- •Теорія держави і права в системі юридичних наук.
- •2.Предмет теорії держави і права.
- •3.Методи теорії держави і права.
- •4.Функції теорії держави і права.
- •5.Призначення теорії держави і права у відношенні до галузевих юридичних дисциплін.
- •6.Співвідношення теорії держави і права з іншими суспільними науками, що вивчають державу і право: філософією, політологією, соціологією тощо.
- •7.Структура теорії держави і права.
- •8.Передумови виникнення держави.
- •9.Ознаки держави.
- •10.Суверенітет держави та його види.
- •11.Основні теорії походження держави.
- •12.Сутність формаційного підходу до з’ясування історичних типів держави.
- •13.Сутність цивілізаційного підходу до з’ясування історичних типів держави.
- •14.Державна влада: поняття та ознаки.
- •15.Функції держави.
- •3. За часом здiйснення:
- •4. За сферами суспiльного життя:
- •16.Класифікація функцій держави.
- •17.Форми здійснення функцій держави.
- •18.Форма держави: поняття та елементи.
- •19.Форма державного правління: поняття і види.
- •20.Президентська республіка та її особливості.
- •21.Парламентська республіка та її особливості.
- •22.Змішана республіка, її особливості та види.
- •23.Республіканська форма правління.
- •24.Форма державного устрою: поняття та види.
- •25.Унітарна держава: поняття та особливості.
- •26.Федеративна держава: поняття та особливості.
- •27.Політичний режим та його види.
- •28.Демократичний політичний режим, його сутність та роль в побудові правової держави.
- •29.Механізм держави.
- •30.Державний апарат: сутність та призначення.
- •31.Принципи організації і діяльності державного апарату.
- •32.Значення держави в політичній системі суспільства.
- •33.Політична система суспільства та її елементи.
- •34.Орган держави: поняття та види.
- •35.Соціальна, правова держава: загальна характеристика.
- •36.Поняття та ознаки громадянського суспільства.
- •37.Ознаки правової держави.
- •38.Загальна характеристика правового статусу особи.
- •39.Співвідношення прав людини та прав громадянина в Україні.
- •40.Форми демократії.
- •41.Поняття та основні ознаки народовладдя.
- •42.Право: поняття та ознаки.
- •43.Право та інші соціальні норми: порівняльна характеристика.
- •44.Основні типи праворозуміння.
- •45.Функції права.
- •46.Сутність загальносоціальних функцій права.
- •47.Сутність спеціально-юридичних функцій права.
- •48.Структура права.
- •49.Суб’єктивне право.
- •50.Об’єктивне право.
- •51.Публічне право та приватне право: порівняльна характеристика.
- •52.Матеріальне та процесуальне право: їх співвідношення.
- •53.Принципи права та їх класифікація.
- •54.Норми права у системі соціальних норм.
- •55.Система соціальних норм.
- •56.Норма права: поняття та види.
- •57.Ознаки правової норми.
- •58.Норма права та її структура.
- •59.Диспозиція правової норми: поняття та види.
- •60.Санкція правової норми: поняття та види.
- •61.Гіпотеза правової норми: поняття та види.
- •62.Правотворчість: поняття та види.
- •63.Принципи правотворчості.
- •64.Функції правотворчості.
- •65.Стадії законодавчого процесу.
- •1. Передпроектна стадія
- •2. Проектна стадія
- •4. Засвідчувальна стадія
- •5. Інформаційна стадія
- •66.Співвідношення правотворчості та законотворчості.
- •67.Суб’єкти законодавчої ініціативи в Україні.
- •68.Правотворчість Президента України.
- •69.Правотворчість Кабінету Міністрів України.
- •70.Джерела (форми) права: поняття та види.
- •71.Нормативно-правовий акт: поняття та види.
- •72.Поняття та види законів.
- •73.Підзаконний нормативно-правовий акт: поняття та види.
- •74.Система нормативно-правових актів в Україні.
- •75.Співвідношення права і закону.
- •76.Дія нормативно-правових актів у часі.
- •77.Дія нормативно-правових актів у просторі.
- •78.Дія нормативно-правових актів за колом осіб.
- •79.Порядок опублікування та набрання чинності нормативно-правових актів в Україні.
- •80.Співвідношення норм національного та міжнародного права.
