8. Корисність речі надає їй споживної вартості. Товари як споживні вартості відрізняються за призначенням у задоволенні потреб людини: одні з них задовольняють потреби у їжі (хліб, м'ясо), другі — в одязі (пальто, сукня), треті — у засобах пересу­вання (тролейбус, метро, автомобіль), четверті — у послугах куль­турного призначення (книги, газети, кінофільми). Споживна вартість властива не лише товарам, які набувають ре­чової форми — хустка, сало тощо, а й послугам — вчителя, лікаря, актора. Особливого значення набуває така споживна вартість, як інформація. Розвиток сфери послуг свідчить про ступінь розвиненості суспільства, про те, як воно піклується про ос­новну його цінність — людину.

9. Як споживні вартості товари різноманітні Однак при всій відмінності цих товарів вони, як і всі інші товари, можуть і обмінюються один на одного. Ця властивість товару дістала назву «мінова вартість»

10. Що саме: робить всі товари співмірними, вони є продуктами праці.

11. Суспільна праця, яка втілена в товарах і виявляє себе через обмін їх, є вартістю товару.

12. Вартість(суспільна праця) — внутрішня влас­тивість товару.

13. ДВОЇСТИЙ ХАРАКТЕР ПРАЦІ, ВТІЛЕНОЇ В ТОВАРІ. Визначивши, що продукт праці стає товаром лише за наяв­ності двох невіддільних сторін — споживної вартості та вартості, слід з'ясувати причину цієї двоїстості. Вона полягає у втіленій у товарі праці, яка також має двоїстий характер.

14. Праця товаровиробника виступає, з одного боку, в особливій доцільній формі, а з іншого — у вигляді витрат фізичних і розумових сил людини як праця взагалі

15. Мінова вартість є зовнішнім виявом вартості, який здійснюється через обмін одного товару на інший.

16. Швець використовує шкіру, нитки, голки, спеціальну машину та інші знаряддя виробництва, щоб виго­товити чоботи, черевики; знаряддями праці хлібороба є комбайн, трактор, добрива. Результатом діяльності такої праці є створення різноманітних споживних вартостей. Працю, що їх створює, назива­ють конкретною.

17. Певну частину суспільної праці, що містить витрати людської робочої сили (її м'язів, мозку, нервів) незалежно від її конкретної форми, другу сторону праці, яку називають абстрактною. Вона створює вартість товару.

18. Проте вартість товару визначається не індивідуальними, а суспільно необхідними затратами праці, в основі яких – суспільно необхідний робочий час.

19. Продуктивність праці – кількість продукції, яка виробляється за одиницю часу.

20. Інтенсивність праці- затрати праці на одиницю продукції.

21. Зростання інтенсивності праці рівноцінне подовженню робочого дня.

22. Проста праця – праця, яка не потребує попередньої освіти і кваліфікації.

23. Складна праця - праця, для виконання якої потрібні спеціальна підготовка, оволодіння певною спеціальністю, набуття кваліфікації. У складну працю втілена опосередкована праця вчителів, тому за одиницю часу нею створюється більша вартість.

24. Закон вартості – особливий економічний закон, який виражає внутрішньо необхідні, сталі та суттєві зв'язки між суспільно необхідною працею і цінами товарів за умов відносної відповідності попиту і пропозиції.

25. Час, витрачений працівником на виготовлення певного то­вару, називають індивідуальним робочим часом.

26. А мірилом ринкової (суспільної) вартості є не індивідуальний робочий час, а суспільно необхідний.

27. Суспільне необхідний робочий час є мірилом вартості товару тому, що являє собою час, який потрібен для виготовлення будь-якої споживної вартості за існуючих суспільне нормальних умов виробництва і при середньому в цьому суспільстві рівні вміння та інтенсивності праці.

28. Суспільне нормальними умовами є ті, за яких створюється пере­важна більшість товарів - ці умови є найбільш типо­вими в суспільстві.

