
- •Теорія держави і права в системі юридичних наук.
- •2.Предмет теорії держави і права.
- •3.Методи теорії держави і права.
- •4.Функції теорії держави і права.
- •5.Призначення теорії держави і права у відношенні до галузевих юридичних дисциплін.
- •6.Співвідношення теорії держави і права з іншими суспільними науками, що вивчають державу і право: філософією, політологією, соціологією тощо.
- •7.Структура теорії держави і права.
- •8.Передумови виникнення держави.
- •9.Ознаки держави.
- •10.Суверенітет держави та його види.
- •11.Основні теорії походження держави.
- •12.Сутність формаційного підходу до з’ясування історичних типів держави.
- •13.Сутність цивілізаційного підходу до з’ясування історичних типів держави.
- •14.Державна влада: поняття та ознаки.
- •15.Функції держави.
- •3. За часом здiйснення:
- •4. За сферами суспiльного життя:
- •16.Класифікація функцій держави.
- •17.Форми здійснення функцій держави.
- •18.Форма держави: поняття та елементи.
- •19.Форма державного правління: поняття і види.
- •20.Президентська республіка та її особливості.
- •21.Парламентська республіка та її особливості.
- •22.Змішана республіка, її особливості та види.
- •23.Республіканська форма правління.
- •24.Форма державного устрою: поняття та види.
- •25.Унітарна держава: поняття та особливості.
- •26.Федеративна держава: поняття та особливості.
- •27.Політичний режим та його види.
- •28.Демократичний політичний режим, його сутність та роль в побудові правової держави.
- •29.Механізм держави.
- •30.Державний апарат: сутність та призначення.
- •31.Принципи організації і діяльності державного апарату.
- •32.Значення держави в політичній системі суспільства.
- •33.Політична система суспільства та її елементи.
- •34.Орган держави: поняття та види.
- •35.Соціальна, правова держава: загальна характеристика.
- •36.Поняття та ознаки громадянського суспільства.
- •37.Ознаки правової держави.
- •38.Загальна характеристика правового статусу особи.
- •39.Співвідношення прав людини та прав громадянина в Україні.
- •40.Форми демократії.
- •41.Поняття та основні ознаки народовладдя.
- •42.Право: поняття та ознаки.
- •43.Право та інші соціальні норми: порівняльна характеристика.
- •44.Основні типи праворозуміння.
- •45.Функції права.
- •46.Сутність загальносоціальних функцій права.
- •47.Сутність спеціально-юридичних функцій права.
- •48.Структура права.
- •49.Суб’єктивне право.
- •50.Об’єктивне право.
- •51.Публічне право та приватне право: порівняльна характеристика.
- •52.Матеріальне та процесуальне право: їх співвідношення.
- •53.Принципи права та їх класифікація.
- •54.Норми права у системі соціальних норм.
- •55.Система соціальних норм.
- •56.Норма права: поняття та види.
- •57.Ознаки правової норми.
- •58.Норма права та її структура.
- •59.Диспозиція правової норми: поняття та види.
- •60.Санкція правової норми: поняття та види.
- •61.Гіпотеза правової норми: поняття та види.
- •62.Правотворчість: поняття та види.
- •63.Принципи правотворчості.
- •64.Функції правотворчості.
- •65.Стадії законодавчого процесу.
- •1. Передпроектна стадія
- •2. Проектна стадія
- •4. Засвідчувальна стадія
- •5. Інформаційна стадія
- •66.Співвідношення правотворчості та законотворчості.
- •67.Суб’єкти законодавчої ініціативи в Україні.
- •68.Правотворчість Президента України.
- •69.Правотворчість Кабінету Міністрів України.
- •70.Джерела (форми) права: поняття та види.
- •71.Нормативно-правовий акт: поняття та види.
- •72.Поняття та види законів.
- •73.Підзаконний нормативно-правовий акт: поняття та види.
- •74.Система нормативно-правових актів в Україні.
- •75.Співвідношення права і закону.
- •76.Дія нормативно-правових актів у часі.
- •77.Дія нормативно-правових актів у просторі.
