Особливості вивезення капіталу на сучасному :

1. якщо раніше головні потоки інвестицій спрямовувались у слаборозвинуті країни, то нині —• у розвинуті країни світу.

2. все важливішими елементами вивезення капіталу стає розміщення цінних паперів у міжнародних фінансових центрах та депозитно-позичкові операції транснаціональних банків (ТНБ),

3. у процесі вивезення капіталу посилюється суперництво між трьома основними економічними центрами світового господарства — США, Західною Європою та Японією;

4. в часу енергетичної кризи, що почалася в 1973 р., інтенсивно відбувається експорт капіталу з окремих багатих на нафту країн Близького Сходу у формі нафтодоларів;

5. серед різних форм руху міжнародного капіталу переважають недержавні форми. ,

Мета вивезення державного капіталу — створення сприятливіших умов для вивезення транснаціонального та інших видів недержавного капіталу, з його допомогою формується економічна інфраструктура.

Важливою умовою вивезення державного капіталу є державні гарантії для недержавних кредитів. Тому державному капіталу більше властива форма кредитів та субсидій. Для міжнародних фінансово-кредитних організацій основною формою вивезення капіталу в надання кредитів.

Міжнародний рух капіталу має неоднозначні наслідки для країн-експортерів і країн-імпортерів капіталу. Для країн, які вивозять капітал, позитивним є розширення ринків збуту для вітчизняних товарів і послуг, отримання прибутків від інвестицій, вплив на зовнішню та внутрішню політику країн-експертерів, вигоди від поглиблення процесу міжнародного поділу праці, можливість використання дешевших ринків робочої сили та ін.

Негативні наслідки цього процесу — погіршення платіжного балансу (до моменту повернення в країни всіх або частини прибутків від експорту капіталу), звуження ринків праці та робочої сили в національній економіці, збереження або модифікація в необхідному напрямі економічної системи.

Позитивними наслідками міжнародного руху капіталу для країн-імпортерів є впровадження досконаліших техніки і технології, передових форм організації виробництва, зменшення безробіття, приплив іноземної валюти, прискорений розвиток існуючої економічної системи або її вдосконалення (таким чином; розвивалася економіка Сінгапуру, Південної Кореї, Тайваню та інших нових індустріаль­них країн). Негативні наслідки цих .процесів — поступова втрата контролю за частиною підприємств, галузей, посилення іноземного впливу у сфері військово-стратегічних та політичних інтересів

ПЛАТІЖНИЙ БАЛАНС Загальний стан зовнішньоекономічних зв'язків країни характеризується її платіжним балансом.

Платіжний баланс — це співвідношення всієї сукупності надходжень з-за кордону та платежів за кордон за певний відрізок часу (рік, квартал, місяць)

Якщо надходження платежів перевищує видатки, платіжний баланс вважають активним (таким, що має позитивне сальдо); у протилежному випадку — пасивним (таким, що має від'ємне сальдо).

МІЖНАРОДНА ТОРГІВЛЯ Економіку, яка бере участь у міжнародній торгівлі, називають відкритою..

Міжнародна торгівля — сфера товарно-грошових відносин, що охоплює пересування, купівлю-продаж товарів, послуг та інформації за межі державного кордону певної країни.

Товари, що купуються і завозяться в країну, це імпорт, а товари, що продаються і вивозяться — експорт. Сума експорту та імпорту кожної країни становить її зовнішньоторговельний товарообіг.

Різниця між сукупним імпортом і експортом протягом певного періоду часу (рік, квартал .та ін.) утворює сальдо торговельного балансу країни.

Воно є активним (позитивним), якщо експорт за вартістю перевищує імпорт, або пасивним (від'ємним), якщо ситуація протилежна.

Перевищення імпорту над експортом спричиняє зовнішньоторговельний дефіцит.

Пасивне сальдо торговельного балансу покривають за рахунок національного доходу країни, оплачуючи золотом або конвертованою валютою.

Зовнішня торгівля розвивається не стихійно. Вона регулюється міжнародними угодами та торговими бар'єрами, до яких належать заборонні мита та квоти на імпорт. В процесі її реалізації спостерігається суперечливе поєднання протекціонізму і лібералізму.

Протекціонізм - державна політика захисту внутрішнього ринку від іноземної конкуренції та сприяння національним компаніям у проникненні на зовнішній ринок^:

Лібералізм - державна політика, спрямована на зменшення митних тарифів та інших обмежень у зовнішній торгівлі.

Система протекціонізму здійснюється такими методами:

встановленням високих митних тарифів на товари», які ввозять з-за кордону;

нетарифними обмеженнями, до яких належать кількісні (встановлення квот, добровільні • обмеження експорту, ліцензування), а також підвищення вимог до технічних, санітарних стандартів, оподаткування товарів на внутрішньому ринку та ін

Негативними наслідками протекціонізму є підвищення цін на товари і послуги внутрішнього ринку за рахунок тарифів (акцизного податку на імпортні товари), необхідності внаслідок цього купівлі частини дорожчих товарів вітчизняного виробництва.

1. У зовнішній торгівлі діють такі закономірності:

Випереджаюче зростання торгівлі послугами порівняно з темпами міжнародної торгівлі.

2 Випереджаюче зростання торгівлі готовими виробами порівняно з товарами паливно-сировинної групи, а в межах перших — машинами й устаткуванням.

Поступове зростання торгівлі напівфабрикатами, окремими деталями, виробами для складання кінцевого продукту.

Збільшення у світовій торгівлі частки внутрішньо фірмового обміну

Випереджаючі темпи зростання міжнародної торгівлі між розвинутими країнами світу,

Дія закону нерівномірності у сфері міжнародної торгівлі.

Зростання в експорті розвинутих країн світу частки продукції, виробленої за допомогою інтелектуально та інформаційно насиченої праці

Посилення ролі державного та наддержавного регулювання.

Поступова лібералізація міжнародної торгівлі