29. Епоху товарних (металевих) грошей замінила епоха грошей па­перових.

30. Товарне виробництво передбачає обмін.

31. В результаті розвитку обміну за певними товарами закріпляється специфічна суспільна роль загального еквіваленту. (худоба, хутро), що і стало прообразом грошей

32. Гроші з’явились, коли роль загального еквіваленту закріпилась за металами (а) завдяки однорідності, б) легко поділити на шматочки, в) трудомісткі, оскільки рідко зустрічаються їх видобуток вимагає високих затрат, г) мають високу збереженість і транспортабельність.

33. Гроші – це особливий товар, який є загальним еквівалентом при обміні товарів, формою їх вартості (або цінності.)

34. Саме цей товар може виражати вартість усіх інших товарів і безперешкодно обмінюється на інший товар. Відбувається перехід від простого товарообміну, який здійснюється за формулою Т₁ – Т₂ до обміну за допомогою грошей Т₁ –Г- Т₂ Такий обмін називається обігом товарів.

35. Сутність грошей визначається, як правило, на основі змісту функцій, які вони виконують.

Функція міри вартості. Виявляється у процесі вимі­рювання втіленої в товарах суспільної праці, коли гро­ші перетворюють вартість на ціну. Функцію міри вартості гроші ви­конують слугуючи еквівалентом вартості всіх товарів. Виконують її ідеальні (уявні) гроші за допомогою вагової кількості металу (золота), прийнятої за певну і грошову одиницю.

36. Ви­ражена в грошах вартість товару - ціна товару

37. Функція засобу обігу. Гроші виступають як посередник в процесі реального товарообміну за формулою

Т₁ –Г- Т_{2 .} У процесі обміну купівля і продаж стають самостійними, не співпадають не в часі не в просторі. Оскільки за актом продажу може не відбуватися акт купівлі, бо гроші, отримані за проданий товар, не використовуються для купівлі іншого товару, створюється абстрактна можливість криз надвиробництва.

Функцію засобу обігу золото та срібло спочатку виконували в зливках. Пізніше для зручності з’являються монети.

Монети, які довгий час перебували в обігу втрачали свою вагу, зношуючись, а у функції обігу вони оберталися як нові, повноважні монети, хоча зміст металу ставав меншим.

38. Повноцінні металеві гроші з часом були об'єктивно замінені на неповноцінні металеві, а потім на паперо­ві грошові знаки.(вперше з’явились в Китаї), З появою паперових грошей з’явилась можливість для їх знецінення, що зумовило інфляційні процеси.

39. Функція засобу нагромадження, або утворення скарбів. Якщо товаровиробник продавав вій товар і отримані гроші не обмінював на інший товар, то гроші вилучалися із сфери обігу і перетворювалися на скарб. Цю функцію виконують реальні гроші, які не підлягають знеціненню, можуть її виконувати і паперові гроші, хоча велика небезпека втрати нагромадженого (втрати ощадних вкладів на початку 90-х рр..)

40. Функція засобу платежу. Якщо товаровиробник купує товар без оплати його в момент купівлі грішми, то умовою такої купівлі є зобов’язання сплатити гроші через певний період часу. Після настання терміну оплати боржник сплачує певну суму грошей. Це і є функція засобу платежу. Це можуть бути як монети так і паперові гроші. Такі операції створюють можливість появи кредитних грошей.

А. Кредитні гроші виникли з функції грошей як засобу платежу у вигляді векселів, банкнот і чеків для обслуговування кредитних операцій; до них належать і безготівкові гроші у вигляді банківських кредитів.

Б. Вексель — довгостроковий цінний папір у вигляді боргового зобов'язання усталеної форми, який надає право кредитору (векселетримачеві) вимагати сплати зазначеної у векселі суми грошей з того, хто його під­писав (векселедавця,, позичальника). Він є універсаль­ним платіжним, розрахунковим і кредитним засобом.

