1.3. Вимоги до оформлення курсової роботи

Курсова робота виконується українською мовою на папері формату А4 (210 х 297 мм) комп’ютерним набором з використанням шрифту Times New Roman текстового редактора Word розміру 14, полуторним міжрядковим інтервалом.

Використані в тексті роботи іноземні слова, формули, рисунки, графіки, таблиці тощо виконуються чорнилом (пастою) того ж кольору, що й текст, а у машинописному тексті – чорним чорнилом (пастою, тушшю), якщо не можна оформити їх машинописним способом.

Роботу потрібно виконати грамотно, акуратно, чітко і оформити згідно з вимогами. Не дозволяються виправлення, замазування корегуючою рідиною, дописування тексту між рядками або над словами. Сторінки з такими порушеннями повинні бути вилучені та оформлені заново.

Текст курсової роботи розміщують на аркуші паперу з дотриманням параметрів: ліве поле – 30 мм, праве – 10, верхнє – 20 і нижнє – 20 мм.

Розмір абзацу – 5 знаків (1,25 мм).

Заголовки структурних частин курсової роботи “ЗМІСТ”, “ВСТУП”, “РОЗДІЛ”, “ВИСНОВКИ”, “СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ”, “ДОДАТКИ” друкують великими літерами симетрично до набору і відокремлюються від тексту зверху і знизу.

Заголовки підрозділів і пунктів пишуть з абзацу маленькими буквами (крім першої). Переноси слів у заголовках не допускаються. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Заголовки не підкреслюють.

Наприклад:

РОЗДІЛ 1

Теоретичні засади ОБЛІКУ ГРОШОВИХ КОШТІВ

1.1. Поняття та класифікація грошових коштів підприємства

Текст роботи з абзацу.

Вступ, кожен розділ курсової роботи, висновки, список використаних джерел, додатки починають з нової сторінки. Підрозділи, пункти і підпункти продовжують на тій же сторінці, де закінчився попередній текст, відступаючи приблизно 15 мм. Між заголовками і основним текстом відстань 3 – 4 одинарних інтервали (2 × 1,5 або 3 × 1), тобто має бути пропущено лише один рядок. Не можна починати заголовок на одній, а закінчувати на наступній сторінці, не можна писати заголовок на одній, а текст підрозділу (пункту) починати на наступній сторінці.

Сторінки курсової роботи мають бути пронумеровані у правому верхньому куті арабськими цифрами без знака № та крапки в кінці.

Нумерація сторінок починається з титульного листа, проте на ньому нумерація не проставляється, але він включаються у загальну нумерацію сторінок. Номер сторінки проставляється, починаючи з першої сторінки змісту і закінчуючи останньою сторінкою останнього додатку. Не допускається нумерація сторінок з буквеними позначеннями (наприклад, 15а, 15б і т. п.).

Текст курсової роботи треба поділити на розділи і підрозділи, пункти, а за необхідності ще й на підпункти. Розділи повинні мати наскрізну порядкову нумерацію в межах усієї роботи і позначатися арабськими цифрами. Номер розділу ставлять після слова РОЗДІЛ, після номера крапку не ставлять (РОЗДІЛ 1). Такі структурні компоненти курсової роботи, як ЗМІСТ, ВСТУП, ВИСНОВКИ, СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ не мають порядкового номера.

Підрозділи нумеруються арабськими цифрами в межах кожного розділу окремо, тому номер підрозділу складається з номерів розділу і підрозділу, розділених крапкою (наприклад: 1.1.; 1.2.; 1.3. і т. д.). Після номера підрозділу пишеться його назва. При цьому слово “Підрозділ” не пишеться. Аналогічно нумеруються пункти (наприклад: 1.1.1., 1.1.2. і т. п.) й підпункти (наприклад: 1.1.1.1., 1.1.1.2. і т. д.).

Підрозділ, обсяг якого менше 3 сторінок, в окремий підрозділ, пункт, підпункт виносити не доцільно. Вирішенням цієї проблеми є об’єднання пунктів роботи або доповнення матеріалу до певного обсягу.

Таблиці, графіки та діаграми виконуються відповідно до прийнятих правил і норм, мають відповідну назву і номер. Нумерація ілюстративного матеріалу здійснюється в межах окремих розділів (аналогічно нумерації підрозділів). Між заголовками граф у таблицях установлюється 1 інтервал.

