105.Виконання права, як форма реалізації норм права.

Виконання права — це така форма реалізації права, яка полягає в активній поведінці суб'єктів, оскільки необхідно виконати (здійснити) юридичні обов'язки, передбачені нормами права. Шляхом виконання реалізуються зобов'язуючі норми права. Наприклад, реалізація договірних зобов'язань, сплата податків.

106.Застосування права, як форма реалізації норм права.

Застосування норм права — це особлива форма реалізації права. Її особливість полягає в тому, що вона суттєво відрізняється від інших форм реалізації права — виконання, дотримання і використання. Ця форма реалізації права має свої ознаки (риси), які відрізняють її від інших форм реалізації, а також від інших правових явищ.

Порядок застосування норм права може бути

• простим

• складним.

Прикладом простого Порядку (процесу) застосування норм права є застосування санкції за безквитковий проїзд у міському транспорті (пропозиція контролера сплатити штраф, одержання суми і виписка квитанції). Інша річ складний процес застосування норм права (наприклад, застосування Особливої частини Кримінального кодексу).

Складний порядок застосування норм права, як правило, складається з трьох стадій правозастосувальної діяльності:

1) встановлення фактичних обставин справи;

2) встановлення юридичної основи справи — вибір і аналіз юридичних норм (інакше: юридична кваліфікація фактичних обставин);

3) вирішення справи і документальне оформлення ухваленого рішення.

107.Акти застосування правових норм.

Акт застосування права (правозастосовний акт, індивідуальний акт) - це правовий акт, що містить персоніфіковане (індивідуальне) владне приписання (веління), винесене уповноваженим на те суб'єктом у результаті рішення їм конкретної юридичної справи.

Основні ознаки:

• Являє собою різновид правових актів;

• Фіксує ухвалене рішення щодо справи;

• Має офіційне значення;

• Має державно-владний характер;

• Приймається у встановленому законом порядку;

• Має відповідним, установленим законом форму;

• Виноситься уповноваженим на те суб'єктом;

• Містить персоніфіковане, тобто адресоване конкретному (індивідуально-певному) особі (особам) приписання;

• Спрямований на індивідуальне регулювання суспільних відносин (регулювання в індивідуальному, а не нормативному порядку);

• Містить приписання (веління), що є індивідуальним правилом поведінки (правилом поведінки індивідуального характеру);

• Виконує роль юридичного факту (установлює, змінює, скасовує, підтверджує відповідні права й обов'язки суб'єктів права).

Види правозастосовних актів:

По предмету правового регулювання (по галузевій приналежності застосовуваних норм)

- конституційно-правові,

кримінально-правові,

адміністративно-правові й ін.;

По суб'єктах прийняття –

акти глави держави,

органів правосуддя,

органів прокуратури ..;

За юридичним значенням –

основні (містять рішення по юридичній справі - наприклад, вирок, рішення суду),

допоміжні (містять приписання, що підготовляють прийняття основних актів);

За формою зовнішнього прояву –

акти-документи,

акти-дії (словесні, конклюдентні);

По характеру дії в часі - акти однократної дії (наприклад, накладення штрафу), що тривають акти (наприклад, призначення пенсії).

По характеру приписань –

зобов'язуючі,

заборонні,

уполномочивающие;

По функції в правовому регулюванні –

охоронні,

регулятивні.