- •78.Дія нормативно-правових актів за колом осіб.
- •79.Порядок опублікування та набрання чинності нормативно-правових актів в Україні.
- •80.Співвідношення норм національного та міжнародного права.
- •81.Система права та її елементи.
- •82.Галузь права: загальна характеристика.
- •83.Критерії поділу права на галузі.
- •84.Інститут права. Класифікація інститутів права.
- •85.Підгалузі права: загальна характеристика.
- •86.Система законодавства та її структура.
- •87.Система права та система законодавства: порівняльна характеристика.
- •88.Галузі законодавства: поняття та сутність.
- •89.Систематизація законодавства та її види.
- •90.Кодифікація законодавства.
- •91.Інкорпорація законодавства.
- •92.Правові відносини: поняття та їх класифікація.
- •93.Зміст правовідносин.
- •94.Суб’єктивне право та юридичний обов’зок як елементи змісту правових відносин.
- •95.Суб’єкти правовідносин: поняття та види.
- •96.Правоздатність.
- •97.Дієздатність.
- •98.Деліктоздатність.
- •99.Правоздатність фізичних та юридичних осіб в Україні.
- •100.Дієздатність фізичних та юридичних осіб в Україні.
- •101.Об’єкти правовідносин: поняття та види.
- •102.Юридичні факти: поняття та класифікація.
- •103.Реалізація норм права: поняття та форми.
- •104.Дотримання права, як форма реалізації норм права.
- •105.Виконання права, як форма реалізації норм права.
- •106.Застосування права, як форма реалізації норм права.
- •107.Акти застосування правових норм.
- •108.Прогалини у праві та способи їх усунення.
- •109.Аналогія права.
- •110.Аналогія закону.
- •111.Тлумачення норм права: поняття та види.
- •112.Способи тлумачення норм права.
- •113.Функції тлумачення норм права.
- •114.Офіційне тлумачення норм права та його види.
- •115.Неофіційне тлумачення норм права та його види.
- •116.Акти тлумачення норм права.
- •117.Правова поведінка: поняття та види.
- •118.Правопорушення: поняття та види.
- •119.Ознаки правопорушення.
- •120.Склад правопорушення.
- •121.Юридична відповідальність: поняття та підстави.
- •122.Види юридичної відповідальності.
- •123.Сутність позитивної юридичної відповідальності.
- •124.Сутність ретроспективної юридичної відповідальності.
- •125.Принципи юридичної відповідальності.
- •126.Мета і функції юридичної відповідальності.
- •127.Законність та правовий порядок: порівняльна характеристика.
- •128.Державна дисципліна та її види.
- •129.Гарантії законності.
- •130.Правосвідомість.
- •131.Елементи правосвідомості.
- •132.Види правосвідомості.
- •133.Функції правосвідомості.
- •134.Правова ідеологія.
- •135.Правова психологія.
- •136.Функції правосвідомості.
- •137.Правовий нігілізм та форми його прояву.
- •138.Правова культура: поняття та зміст.
- •139.Правове виховання: поняття, форми, методи.
- •140.Механізм правового регулювання: поняття та елементи.
- •141.Способи правового регулювання.
- •142.Юридична техніка: поняття та види.
- •143.Види юридичного процесу.
- •144.Правова система: поняття та елементи.
- •145.Поняття типу правової системи та критерії об’єднання правових систем держав у правові сім’ї.
- •146.Правова система: поняття та ознаки.
- •147.Романо-германський тип правових систем: загальна характеристика.
- •148.Англо-американський тип правових систем: загальна характеристика.
137.Правовий нігілізм та форми його прояву.
Однією із цілей правової освіти є подолання правового нігілізму - антипода правової культури. Правовий нігілізм породжує правопорушення, у тому числі кримінальні злочини.
Правовий нігілізм - це деформований стан правосвідомості особи, суспільства, групи, який характеризується усвідомленим ігноруванням вимог закону, цінності права, зневажливим ставленням до правових принципів і традицій, однак виключає злочинний намір.