Ілюстрації і таблиці розміщують безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше (табл. 1.1), таким чином, щоб їх можна було читати без повороту переплетеного блоку курсової роботи або з поворотом за годинниковою стрілкою. Якщо до таблиці звертаються повторно, то пишуть: див. табл. 1.1. Ілюстрації й таблиці, які розміщені на окремих сторінках курсової роботи, включають до загальної нумерації сторінок.

Бажано таблицю розмістити на одній сторінці без переносу. Якщо це неможливо, то під час переносу на обох сторінках пишуть номери колонок і тоді на другій сторінці назву їх не повторюють, а над таблицею справа пишуть “Продовження табл. 1.1”. Таблицю з великою кількістю граф можна ділити на частини й розміщувати одну частину під іншою в межах однієї сторінки. Таблиці, розмір яких перевищує 1 сторінку, рекомендується виносити в додатки.

Таблиці, що у стислому вигляді відображають потрібні показники, мають бути не громіздкими і доступними. У зв’язку з цим в одній таблиці не може бути дуже багато показників. Кожна таблиця супроводжується текстом, що повністю або частково знаходиться попереду таблиці. У тексті наводять аналіз показників таблиці, який закінчують висновком і пропозицією щодо поліпшення наведених показників.

Якщо текст, що повторюється в графі таблиці, складається з одного слова, його можна заміняти лапками; якщо з двох або більше слів, то при першому повторенні його замінюють словами “Те ж”, а далі – лапками. Якщо цифрові або інші дані в якому-небудь рядку таблиці не подають, то в ньому ставлять прочерк. Якщо відповідна графа, клітинка у таблиці не заповнюється, проставляється – х.

Не відводять у таблицях окремих колонок “№ п/п” і “Одиниця вимірювання”. Номер рядка зазначають попереду його назви, а одиницю вимірювання – позаду, відокремивши її від назви комою. Якщо одиниця вимірювання для всіх показників таблиці спільна, то її краще вказати в дужках у кінці заголовка таблиці.

Зразок оформлення таблиці наводиться в додатку Г.

Крім таблиць, у роботі значне місце займають рисунки. Назву вказують під рисунком, після номера в тому ж рядку. Зразок оформлення рисунка наводиться в додатку Д.

Формули та рівняння необхідно виділити з тексту окремими рядками. Вище і нижче кожної формули залишають по одному вільному рядку.

Значення символів та числових коефіцієнтів, що входять у формулу, повинні знаходитись безпосередньо під формулою. Значення кожного символу подається з нового рядка у тій послідовності, в якій вони знаходяться у формулі. Перший рядок має починатися зі слова “де” без двох крапок після нього.

Якщо рівняння не вміщується в один рядок, його слід перенести після знака рівності (=) або після знаків плюс ( + ), мінус ( – ), множення ( х ) і ділення ( / ).

Нумерувати слід лише ті формули, на які є посилання у наступному тексті. Якщо таких посилань нема, нумерувати формулу не рекомендується.

Порядкові номери позначають арабськими цифрами в круглих дужках праворуч від формули.

Зразок: Визначення чистого грошового потоку за всіма видами діяльності (ЧГП) за формулою:

ЧГП = ЧГП_од + ЧГП_ід + ЧГП_фд (2.1)

де ЧГП_од – чистий грошовий потік операційної діяльності, тис. грн.;

ЧГП_ід – чис­тий грошовий потік інвестиційної діяльності, тис. грн.;

ЧГП_фд – чистий грошовий потік фінансової діяльності, тис. грн.

Номер, що не вміщується у рядку з формулою, переносять у наступний рядок нижче формули. Номер формули під час її перенесення вміщують на рівні останнього рядка. Номер формули-дробу подають на рівні основної горизонтальної риски формули.

Загальне правило пунктуації в тексті з формулами таке: формула входить до речення як його повноправний елемент. Тому в кінці формул і в тексті перед ними розділові знаки ставлять відповідно до правил пунктуації.

Двокрапку перед формулою ставлять лише у випадках, передбачених правилами пунктуації:

а) у тексті перед формулою є узагальнююче слово;

б) цього потребує побудова тексту, що передує формулі.

Розділовими знаками між формулами, котрі йдуть одна за одною і не відокремлені текстом, можуть бути кома або крапка з комою безпосередньо за формулою до її номера.

