39. Поняття особи злочинця.

особа злочинця - це сукупність соціально значу­щих характеристик, ознак, зв'язків і відносин, які характери­зують людину, винну в порушенні кримінального закону, в поєднанні з іншими (неособистими) умовами й обставинами, що впливають на її злочинну поведінку

40. Структура особи злочинця.

• біофізіологічні ознаки

• стать

• вік

• стан здоровя

• особливості фізичної конституції

• природні властивості нервової системи

• соціально-демографічні ознаки

• стать

• вік

• освіта

• соціальне походження і становище

• рід занять

• національна та професійна приналежність

• сімейний стан

• рівень матеріальної забезпеченості

• приналежність до міського чи сільського населення

• морально-психологічні ознаки (ознаки які дають змогу пізнати внутрішній світ особи – його світоглядні та моральні риси і властивості, погляди, переконання, ціннісні орієнтації)

• соціально-рольові ознаки

• соціальна роль – реальні соціальні функції конкретної особи, зумовлені її становищем у системі суспільних відносин і приналежністю до виначених соціальних груп

• соціальний статус – його обов’язки та правила.

• кримінально-правові та кримінологічні ознаки (відображають ступінь соціальної деформації особи, її особливі властивості, що дають змогу виділити найбільш істотні ознаки осіб, які вчинили злочин)

• психічні аномалії (психічні аномалії, що не виключають осудність)

41. Особливості ґенези особи злочинця.

На мою думку, ознаки злочинця закладені у нього генетично, а під впливом певних факторів (соціальних факторів: майновий стан, вік, становище в суспільстві) вони проявляються негативно.

42. Психічні аномалії і їх значення при вчиненні конкретного злочину.

Психічні відхилення найчас­тіше зустрічаються у неповнолітніх, рецидивістів, осіб, які вчиня­ють тяжкі злочини проти особи (вбивства, тяжкі тілесні ушкоджен­ня, зґвалтування), хуліганство, дезадаптивні та ситуаційні злочини.

До психічних відхилень і аномалій (граничних станів) судово-психіатрична експертиза відносить: психопатію, психопатичні ста­ни, шизофренію в стійких формах, травми центральної нервової системи, хронічний алкоголізм, наркоманію та інші форми психіч­ної патології, які не виключають осудності. Подібні відхилення у багатьох випадках поєднуються з соціально-психологічною дефор­мацією особистості. Вони, як правило, мають набутий характер або одержані під час пологів, внаслідок перенесених травм, різного роду захворювань.

Наявність психічних відхилень у конкретної особи не завжди свідчить про те, що вони зіграли провідну роль в її протиправній поведінці. Говорячи узагальнено, вони не сприяють про­цесам соціалізації людини, правильному формуванню її особис­тості. Нервово-психічні захворювання потерпілих від злочинів збільшують їх віктимність.

43. Характеристика особи сучасних злочинців.

Особі злочинця притаманна система ознак, властивостей, рис, які визначають її як людину, що вчинила злочин. Будучи різно­видом особи взагалі, особа злочинця має загальні ознаки (стать, вік, фах, освіта, соціальний стан, роль у суспільстві), а також властиві лише особі злочинця специфічні ознаки, що визначають і відображають характер і ступінь її суспільної небезпечності.

Вітчизняні кримінологи поділяють ці ознаки на такі основні групи:

• соціальне-демографічні;

• кримінально-правові;

• соціальні ролі й статуси;

• риси правової та моральної свідомості;

• соціально-психологічні характеристики.

Ознаки, що характеризують особу злочинця, перебувають у взаємозв'язку та взаємозалежності. Так, соціально-демо­графічні ознаки особи значною мірою визначають її соціальні ролі й поряд з останніми є вирішальним фактором у форму­ванні моральних і психологічних характеристик особи. Низка ознак може мати альтернативний характер, тобто одночасно їх можна віднести до кількох груп (наприклад, освіта - соціаль­но-демографічна ознака, водночас може вказувати на соціальну роль особи в суспільстві).

Комплексне вивчення особи злочинців не повинне обмежува­тися встановленням окремих ознак, які часто поверхово характеризують особу, а має проводитися з необхідною глибиною у їх взаємодії, що є гарантією більш повного виявлення чинни­ків генезису особи злочинця з метою застосування адекватних за­ходів для її корекції і недопущення вчинення нею нових злочинів.