В. Банкноти — це банківські білети (грошові знаки), що випускає в обіг центральний банк (в Україні — На­ціональний). На відміну від векселів, вони забезпечуються активами банку і масою товарів країни та векселями, виписаними бан­ком під наявні в нього комерційні векселі, тобто векселі, видані під заставу товару (майна).

Г. Чек е цінним папером певної форми з наказом власника рахунка в кредитній установі (чекодавця) виплатити пред'явникові чека су­му, зазначену в ньому. Чеки бувають іменні — на кон­кретну особу та ордерні — на пред'явника.

41. Функція світових грошей. Виявляється у міжна­родних економічних відносинах — зовнішньоторговельних зв'язках, позиках, інших міждержавних платежах. Спочатку роль світових грошей виконувало золото, а тепер національні валюти розвинених країн світу.

42. За часів Київської Русі виникла кунна система грошей (хутра куниць)

43. Пізніше у Київській Русі грошовою і ваговою одиницею став злиток срібла вагою до фунта — гривня.

44. 1 березня 1918 року Ук­раїнська Центральна Рада знову запровадила грошову одиницю — гривню.

45. Появі грошей передувала епоха натурального (бартерного) обміну. Через локальність ринків, їхню функціональну відокремленість на ранніх етапах розвитку в ролі грошей використовувалося багато різних товарів. Як правило, це були найбільш ходові та водночас найцінніші для певного ринку товари, які у будь-який час можна було обміняти на іншу споживну вартість. Це худоба, хутра, тютюн, риба, оливкова олія, різні метали, серед яких були також золото і срібло

46. Пізніше у ролі товарної форми грошей тривалий час використовувалися благородні метали — золото й срібло.

47. Грошові системи двох типів:

а) металевого обігу, за якого цей товар виконує всі функції грошей

б) паперово-кредитного обігу

48. Теорії грошей: МЕТАЛІСТИЧНА, КІЛЬКІСНА та НОМІНАЛІСТИЧНА

49. (Металістична, теорія грошей. (автори Т.Мен, Д.Норт та ін) визнавали лише металеві гроші з благородних металів, використання в обігу повноцінних золотих і срібних монет (біметалевий стандарт ). Стверджували, що золото й срібел є грошима завдяки своїм природним властивостям, а не розвитку відносин обміну

50. Номіналістична теорія грошей. (Дж. Беркли, Дж. Стюарт )вважали гроші суто умовними знаками, номінальними розрахунковими одиницями, встановленими державною владою

51. Кількісна теорія грошей - (Дж. Локк, Д.Рікардо, Д.Юм, Ш.Монтеск’є) – стверджували, що вартість грошей та рівень товарних цін визначаються кількістю грошей в обігу.

52. Емісія випуск грошей в обіг не може здійснюватися у будь яких масштабах.

53. Згідно закону грошового обігу кількість грошей, що перебувають в обігу знаходиться у прямо пропорційній залежності від суми цін товарної маси і оберненій пропорційності від швидкості обороту грошей.

54. Якщо держава не дотримується цих законів, гроші знецінюються (виникає інфляція), відбувається поступовий розпад усієї економічної системи, знижується рівень виробництва, життєвий рівень населення та ін.

55. Інфляція – знецінення грошей, внаслідок їх надмірної емісії, яке супроводжується стійким зростанням цін на товари та послуги, диспропорціями в суспільному виробництві й порушенням законів грошового обігу.

56. Причини інфляції:

1. Порушення пропорцій суспільного виробництва

2. Надмірна емісія паперових грошей

3. Дефіцит державного бюджету

4. Мілітаризація економіки

5. Значне зростання внутрішнього і державного боргу

6. Недосконалість податкової системи

7. Кризові явища у фінансово-кредитній системі

8. Монополізація виробництва

9. Зовнішньоекономічні фактори (загострення конкуренції на ринках капіталів, товарів та послуг, робочої сили міжнародних валютно-фінансових відносин, структурні світові кризи – енергетична, продовольча, фінансова.