144.Правова система: поняття та елементи.

Правова система — це комплекс взаємозалежних і узгоджених юридичних засобів, призначених для регулювання суспільних відносин, а також юридичних явищ, що виникають унаслідок такого регулювання (правові норми, правові принципи, правосвідомість, законодавство, правові відносини, юридичні установи, юридична техніка, правова культура, стан законності та її деформації, правопорядок та ін.).

Елементи правової системи поділяються на:

а) статичні

б) динамічні.

До статичних елементів правової системи належать:

• Система права — об'єктивно зумовлена внутрішня організація права певного суспільства, яка полягає в єдності й погодженості всіх юридичних норм та їх розподілі по галузях, підгалузях та інститутах права.

• Система законодавства — цілісна сукупність всіх упорядкованих певним чином нормативно-правових актів, що являє собою зовнішній вираз системи права. Структура системи законодавства — це її будова, яка зумовлена правом, інтересами держави та потребами практики правового регулювання.

• Принципи права — основоположні ідеї, керівні засади, що виражають сутність права та виходять із генеральних ідей справедливості та свободи. (Розрізняють галузеві, міжгалузеві та принципи інститутів права).

• Правова культура — це глибоке знання і розуміння права, високосвідоме виконання його вимог як усвідомленої необхідності і внутрішньої переконаності.

• Юридичні установи — це такі органи, організації, установи, посадові особи державного та недержавного походження, які займаються правотворчою, правозастосовчою або правоохоронною діяльністю.

• Юридична (законодавча, нормотворча) техніка — сукупність правил та прийомів підготовки, формування та опублікування нормативних правових актів.

• Юридичні терміни — це слова або словосполучення, які достатньо чітко позначають визначені правові поняття(терміни загального вживання, спеціальні юридичні терміни, cпеціальні не юридичні терміни).

• Правова політика — це засади, принципи, напрямки та завдання правового регулювання суспільних відносин, а також стратегія і тактика його здійснення.

До динамічних елементів правової системи можна віднести наступні:

- Правотворчість — діяльність компетентних державних органів, їх посадових осіб або всього народу по встановленню, зміні чи скасуванню юридичних норм.

• Правореалізація — втілення встановлених правових норм в діяльності суб'єктів права в результаті дотримання заборон, виконання юридичних зобов'язань, використання суб'єктивних прав.

• Юридична практика — це діяльність та накопичений в результаті цього досвід компетентних органів, посадових осіб та громадян по виданню та реалізації юридичних норм.

• Правові відносини — специфічні суспільні відносини, учасники яких виступають як носії прав і обов'язків, встановлених нормами права

145.Поняття типу правової системи та критерії об’єднання правових систем держав у правові сім’ї.

Тип правових систем – сукупність національних правових систем,що мають загальні закономірності розвитку і подібні ознаки,які склалися на основі аналогічних спеціальних і загальних правових засобів,котрі постійно діють унаслідок відтворення і використання людьми та їх організаціями.

Об’єднання правових систем в один тип(сім’ю) можна робити на основі подібності в таких елементах:

1)генезис і еволюція права,ступінь рецепції римського права;

2)джерела права та їх ієрархія:

• первинні(настановні)- загальні принципи права,положення конституцій і конституційних актів;

• вторинні(ті,що конкретизують і розвивають первинні)- закон,нормативно-правовий договір,правовий прецедент,правовий звичай,релігійно-правовий текст;також методологічні підходи до їх тлумачення;

3)структура системи права-зміст основних галузей та інститутів права як результату базування на подібній юридичній доктрині;

4)юридична техніка-юридичні терміни,категорії,поняття,конструкції і види систематизації нормативно-правового матеріалу-інкорпорація,кодифікація,консолідація;

5)правозастосовна діяльність,насамперед судова,включаючи принципи судочинства як наслідок спільності ідеологій. Наявність певних ознак,якими відрізняється одна група правових систем від іншої в межах конкретного типу(сім’ї),дає змогу розглядати їх як відносно самостійні.