- •81.Система права та її елементи.
- •82.Галузь права: загальна характеристика.
- •83.Критерії поділу права на галузі.
- •84.Інститут права. Класифікація інститутів права.
- •85.Підгалузі права: загальна характеристика.
- •86.Система законодавства та її структура.
- •87.Система права та система законодавства: порівняльна характеристика.
- •88.Галузі законодавства: поняття та сутність.
- •89.Систематизація законодавства та її види.
- •90.Кодифікація законодавства.
- •91.Інкорпорація законодавства.
- •92.Правові відносини: поняття та їх класифікація.
- •93.Зміст правовідносин.
- •94.Суб’єктивне право та юридичний обов’зок як елементи змісту правових відносин.
- •95.Суб’єкти правовідносин: поняття та види.
- •96.Правоздатність.
- •97.Дієздатність.
- •98.Деліктоздатність.
- •99.Правоздатність фізичних та юридичних осіб в Україні.
- •100.Дієздатність фізичних та юридичних осіб в Україні.
- •101.Об’єкти правовідносин: поняття та види.
- •102.Юридичні факти: поняття та класифікація.
- •103.Реалізація норм права: поняття та форми.
- •104.Дотримання права, як форма реалізації норм права.
- •105.Виконання права, як форма реалізації норм права.
- •106.Застосування права, як форма реалізації норм права.
- •107.Акти застосування правових норм.
- •108.Прогалини у праві та способи їх усунення.
- •109.Аналогія права.
- •110.Аналогія закону.
- •111.Тлумачення норм права: поняття та види.
- •112.Способи тлумачення норм права.
- •113.Функції тлумачення норм права.
- •114.Офіційне тлумачення норм права та його види.
- •115.Неофіційне тлумачення норм права та його види.
- •116.Акти тлумачення норм права.
- •117.Правова поведінка: поняття та види.
- •118.Правопорушення: поняття та види.
- •119.Ознаки правопорушення.
- •120.Склад правопорушення.
- •121.Юридична відповідальність: поняття та підстави.
- •122.Види юридичної відповідальності.
- •123.Сутність позитивної юридичної відповідальності.
- •124.Сутність ретроспективної юридичної відповідальності.
- •125.Принципи юридичної відповідальності.
- •126.Мета і функції юридичної відповідальності.
- •127.Законність та правовий порядок: порівняльна характеристика.
- •128.Державна дисципліна та її види.
- •129.Гарантії законності.
- •130.Правосвідомість.
- •131.Елементи правосвідомості.
- •132.Види правосвідомості.
- •133.Функції правосвідомості.
- •134.Правова ідеологія.
- •135.Правова психологія.
- •136.Функції правосвідомості.
- •137.Правовий нігілізм та форми його прояву.
- •138.Правова культура: поняття та зміст.
- •139.Правове виховання: поняття, форми, методи.
- •140.Механізм правового регулювання: поняття та елементи.
- •141.Способи правового регулювання.
- •142.Юридична техніка: поняття та види.
- •143.Види юридичного процесу.
- •144.Правова система: поняття та елементи.
- •145.Поняття типу правової системи та критерії об’єднання правових систем держав у правові сім’ї.
- •146.Правова система: поняття та ознаки.
- •147.Романо-германський тип правових систем: загальна характеристика.
- •148.Англо-американський тип правових систем: загальна характеристика.
110.Аналогія закону.
Аналогія закону — це вирішення справи або окремого юридичного питання на основі правової норми, розрахованої на подібні випадки. Аналогія виключається, якщо вона прямо заборонена законом або якщо закон пов'язує настання юридичних наслідків з наявністю конкретних норм. Наприклад, відсутність в Україні спеціального законодавства, яке б регулювало правове забезпечення лізингу (комплекс майново-правових відносин, утворених у зв'язку з передачею майна в тимчасове користування), дозволяє заповнити її договором наймання, який є подібним до договору лізингу.
Аналогіязаконумаємісце,якщо:
• відносини, щодо яких виник спір, за своїм характером потребують цивільно-правового регулювання; • ці відносини не регулюються якимись конкретними нормами права; • є закон, який регулює схожі відносини і який може бути застосований за аналогією, вирішуючи справу шляхом використання аналогії закону, суд повинен не лише покластися на конкретну норму закону, а й обґрунтувати, чому він вважає за можливе її застосувати.