Явища правового нігілізму (невизнання законів, негативне ставлення до права) - найбільш поширена і укорінена форма деформації правосвідомості населення в державах з авторитарним і тоталітарним режимами.
На цей час причинами прояву правового нігілізму в Україні можна вважати:
- невпорядкованість законодавства, його нестабільність і суперечливість;
- низьку правову культуру;
- слабість механізму приведення в дію прийнятих законів та ін.
Спеціальними засобами, що сприяють зведенню до мінімуму правового нігілізму, слід назвати:
1) якість законів та інших нормативно-правових актів. Забезпечення належної ролі закону в системі правових актів. Наявність стабільності та однаковості в регулюванні суспільних відносин;
2) авторитет державної влади і налагодженість механізму її дії. Наявність розвинутої державної структури, здатної забезпечити виконання права. Вдосконалення системи правоохоронних органів і правозастосовної діяльності. Зміцнення законності. Підвищення ролі суду;
3) високий рівень правосвідомості, який дозволив би закону працювати.
Збереження самобутності правової культури. Поліпшення системи правової інформації, професійного навчання і виховання юристів, інших посадових осіб.
Необхідна систематична робота з підвищення професійної культури всіх суб'єктів правоохоронної системи, що сприятиме подоланню недовіри населення до правоохоронних органів. Додержання закону стане вигіднішим, ніж його порушення, коли зміцниться надійність права, що означає, з одного боку захист набутих прав, а з іншого — можливість будь-якого громадянина, який не має юридичної освіти, знати свої права. Надійність права припускає також стабільність правопорядку і можливість передбачати зміст конкретних юридичних рішень.
138.Правова культура: поняття та зміст.
Правова культура — це система правових цінностей, що відповідають рівню досягнутого суспільством правового прогресу і відображають у правовій формі стан свободи особи, інші найважливіші соціальні цінності.
Складовою культури як соціального явища важливим є рівень засвоєння членами суспільства правових цінностей (правових норм і принципів, навичок правомірної поведінки, поваги до права і т. ін.), ступінь оволодіння ними і практичного їх впровадження у життя.
Загальними рисами правової культури є властивості, притаманні всім видам культури як умови, способу і результату діяльності особи і суспільства, в процесі якої відбувається розвиток людських сил і відносин, самої особи в усій різноманітності її виявлень. Особливі риси правової культури пов'язані з правом, правовою системою й іншими правовими явищами. Правова культура є ознакою високого ступеня участі членів суспільства у його правовому житті, здійснення правової діяльності, відображує стан законності і правопорядку, рівень правосвідомості. В юридичній науці склалося декілька методичних підходів до вивчення правової культури, найважливішими серед яких є структурно-функціональний і аксіологічний.
Структура правової культури суспільства включає.
1) культуру правосвідомості - високий рівень правосвідомості, що містить оцінку закону з позицій справедливості, прав людини;
2) культуру правової поведінки - правову активність громадян, яка виражається в правомірній поведінці;
3) культуру юридичної практики - ефективну діяльність законодавчих, судових, правозастосовних, правоохоронних органів.
Функції правової культури - це основні напрямки осягнення правових цінностей - вітчизняних і світових. Основними функціями правової культури є:
1) пізнавальна - засвоєння правової спадщини минулого і сьогодення - вітчизняної та іноземної;
2) регулятивна - забезпечення ефективного функціонування всіх елементів правової системи і створення непохитного правопорядку;
3) нормативно-аксеологічна - оцінка поведінки особи, рівня розвитку законодавства, стану законності і правопорядку відповідно до норм права держави і міжнародних стандартів.
Правова культура особи – зумовлений правовою культурою суспільства ступінь правової розвиненості,ціннісної інформаційно-правової освіченості особи,що дає їй змогу адекватно орієнтуватися у різних правових ситуаціях,дотримуватися правомірної поведінки. Правова культура особи формується під впливом соціальних умов,залежить від повноти соціалізації особи як члена суспільства;зумовлюється правовою культурою суспільства,її структурою;зовні виражається у правомірній поведінці і навіть виробленні її стилю.