132.Види правосвідомості.

Види правосвідомості:

По суб'єктах (носіям) правосвідомості розрізняють:

1) індивідуальна - сукупність правових поглядів, почуттів, настроїв і переконань конкретного індивіда;

2) групова - виражає відношення до права, правовим явищам, їхню оцінку з боку соціальних груп, формальних і неформальних колективів, відбиває їхні загальні інтереси і потреби, співвідношення їх з інтересами всього товариства (наприклад, вимоги страйкуючих шахтарів);

3) суспільна - виражає відношення до права всього товариства, відбиває його інтереси.

Суспільна і групова правосвідомість виявляється не інакше як через індивідуальну правосвідомість, і в кожній людині воно проходить крізь призму особистих інтересів, чорт характеру. Було б неточним говорити, що суспільна і групова свідомість - це сума суджень про право кожного з членів соціальних груп, народу (товариства). Суспільна і групова правосвідомість виражає найбільше загальні, що збігаються оцінки права і правових явищ членами соціальних спільностей.

По глибині відбитка правової дійсності правосвідомість може бути:

1) повсякденна, непрофесійна - являють собою життєві, часом поверхневі судження про право людини, що стикається з правом у повсякденній трудовий, сімейній, суспільній і інших сферах життя. Воно складається, насамперед, як результат того юридичного виховання, що він одержує, будучи членом упорядкованого товариства;

2) професійна - спеціалізовані правові знання, використовувані в роботі професіоналами-юристами (у суді прокурор - обвинувачує, адвокат - захищає й ін.). Воно включає:

а) наукова (теоретична) правосвідомість учених, викладачів вузів;

б) практична правосвідомість судів, юрисконсультів, адвокатів, прокурорів і ін. Правосвідомість юриста припускає високий рівень правового мислення.

133.Функції правосвідомості.

Функції правосвідомості — це основні напрямки її впливу на правові явища, правову систему в цілому. Правосвідомість елемент правової системи, поєднані з її іншими елементами: системою права, системою законодавства, юридичною практикою, правовою культурою тощо.

Основні функції правосвідомості:

1) когнітивна (пізнавальна, інформаційна) — припускає знання права, поінформованість про нормативні акти, зміст юридичних норм; без інформації про закон не може бути і ставлення до нього.

2) правостворююча (ціннісна, емоційна) — припускає ціннісне ставлення до законодавства, співвіднесення правових норм зі своїми поглядами на правове, обов'язкове, необхідне. Ця функція свідчить про те, що нормативно-правові акти виступають як зовнішнє вираження правосвідомості суспільства і законодавчих органів держави;

3) регулююча (настановна) — припускає співвідношення поведінки людей з чинною в суспільстві системою правових розпоряджень; мотиви і настанови стосовно поведінки, врегульованої правом — відповідно до правових дозволень і заборон.

У структурі правосвідомості особи кожній із функцій відповідають такі блоки:

1) правові знання;

2) правові оцінки;

3) правові настанови.