Розділові знаки між формулами при парантезі ставлять всередині парантеза. Після таких громіздких математичних виразів, як визначники і матриці розділові знаки можна не ставити.

Під час написання роботи курсант (студент) повинен давати посилання на джерела, матеріали з яких наводяться в курсовій роботі, або на ідеї і висновки, з яких розроблюються проблеми, задачі та питання, вивченню яких присвячена курсова робота. Такі посилання дають змогу відшукати документи й перевірити достовірність відомостей про цитування документа, дають необхідну інформацію щодо нього, допомагають з’ясувати його зміст, мову тексту, обсяг. Посилатися слід на останні видання публікацій. На більш ранні видання можна посилатися лише в тому разі, коли в них наявний матеріал, який не включено до останнього видання.

Якщо використовують відомості, матеріали з монографій, оглядових статей, інших джерел з великою кількістю сторінок, тоді в посиланні необхідно точно зазначити номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, формул з джерела, на яке дано посилання в курсовій роботі.

Посилання в тексті курсової роботи на літературні джерела слід зазначати порядковим номером за переліком посилань, у квадратних дужках, наприклад, “… у працях [1 – 7]…”.

Якщо в тексті курсової роботи необхідно зробити посилання на складову частину або на конкретні сторінки відповідного джерела, обов’язково зазначається номер сторінки (наприклад, [2, с. 59]).

У разі необхідності навести цитату з літературного джерела, необхідно дотримуватись загальних вимог до цитування, а саме:

• текст цитати починається і закінчується лапками і наводиться в тій граматичній формі, в якій він поданий у джерелі, зі збереженням особливостей авторського написання. Наукові терміни, запропоновані іншими авторами, не виділяються лапками, за винятком тих, що викликали загальну полеміку. У цих випадках використовується вираз “так званий”;

• цитування має бути повним, без довільного скорочення авторського тексту і без перекручень думок автора. Пропуск слів, речень, абзаців під час цитування допускається без перекручення авторського тексту і позначається трьома крапками. Вони ставляться у будь-якому місці цитати (на початку, всередині, у кінці). Якщо перед пропущеним текстом або за ним стояв розділовий знак, то він не зберігається;

• кожна цитата обов’язково супроводжується посиланням на джерело;

• за непрямого цитування (переказ, виклад думок інших авторів своїми словами), що дає значну економію тексту, слід бути гранично точним у викладенні думок автора, коректним щодо оцінювання його результатів і давати відповідні посилання на джерело.

У курсовій роботі допускаються лише загальноприйняті скорочення і абревіатури (наприклад: кг, км, ЕОМ, ЄС), а також складноскорочені слова (наприклад: профспілка, соцстрах тощо). Особливу увагу треба звернути на правильне написання одиниць вимірювання при числах відповідно до прийнятих стандартів (100 ц., 10 см, 5 тис. кВт, 500 км., 8000 грн. тощо).

Додатки оформляють як продовження роботи. Кожен додаток починають з нової сторінки. Він повинен мати заголовок (назву), надрукований угорі малими літерами з першої великої симетрично відносно тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої пишеться слово “Додаток __” і велика літера, що позначає додаток.

Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Ґ, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь (наприклад, додаток А, додаток Б і т. д). Якщо додаток розміщується на двох або більше сторінках, то в правому верхньому куті кожної сторінки продовження цього додатку робиться надпис, наприклад “Продовження додатка А”.

Якщо у додаток винесено таблицю, ця таблиця є окремим додатком, на який посилаються в тексті роботи як на додаток, слово “Таблиця” зверху таблиці не пишеться. Над таблицею пишеться слово “Додаток”, з відповідним позначенням літери, через 2 інтервали відцентровано назву таблиці, і через 1 інтервал подається сама таблиця.

Якщо у додатку подається рисунок, на який є посилання в тексті як на додаток, після загальних правил оформлення додатка спочатку подається сам рисунок, а під ним без зазначення “Рис. ” пишеться симетрично назва додатка.

Тобто табличні додатки підписуються вгорі, додатки з рисунком підписуються знизу.

Якщо додатки розміщуються на форматі паперу А4, але в альбомному форматі, розміщення матеріалу, який виноситься у додаток, зберігається у вищевизначеному порядку з правилами читання поданого матеріалу.