111.Тлумачення норм права: поняття та види.
тлумачення норм права - інтелектуально-вольова діяльність суб'єктів права зі з'ясування й роз'яснення змісту норм права з метою їх найбільш правильної реалізації, яка може виражатися в особливому акті.
Існують різні види і способи тлумачення.
Залежно від суб'єктів розрізняють
офіційне
неофіційне тлумачення,
що може бути загальним і казуальним.
Загальне тлумачення розраховане на всякий прояв регулювання правовою нормою суспільних відносин незалежно від його одиничних конкретних особливостей і поширюється на поведінку всіх можливих учасників цих відносин. Його часто іменують "нормативним" тлумаченням.
Нормативне (загальне) офіціальне тлумачення не веде до створення правових норм, воно тільки з'ясовує зміст існуючих правил поведінки. Не вважається тлумаченням видання положень, наказів чи інструкцій про застосування якого-небудь закону чи указу, поза-як останні є нормативними актами і самі обумовлюють правові правила поведінки.
Казуальне тлумачення стосується конкретного, одиничного прояву упорядкованих правовою нормою суспільних відносин, конкретного "казусу", що визначається конкретними обставинами справи. Воно не має загального значення, поширюється на інші прояви суспільних відносин і на інших його учасників. Казуальне (індивідуальне) тлумачення також може бути офіційним, але не має загального значення, а зводиться лише до тлумачення правової норми з урахуванням її застосування в конкретному випадку; приміром, коли суддя тлумачить правову норму під час вирішення конкретної справи.
Офіційне тлумачення може бути
автентичним,
легальним і
відомчим.
Воно дається компетентним органом чи посадовою особою на підставі службового обов'язку і має юридичне значимі наслідки.
Автентичне тлумачення проводиться тим органом, який створив дану норму права. Воно є найбільш компетентним і авторитетним, оскільки орган, який створив правову норму, може найточніше розкрити її зміст.
Легальне тлумачення правових норм дається спеціально на те уповноваженим органом.
Відомче тлумачення здійснюється керівництвом центральної установи того чи іншого відомства, коли воно дає офіційну відповідь на запити підвідомчих організацій і підприємств з приводу трактування і застосування окремих повноважень та урядових нормативних актів. Його сила обмежується сферою діяльності даного відомства.
За всіх цих різновидів загального офіційного тлумачення оформляються відповідні юридичні документи, що називаються актами тлумачення.
Неофіційне тлумачення - роз'яснення норм права, що дається неуповноваженим суб'єктом, а тому позбавлене юридичної сили і не тягне за собою юридичних наслідків.
Його поділяють на
доктринальне,
компетентне та
буденне.
За формою воно може бути як усним, так і письмовим.
Неофіційне доктринальне тлумачення - це наукове роз'яснення правових актів, змісту і цілей правових норм, яке міститься в теоретичних планах, науковому аналізі права в монографіях учених, науково-практичних коментарях. Коли мова йде про доктринальне тлумачення, то мається на увазі науковий характер і ступінь систематизації правової ідеології. Воно може бути систематизованим і несистематизованим.
Систематизоване тлумачення являє собою більш високий ступінь наукової розробки питань права.
Несистематизоване тлумачення виражається в наукових гіпотезах, ідеях, які потребують перевірки, доповняльної аргументації, приведення до системи, наприклад, через організацію дискусій, конференцій і т. ін.
Компетентне (професійне) тлумачення дається юристами (наприклад, адвокатами). Професійне тлумачення здійснюється також членами самокерованих недержавних організацій, для яких роз'яснення змісту закону є професійним обов'язком.
Буденне тлумачення дається особами, які виражають цим правові почуття, емоції, уявлення, хвилювання і думки в їх повсякденному спілкуванні під дією права.
За обсягом розрізняють адекватне (буквальне), обмежувальне (звужене) та поширене (розширене) тлумачення.
Адекватне (буквальне) тлумачення має місце, коли зміст і письмовий виклад норми права збігаються.
Обмежувальне (звужене) тлумачення - зміст норми права вужчий за її буквальне значення.
Поширене (розширене) тлумачення: зміст норми права ширший від його буквального значення.
