розрахованим за формулою 2.1 значенням світлового потоку вибирають за каталогом лампу, номінальний світловий потік (Ф_л) якої відрізняється від розрахункового не більше, ніж на +20 -10%, при більшому відхиленні кількість світильників коригують і виконують перерахунок.

Якщо спочатку приймають певну лампу з відомим світловим потоком, то використовують формулу 2.1, визначаючи кількість світильників N (шт.):

N = , (2.4)

Потім визначають кількість рядів та кількість світильників у ряді за умови, щоб відстані між світильниками у ряді та між рядами були приблизно однаковими. За необхідності коригування кількості світильників визначають фактичну освітленість за формулою:

Е_ф = , (2.5)

та визначають фактичне відхилення її від нормованого значення, порівнюючи з допустимим:

Е = 100% (2.6)