88. Причини та умови, що детермінують появу та зміну організованої злочинності.

Детермінанти організованої злочинності охоплюють най­різноманітніші аспекти суспільного життя, тож назвемо лише деякі з них:

• політична нестабільність у суспільстві;

• протиправна поведінка стала елементом способу життя багатьох верств населення;

• переоцінка соціальних цінностей, кримінально-правові заборони стають все менш дієвими, а деякі форми злочинної поведінки сприймаються як нормальна ділова активність;

• відставання соціального розвитку від економічного та по­силення майнового розшарування суспільства;

• духовна сфера характеризується проявами крайнього его­їзму, вседозволеності, виникненням недовіри до офіційних інститутів держави, їхніх можливостей задовольнити потреби населення;

• відсутність досконалої правової бази боротьби з організо­ваною злочинністю;

• здатність організованої злочинності швидко змінювати свій профіль діяльності;

• недостатня активність органів державної влади, зумовлена дефектамиполітичногоходу, корумпованіспо, слабкістю політичних лідерів, їхньою нездатністю ефективно діяти у складних умовах;

• незабезпеченість (матеріальна, організаційна, культурна) раціонального функціонування демократичних інститутів су­спільного ладу;

• міждержавні суперечності, що перешкоджають концен­трації зусиль суспільства в боротьбі зі злочинністю;

• недостатньо цілеспрямований пошук осіб - можливих учасників організованого злочинного угруповання, зокрема й у місцях виконання покарань;

• слабка оперативна робота з контролю за діяльністю лідерів злочинних угруповань, недосконалі тактичні прийоми до­кументування їхньої діяльності;

• професійна підготовка співробітників правоохоронних органів не в повній мірі відповідає вимогам часу, серед них збільшується кількість молодих фахівців, які не мають відпо­відного досвіду;

• відсутня надійна система захисту працівників право­охоронних органів, а також свідків;

• недостатнє технічне забезпечення правоохоронних органів, а також випадки зради з боку деяких правоохоронців.

89. Правова характеристика особи учасника злочинного об'єднання.

Характеристика суб’єкта (учасника) злочинної організації маєзначні особливості в порівнянні з іншими суб’єктами злочинності(незалежно від їх класифікації – рецидивісти, насильники, хабарники, хулігани і таке інше).

Організована злочинність як явище суспільного життя в Україніактивно “заявила про себе” з початку 90-х років ХХ ст. Тоді ж вонастала об’єктом дослідження кримінологів. Особливо актуальним євивчення особи – учасника (суб’єкта) організованої злочинності. Складність визначення типових рис такого злочинця полягає втому, що злочинна організація являє собою складне організаційнеутворення. Ролі, функції, обов’язки учасника злочинної організації(особливо вищих рівнів) надто різні.

Особи, які є учасниками злочинних організацій, можуть матирізний соціальний статус, освітній рівень, професійні навики, знання івміння, життєвий досвід, вікові межі.

При характеристиці учасників злочинних угрупувань необхідно: по-перше, враховувати їх рівень організованості, по-друге, членом якоїзлочинної структури являється особа.

У зв’язку з тим, що даних про розкриття злочинних організаційвисокого рівня організованості обмаль, можливо лише з певноювірогідністю визначити типові риси “організованого злочинця”. Найбільш складним для вивчення (а отже, і для об’єктивноїхарактеристики) є особи, що входять до керівного складу злочинноїорганізації. Це, як правило, кримінальні „авторитети”, авторитет якихсклався в результаті неодноразового вчинення злочинів і відбування заце покарання в місцях позбавлення волі (“вор в законі”), якимпритаманні ті ознаки, що характеризують особу, що вчинюєнасильницькі, корисливі злочини. Це також можуть бути особи, щоявляються “мозковим центром” організації і характеризуються високимосвітнім рівнем, володіють високими професійними знаннями, досвідомроботи: фінансисти, економісти, виробничники (знають технологіювиробництва).

Особи, що виконують функції охоронців можуть як мати, так і немати кримінального минулого. Ці особи мають низький або середнійосвітньо-культурний рівень. Мотивація членства в злочинній організаціїдля них – це уявлення про “значущість своєї посади”, бажання бутипричетним до такої злочинної структури.

Щодо ролі організації розвідки, контррозвідки, планування, проведення акцій по боротьбі із конкурентами, то найбільш підходять особи, які мають певні знання і досвід по виконанню таких функцій, набутий у підрозділах Збройних Сил, правоохоронних органів і якізвільнені з негативних обставин. Свою діяльність такі особи мотивуютьбажанням помститись державним органам, отримати великі гроші, їхніантисоціальні установки, як правило, досить стійкі.

Бойовики, виконавці – це типові представники злочинців, щовчиняють насильницькі злочини. Особливістю характеристики такихосіб є їх підвищена самовпевненість, зухвалість, жорстокість, внутрішнєпереконання в особистій захищеності, оскільки злочини вони вчиняють вгрупі, добре озброєні.

Вивчення осіб, що беруть участь у злочинних організаціях, потребуєкомплексного підходу. Актуальність цього напрямку в кримінологіївизначається необхідністю прийняття адекватних заходів щодопопередження створення злочинних організацій.